ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2017 р.                                        Справа № 909/1124/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя:                                                                       Бойко С.М.,

суддів:                                                                                          Бонк Т.Б.,

                                                                                                    ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №13-2-2/15417 від 02.03.2017року.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №27-04/16 від 27.04.2016року.)

від третьої особи: не з’явився,

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” №520/17 від 28.02.2017

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017

у справі № 909/1124/16, суддя Фрич М.М.,

за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Декра”, м. Івано-Франківськ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, м. Івано-Франківськ,

про стягнення 24 442,17 швейцарських франків, що станом на 02.12.2016 р. складає 618 677,67 грн. - заборгованість по кредиту і процентам та 50 925,49 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 відмовлено в позові публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, процентів нарахованих за договором про надання споживчого кредиту №11177361000 від 02.07.2007 року в розмірі 24 442, 17 швейцарських франків, що станом на 02.12.2016 р. складає 618 677,67 грн. та пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 50 925, 49 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порука припинилася, оскільки кредитор (позивач по справі) протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки не пред’явив вимоги(не звернувся до суду з позовною заявою) до поручителя – відповідача.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (позивач) просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності до вимог боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

Вказує на те, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов’язань.

Судом першої інстанції неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності, внаслідок чого неправильно застосовано ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» (відповідач) просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що ухвалою Івано-Франківскього міського суду Івано-Франківської області від 27.01.2016 у справі №344/12753/15-ц провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині позовних вимог до ТОВ «Фінансова компанія «Декра» закрито.

Умовами договору поруки не встановлено строк її припинення в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, а лише - про його дію до повного виконання зобов’язань. Порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя в судовому порядку.

Посилається на преклюзивний характер строку поруки, а звідси на пропуск позивачем шестимісячного строку на пред’явлення вимоги протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки.

В судовому засіданні 29.03.2017 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 без змін, а апеляційної скарги позивача без задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (тепер ПАТ «УкрСиббанк», позивач по справі) та ОСОБА_4 (третя особа) укладено договір про надання споживчого кредиту №11177361000 від 02.07.2007 (а.с.13-17) (далі кредитний договір).

Відповідно до п.1.1.-1.3. кредитного договору, позивач надав третій особі кредит (грошові кошти) в розмірі 30 000,00 швейцарських франків, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 30 червня 2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 8,99 % річних.

Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору (а.с.18-22) погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно умов кредитного договору відбувається з 01 по 20 число кожного місяця.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» (відповідач) (далі ТОВ «Фінансова компанія «Декра») було укладено договір поруки №1/11177361000-П від 02.07.2007 року (далі договір поруки) (а.с.23-24).

Відповідно до п.1.1., 1.3., 1.4. договору поруки, відповідач зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання третьою особою всіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність третьої особи як боржника та відповідача як поручителя є солідарною.

Згідно з п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання боржником (третя особа) своїх зобов’язань за основним договором (кредитний договір) кредитор (позивач) має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими для виконання поручителем на 10-ий робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено строк його дії - до повного припинення всіх зобов’язань боржника (третя особа) за основним договором (кредитний договір).

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 (третя особа) своїх зобов’язань за кредитним договором і наявністю заборгованості станом на 30.04.2015 в розмірі 21 108,61 швейцарських франків (з яких: 19 880,75 швейцарських франків – кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість 952,40 швейцарських франків; 1227,86 швейцарських франків – заборгованість по процентам) позивач надіслав письмову вимогу №30-11/25650 від 28.05.2015 (а.с.67) ТОВ «Фінансова компанія «Декра» (відповідач), яка ним отримана 02.06.2015 (а.с.67), що не заперечується останнім.

За змістом письмової вимоги вбачається, що позивач просить погасити прострочене зобов’язання протягом 10 робочих днів з дати відправлення цієї вимоги в розмірі: 952,40 швейцарських франків – прострочена заборгованість; 1227,86 швейцарських франків – заборгованість по процентам. У випадку не усунення порушень на 11 робочий день з дати відправлення цієї вимоги про дострокове повернення кредиту, позивач зазначає, що вимагатиме виконання ТОВ «Фінансова компанія «Декра» (відповідач) зобов’язань ОСОБА_4 (третя особа), а саме: сплати заборгованості по поверненню суми кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів, що разом становить 21 108,61 швейцарських франків.

Судами встановлено, що ухвалою Івано-Франківскього міського суду Івано-Франківської області від 27.01.2016 у справі №344/12753/15-ц провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Декра» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині позовних вимог до ТОВ «Фінансова компанія «Декра» закрито.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Так, під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов’язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін кредитного договору.

Як установлено судами, боржник ОСОБА_4 первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами не пізніше 30 червня 2028 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів, який визначений додатком №1 до кредитного договору (а.с.18-22). Умовами договору поруки було забезпечено виконання умов кредитного договору.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору. Як вбачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починався перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Проте у зв’язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором, кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 3.1.2 кредитного договору право на дострокове повернення всієї суми кредиту та пов’язаних із ним платежів на 11 робочий день з дати відправлення письмової вимоги(28.05.2015 р).

Отже, з врахуванням преклюзивного характеру строку поруки, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про пропуск позивачем шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки на пред’явлення до суду вимоги до поручителя.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порука припинилася 28.11.2015 (тобто через 6 місяців з надіслання вимоги №30-11/25650 від 28.05.2015 та встановлення нового строку виконання зобов’язання).

Тому доводи апеляційної скарги, що порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя не відповідає встановленим обставинам по справі.

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила(з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Вище викладені висновки зроблені судом першої інстанції, з якими погодився і апеляційний суд, віповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-106цс14, від 29.06.2016 у справі №6-272цс16, а також від 17.09.2014 в справі за №6-53цс14, за змістом якої вбачається, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред’явлення вимоги» та «пред’явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред’явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Отже, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя, що і встановлено судами при розгляді даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Оскільки предметом спору було стягнення суми боргу, що пред’явлена до поручителя за договором поруки, який припинив свою дію, що встановленими судами, а тому висновок суду першої інстанції про безпідставність позову є правильним та таким, що прийнятий на підставі встановлених обставин по справі та вимог діючого законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, суми, пов’язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові – на позивача.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення сплати судового збору за подання апеляційної скарги за позивачем(апелянтом).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 у справі №909/1124/16 залишити без змін.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя:                                                            С.М. Бойко

Судді:                                                                                Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 03.04.2017.