ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.09.09 р.                                                                                     Справа № 22/14                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Санжура С.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк,

про стягнення 244 722,16 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 244 722,16 грн., у тому числі основного боргу в сумі 208 956,04 грн., збитків, понесених від інфляції, в сумі 30 248,38 грн., 3% річних в сумі 5 517,74 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки №30/10 від 30.10.2003р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки №30/10 від 30.10.2008р., додаткову угоду до договору від 28.12.2004р., видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовував ст.ст. 509, 625 Цивільного кодексу України.

20.07.2009 року через канцелярію суду надійшов відзив на позов, згідно з яким Відповідач позовні вимоги не визнав, виходячи з їх безпідставності. Свої доводи останній мотивував тим, що з доданих до матеріалів справи накладних не вбачається, що вони були складені в рамках дії договору поставки, на який посилається Позивач, як на підставу даних господарських правовідносин.

06.08.2009 року через канцелярію суду Позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог. Нею Позивачем змінено предмет позову, зазначено, що підставою постачання продукції Відповідачу є не договір поставки №30/10 від 30.10.2003р., як зазначалось раніше, а конклюдентні дії, в силу яких шляхом підписання видаткових накладних укладено договір в спрощеній формі. Крім того, Позивач відмовився від позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних. Відповідно до зазначеної заяви позовні вимоги полягають у стягненні з Відповідача суми основного боргу в розмірі 208 956,04 грн.

На підставі статті 22 ГПК України судом дану заяву прийнято, справу розглянуто з урахуванням її змісту.

06.08.2009 року через канцелярію суду надійшов відзив Відповідача на заяву про уточнення позовних вимог. Згідно з ним Відповідач не визнає позов, оскільки вважає, що Позивачем при розрахунку суми основного боргу не враховано умови угоди про залік взаємних вимог від 27.06.2008 року, укладеного між сторонами, та договір від 31.10.2003 року, згідно з яким фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зобов’язувалась виконувати роботи з прибирання території, зважування та сортування металопродукції, а ТОВ «ПРОМЕКСІМ» повинно було прийняти виконані роботи та оплатити їх. Відповідач зазначив, що з урахуванням наведеного борг Відповідача перед Позивачем відсутній та навпаки існує заборгованість ТОВ «ПРОМЕКСІМ» перед фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1

Представник Відповідача в судовому засіданні 30.09.2009 року проти задоволення позову заперечив, виходячи з того, що надані Позивачем претензії від 18.06.2009 року та 02.09.2009 року не є належними доказами вимоги в розумінні статті 530 ЦК України, тому строк виконання грошового зобов’язання у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 не настав.

За клопотанням Позивача здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 30.09.2009 року о 9 годині 49 хвилин оголошено перерву для підготовки повного тексту рішення до 13 години 30 хвилин.

Представники сторін в судове засідання не з’явились.

Вислухавши в судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

В період дії договору поставки №30/10 від 30.10.2003р., укладеного між сторонами, в порядку частини 1 статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують права та обов’язки, у цих сторін виникли означені цивільні права та обов’язки.

Позивач (Продавець) в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару (металопродукції).

В підтвердження цього факту Позивачем надано наступні видаткові накладні на загальну суму 209 632,62грн.: №№ ЭК-0000823 від 25.03.2008р., ЭК-0000931 від 02.04.2008р., ЭК-0001079 від 16.04.2008р., ЭК-0001110 від 18.04.2008р., ЭК-0001204 від 29.04.2008р., ЭК-0001270 від 08.05.2008р., ЭК-0001274 від 08.05.2008р., ЭК-0001288 від 12.05.2008р., ЭК-0001370 від 18.05.2008р., ЭК-0001444 від 23.05.2008р., ЭК-0001663 від 11.06.2008р., ЭК-0001850 від 01.07.2008р., ЭК-0001877 від 03.07.2008р., ЭК-0001986 від 11.07.2008р., ЭК-0002197 від 28.07.2008р., ЭК-0002268 від 01.08.2008р., ЭК-0002283 від 05.08.2008р., ЭК-0002327 від 08.08.2008р., ЭК-0002397 від 08.08.2008р., ЭК-0002490 від 22.08.2008р., ЭК-0002546 від 28.08.2008р., ЭК-0002588 від 01.09.2008р., ЭК-0002658 від 08.09.2008р., ЭК-0002802 від 22.09.2008р., ЭК-0002838 від 24.09.2008р., ЭК-0002868 від 29.09.2008р., ЭК-0002930 від 01.10.2008р., ЭК-0002973 від 07.10.2008р., ЭК-0003016 від 10.10.2008р., ЭК-0003107 від 20.10.2008р., ЭК-0003154 від 23.10.2008р., ЭК-0003178 від 27.10.2008р., ЭК-0003188 від 29.10.2008р., ЭК-0003402 від 28.11.2008р., ЭК-0003416 від 02.12.2008р., ЭК-0003489 від 12.12.2008р., ЭК-0003555 від 26.12.2008р., ЭК-0000018 від 14.01.2009р., ЭК-0000032 від 15.01.2009р., ЭК-0000070 від 23.01.2009р., ЭК-0000346 від 23.03.2009р., ЭК-0000363 від 24.03.2009р., підписаними представниками обох сторін.

Зазначені первинні документи містять суть умов правочину поставки – найменування  сторін, асортимент та вартість товару.

Дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить змісту видаткових накладних, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та змісту видаткових накладних Позивач (Постачальник) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Покупця з належністю виконання Постачальником своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Позивачем до матеріалів справи долучено претензію №471 від 18.06.2009 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 208 956,04грн. за поставлений товар. Факт отримання Відповідачем зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.06.2009 року (а.с.14 том 1) та відповіддю на неї (а.с.7 том 2).

Судом зазначена претензія приймається в якості належного доказу вимоги оплати в розумінні статті 530 ЦК України. Посилання в ній на договір №30/10 від 30.10.2003 року, на думку суду, не є підставою вважати, що вимога оплати здійсненна не по спірним правовідносинам, оскільки зазначений документ містить перелік видаткових накладних, які є підставою позовних вимог по даній справі з урахуванням заяви про їх уточнення.

На цих підставах заперечення Відповідача щодо  ненастання строку виконання грошового зобов’язання через відсутність вимоги, відхиляються.

Претензія №670 від 02.09.2009 року, яка міститься в матеріалах справи, не може вважатися вимогою в розумінні статті 530 ЦК України, оскільки Позивачем не надано доказів її відправлення, а Відповідач проти отримання зазначеного документу заперечує.

Таким чином, відповідно до норм статті 530 ЦК України строк виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару у Відповідача  настав 27.06.2009 року.

Однак, дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість суми заявлених позовних вимог.

По-перше, всупереч вимогам статті 33 ГПК України, які передбачають, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, суму позовних вимог не підтверджено доказами в розумінні статей 32-36 ГПК України.

Як зазначалося, до матеріалів справи Позивачем залучено наступні видаткові накладні на загальну суму 209 632,62грн.: №№ ЭК-0000823 від 25.03.2008р., ЭК-0000931 від 02.04.2008р., ЭК-0001079 від 16.04.2008р., ЭК-0001110 від 18.04.2008р., ЭК-0001204 від 29.04.2008р., ЭК-0001270 від 08.05.2008р., ЭК-0001274 від 08.05.2008р., ЭК-0001288 від 12.05.2008р., ЭК-0001370 від 18.05.2008р., ЭК-0001444 від 23.05.2008р., ЭК-0001663 від 11.06.2008р., ЭК-0001850 від 01.07.2008р., ЭК-0001877 від 03.07.2008р., ЭК-0001986 від 11.07.2008р., ЭК-0002197 від 28.07.2008р., ЭК-0002268 від 01.08.2008р., ЭК-0002283 від 05.08.2008р., ЭК-0002327 від 08.08.2008р., ЭК-0002397 від 08.08.2008р., ЭК-0002490 від 22.08.2008р., ЭК-0002546 від 28.08.2008р., ЭК-0002588 від 01.09.2008р., ЭК-0002658 від 08.09.2008р., ЭК-0002802 від 22.09.2008р., ЭК-0002838 від 24.09.2008р., ЭК-0002868 від 29.09.2008р., ЭК-0002930 від 01.10.2008р., ЭК-0002973 від 07.10.2008р., ЭК-0003016 від 10.10.2008р., ЭК-0003107 від 20.10.2008р., ЭК-0003154 від 23.10.2008р., ЭК-0003178 від 27.10.2008р., ЭК-0003188 від 29.10.2008р., ЭК-0003402 від 28.11.2008р., ЭК-0003416 від 02.12.2008р., ЭК-0003489 від 12.12.2008р., ЭК-0003555 від 26.12.2008р., ЭК-0000018 від 14.01.2009р., ЭК-0000032 від 15.01.2009р., ЭК-0000070 від 23.01.2009р., ЭК-0000346 від 23.03.2009р., ЭК-0000363 від 24.03.2009р.

Однак, вказані документи підтверджують поставку товару лише за період 25.03.2008 року – 24.03.2009 року. В той же час, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, складеному Позивачем, при розрахунку позовних вимог враховувалось сальдо на 24.03.2008 року та поставка від 24.03.2008 року, які ніяким чином не доведені документально. В матеріалах справи первинні та будь-які інші докази здійснення постачання на ці суми та в ці періоди часу відсутні.

Крім того, наявна невідповідність сум, з яких складаються позовні вимоги та сум вартості поставленого товару за видатковими накладними, наданими суду.

Так, позовні вимоги в розмірі 208 956,04 грн. складаються з сальдо на 24.03.2008 року в розмірі 89 230,97грн., поставок товару за період 24.03.2008 року – 24.04.2009 року на загальну суму 212 304,07грн. за вирахуванням часткової оплати поставленого товару Відповідачем в розмірі 92 579грн.

Сума вартості поставленого товару за період 25.03.2008 року – 24.03.2009 року, підтверджена наявними в матеріалах справи накладними, складає 209 632,62 грн. Очевидно, що суми часткового погашення боргу Відповідачем в даному випадку не враховуються.    

По-друге, Позивачем при розрахунку позову не враховано здійснення заліку взаємних вимог з Відповідачем.

Так, 27.06.2008 року між ТОВ «ПРОМЕКСІМ» та фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1, укладено угоду, згідно з якою сторони дійшли згоди про залік взаємних вимог на суму 47 036,74грн.

Зі змісту даного документа (угоди) витікає, що станом на 27.06.2008 року заборгованість Відповідача по оплаті поставленого за накладними товару складає 111 197,69грн.

Доводи Позивача щодо недійсності цієї угоди не приймаються судом до уваги, виходячи з того, що останнім не надано доказів оспорювання її дійсності, доказів визнання її недійсною.  

Суд на підставі статті 204 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності правочину, та враховуючи недоведеність суми заявлених позовних вимог, приймає зазначену угоду в якості належного доказу в розумінні статей 32-36 ГПК України, який підтверджує наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 27.06.2008 року за поставлений товар в сумі 111 197,69грн. та проведення заліку взаємних вимог на суму 47 036,74грн.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 01.07.2008 року заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 64 160,95грн.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду 01.07.2008 року - 24.03.2009 року Позивачем поставлено Відповідачу металопродукцію на загальну суму 148 739,71грн. Це підтверджується видатковими накладними №№0001850 від 01.07.2008р., ЭК-0001877 від 03.07.2008р., ЭК-0001986 від 11.07.2008р., ЭК-0002197 від 28.07.2008р., ЭК-0002268 від 01.08.2008р., ЭК-0002283 від 05.08.2008р., ЭК-0002327 від 08.08.2008р., ЭК-0002397 від 08.08.2008р., ЭК-0002490 від 22.08.2008р., ЭК-0002546 від 28.08.2008р., ЭК-0002588 від 01.09.2008р., ЭК-0002658 від 08.09.2008р., ЭК-0002802 від 22.09.2008р., ЭК-0002838 від 24.09.2008р., ЭК-0002868 від 29.09.2008р., ЭК-0002930 від 01.10.2008р., ЭК-0002973 від 07.10.2008р., ЭК-0003016 від 10.10.2008р., ЭК-0003107 від 20.10.2008р., ЭК-0003154 від 23.10.2008р., ЭК-0003178 від 27.10.2008р., ЭК-0003188 від 29.10.2008р., ЭК-0003402 від 28.11.2008р., ЭК-0003416 від 02.12.2008р., ЭК-0003489 від 12.12.2008р., ЭК-0003555 від 26.12.2008р., ЭК-0000018 від 14.01.2009р., ЭК-0000032 від 15.01.2009р., ЭК-0000070 від 23.01.2009р., ЭК-0000346 від 23.03.2009р., ЭК-0000363 від 24.03.2009р.

Відповідно до платіжних доручень №3 від 24.10.2008р., №2 від 21.10.2008р., №4 від 29.10.2008р., №6 від 02.12.2008р., №7 від 15.12.2008р., №5 від 28.11.2008р., №3 від 16.01.2008р., №8 від 29.12.2008р., №4 від 26.01.2008р., №2 від 14.01.2008р., №6 від 26.02.2009р., №5 від 13.02.2009р., №10 від 24.03.2009р., №9 від 16.03.2009р., №12 від 26.03.2009р., №11 від 26.03.2009р., №13 від 07.04.2009р., №14 від 08.04.2009р., №15 від 14.04.2009р., №17 від 24.04.2009р., №16 від 23.04.2009р., №1 від 13.10.2009р., №8 від 27.02.2009р., №7 від 27.02.2009р., №13 від 07.04.2009р., №13 від 07.04.2009р. Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в розмірі 92 579грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем по сплаті поставленої продукції складає 120 321,66грн.

Доводи Відповідача щодо необхідності врахувати заборгованість ТОВ «ПРОМЕКСІМ» перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за договором від 31.10.2003 року, згідно з яким фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зобов’язувалась виконувати роботи з прибирання території, а ТОВ «ПРОМЕКСІМ» повинно було прийняти виконані роботи та оплатити їх, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

По-перше, зазначені господарські відносини не стосуються предмету спору по даній справі, тому не можуть бути розглянуті в цьому провадженні.

По-друге, відповідно до статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 601 ЦК України передбачає можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін.

Однак, Відповідачем не надано такої заяви. В матеріалах справи вона відсутня. Докази необхідності припинення зобов’язання з інших підстав, передбачених главою 50 ЦК України, Відповідачем також не представлено.

Грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на суму 120 321,66грн. на момент прийняття рішення суду не виконане. Наведене є порушенням статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи викладене, позовні вимоги на суму 120 321,66грн. підлягають задоволенню.

На підставі пункту 4 статті 80 ГПК України та заяви про відмову від позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних провадження по справі в цій частині суд припиняє.

Судові витрати розподіляються з урахуванням вимог статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 208 956,04 грн. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83049, АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_2 у філіалі „Промінвестбанк” в Донецькій області, МФО 334635, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім” (83101, м.Донецьк, вул. Куйбишева, 31-Б, р/р 26002301749391 в філіалі „ГУ Промінвестбанк” в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 30375820) 120 321,66 грн.

3.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83049, АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_2 у філіалі „Промінвестбанк” в Донецькій області, МФО 334635, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім” (83101, м.Донецьк, вул. Куйбишева, 31-Б, р/р 26002301749391 в філіалі „ГУ Промінвестбанк” в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 30375820) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1203,22 грн. та витрат на інформаційне забезпечення судового процесу в розмірі  67,95 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Провадження по справі в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 30 248,38 грн. та 3% річних в розмірі 5 517,74 грн. припинити.

6.          Рішення оголошено у судовому засіданні 30.09.2009 року.

7.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

8.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя