ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.10.09 р.                                                                                     Справа № 22/70                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Петровій Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м.Донецьк

про стягнення 20 456,19грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Шкляров І.О. довіреність від 09.06.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача,  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м.Донецьк, про стягнення 20 456,19грн., у тому числі 19 712,52грн. основного боргу, 661,04грн. пені, 82,64 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов’язання за договором постачання №346  від 29.01.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання  №346 від 29.01.2009р., видаткові накладні, виписку з особового рахунку клієнта банку.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, надав суду письмовий відзив, згідно з яким з боку Відповідача не існує будь-яких зобов’язань по оплаті товару за договором поставки № 346 від 29.01.2009р., оскільки товар отримувався не в межах зазначеного договору, а за видатковими накладними.  Також зазначено, що в даному договорі сторони не узгодили умови та строки оплати товару, а тому Позивач не може посилатися на його пункти та застосувувати штрафні санкції.  

Вислухавши в судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору №346  від 29.01.2009р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта» , з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до п.1 договору Позивач (Постачальник) зобов’язувався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого Відповідачем (Покупцем) замовлення, а Покупець зобов’язувався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовлення повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) Постачальника, код (артикул) виробника, код товару та строк його поставки.

Згідно з п.2.4 договору остаточно ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються у товарній (товарно-транспортній)  накладній, яка має відповідати замовленню.

В пункті  5.3 договору сторони домовились, що ціна на товар визначається на підставі погодженої специфікації (прайс-листів).

Пункт 5.5 договору містить порядок розрахунків, відповідно до якого Покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар. Дія цього пункту починається з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно зі ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В якості доказів передачі товару Покупцю за договором постачання №346 від 29.01.2009р. Позивач надав суду наступні видаткові накладні:

№ДО-0000291 від 20.06.2009р. на суму 1750,80 грн.,

№ДО-0000292 від 20.06.2009р. на суму 874,92 грн.,

№ДО-0000293 від 20.06.2009р. на суму 480,41 грн.,

№ДО-0000294 від 22.06.2009р. на суму 762,01 грн. ,

№ДО-0000295 від 22.06.2009р. на суму 546,72 грн. ,

№ДО-0000300 від 25.06.2009р. на суму 669,84 грн. ,

№ДО-0000301 від 25.06.2009р. на суму 385,24 грн.  

Однак, суд вважає, що зазначені документи не можуть розглядатися такими доказами, оскільки в них не міститься жодного посилання на визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір. В них також відсутнє посилання на замовлення, наявність яких передбачена договором.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 14.08.2009 року підписано лише Позивачем і тому він не може доводити існування заборгованості Відповідача в загалі та заборгованості за договором постачання №346 від 29.01.2009р. в тому числі. В ньому також відсутнє посилання на зазначений правочин.

Зі змісту акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2009 року не вбачається, що визнана Відповідачем заборгованість, утворилась саме за договором постачання №346 від 29.01.2009р.

Інших доказів передачі товару Відповідачу в межах умов спірного договору Позивач не надав.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Крім того, відповідно до статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити перелік обов'язкових реквізитів, зокрема щодо змісту та обсягу господарської операції, а також одиниці її виміру.

Враховуючи наведене, для відображення господарських операцій підприємство може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій.

Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України  до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості, в розумінні статті 34 ГПК України, повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові, в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документі мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідач факт отримання товару за договором  постачання №346 від 29.01.2009р.   заперечив.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 ГПК України доказів факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за даним правочином.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 19 712,52 грн. слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 82,64 грн. 3% річних та 661,04 грн. пені, оскільки Позивачем не доведено факту невиконання Відповідачем грошового зобов’язання за договором постачання №346 від 29.01.2009р.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1, 4-2, 4-3,  12, 15, 32-34, 36, 43, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта», м.Донецьк, про стягнення 20456,19 грн., у тому числі 19 712,52 грн. основного боргу, 661,04  грн. пені, 82,63 грн. 3% річних  відмовити.

2.          Рішення оголошено у судовому засіданні 06.10.2009 року.

3.          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

4.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя