АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/308/17 Головуючий у першій інстанції: Шабанов А.М

Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у другій інстанції: Коваленко В.Д

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2017 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Коваленко В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, в присутності ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одружений, має двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців,-

встановив:

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

Як встановлено районним судом, о 11 год. 15 хв., 31 січня 2017 року в Дніпропетровській області, Дніпровському районі, с. Братське, по вул. Козацькій в районі виїзду на Запорізьке шосе, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ГАЗ 2410 державний номер НОМЕР_2 під час руху, не дотримався безпечної дистанції, та не прийняв міри для зменшення швидкості. В наслідок цього, він допустив зіткнення із попереду зупинившимся автомобілем Ауді, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 В результаті ДТП автомобілям спрчиинено механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що вказана постанова, на його думку, не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи, оскільки у своєму поясненні він вказав, що до зіткнення з раптово з'явившимся з повороту попереду транспортним засобом сталося при швидкості руху його транспортного засобу в 20 км / год і неможливістю зупиниться через зледенілий стан дорожнього покриття. Вважає, що ні інспектор ДАІ, ні суд не звернули на це увагу. Зазначає, що створення аварійної обстановки, тобто необхідність інших учасників руху різко змінювати напрямок руху, швидкість руху, або вживати інших заходів для забезпечення безпеки, не підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Крім того зазначає, що потерпіла ніби то розмовляла по телефону.

Також посилається, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додані свідчення потерпілого та свідка. Вважає, що потерпіла сама створила аварійну обстановка.

Також посилається на те, що співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, відмовився вказати у ньому дані вказаних апелянтом свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх „заінтересованості", вважає що за таких умов при розгляді справи судом було необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, що на його думку негативно позначилося на повноті розгляду та обґрунтованості рішення по справі.

Крім того посилається на суворість покарання та просить пом'якшення у вигляді штрафу.

Вислухавши думку ОСОБА_3, потерпілу ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги та думку вказаних осіб, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанова суду є законною та обгрунтованою, з наступних підстав.

Доводи апелянта про те, що зіткнення відбулося не з його вини, а з вини водія ОСОБА_4 - є безпідставними та суперечать встановленим доказам по справі.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини водія ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об'єктивність яких сумнівів не викликає. Зокрема його вину повністю встановлено: протоколом огляду місця ДТП; схемою місця ДТП, підписаною учасниками ДТП без будь-яких заперечень; письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 При цьому з протоколу та схеми до нього видно, що зіткнення відбулося саме з вини ОСОБА_3

З пояснень водія ОСОБА_4 видно, що вона керувала автомобілем «Аudi Q5» рухалася по вул. Козацькій в с. Братське в сторону траси Запоріжжя - Дніпро, та не доїхавши близько 30 метрів зупинилася. Через деякий час, вона відчула удар в задню частину автомобіля. Коли вийшла з автомобіля, то побачила, що в задню частину її транспортного засобу, в'їхав автомобіль «ГАЗ 2410» під керуванням водія ОСОБА_3, який під час руху на слизькій дорозі не дотримався безпечної дистанції.

В апеляційному суді потерпіла пояснила, що в результаті ДТП її автомобілю спричинено значні механічні пошкодження, і на ремонт Ауді нею реально потрачено кошти у розмірі 97 244, 64 гривень. Вона також пояснила, що при оформленні ДТП, ОСОБА_3 повністю визнавав себе винним у скоєному, його доводи про те, що ніби то вона своїм авто створила таку небезпеку, шо ніби то розмовляла по телефону, вважає невідповідаючими дійсності та розцінює їх як намагання ОСОБА_3 уникнути відповідальності за скоєне. ОСОБА_4 пояснила, що обережно керувала своїм авто в умовах ожеледиці та зупинилась в той час, коли авто ГАЗ 2410 був далеко позаду. Вважає, що ОСОБА_3 грубо порушив ПДР та просить призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення права керування транспортними засобами.

Як вбачається з пояснень водія ОСОБА_3, які він нандав при оформленні ДТП, що він 31.01.2017 року, він керував автомобілем «ГАЗ 2410» та рухався по вул. Козацькій в с. Братське в сторону траси Запоріжжя - Дніпро, попереду нього рухався автомобіль «Аudi Q5», який почало заносити, оскільки дорога була покрита льодом, він прийняв заходів до різкого гальмування, однак не зважаючи на це здійснив зіткнення з автомобілем «Аudi Q5», а саме в задню частину цього транспортного засобу. В апеляційному суді він пояснив, про те, що факт зупинки автомобіля Ауді - він побачив на відстані близько 50 метрів, але завчасно не врахував, що дорога покрита ожеледицею.

Перевіривши наявні матеріали, приходжу до висновку про правильність встановлення районним судом фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_3, оскільки саме водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «ГАЗ 2410», в порушення вимог п.п. 13.1, 12.1 ПДР, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з задньою частиною автомобіля «Аudi Q5», під керуванням водія ОСОБА_4 При цьому, останньою будь яких порушень ПДР - не допущено.

Доводи ОСОБА_3 щодо безпідставності накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Так, зі змісту ст. 33 КУпАП вбачається, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах статті, яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Апеляційним переглядом встановлено, що адміністративне стягнення на ОСОБА_3 судом першої інстанції накладено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП та в межах санкції ст. 124 КУпАП, відповідає характеру скоєного ним правопорушення, коли він грубо порушив вимоги ПДР, керуючи автомобілем в умовах ожеледиці, не вжив заходів для безпечності руху, не дотримався безпечної відстані при русі, коли завчасно виявив за 50 метрів автомобіль Ауді, який зупинився та з необережності скоїв зіткнення з ним. Його дії знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками які настали у вигляді механічних ушкоджень вказаному автомобілю, у розмірі 97 244, 64 гривень.

Посилання апелянта на те, що право водіння автомобілем безпосередньо пов'язане з його доходами для родини, а тому право керування авто йому необхідне, не може бути підставою для пом'якшення виду адміністративного стягнення, оскільки, на переконання апеляційного суду він грубо порушив правила дорожнього руху, що спричинило збитки у розмірі 97 244, 64 гривень. У скоєному ОСОБА_3 не розкаявся, тому вважаю, що за своїм видом та розміром, накладене місцевим судом на ОСОБА_3 стягнення в повній мірі буде сприяти запобіганню вчиненню ним нових правопорушень та неухильному дотриманні ПДР.

Як видно з судового рішення, воно є належно обґрунтованим, вмотивованим, докази покладені в його основу, є достатніми та допустимими.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року, відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Дніпропетровської області В.Д. Коваленко