Справа № 761/28879/16-ц

Провадження № 2/761/1386/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Лукянчук А.О., Припутневич В.І.

за участю представника позивачів: ОСОБА_1,

представника відповідача ТОВ «Агрорибторг»: Бірюкової О.М.,

представника відповідачів

Департаменту комунальної власності м.Києва та

Київської міської ради: Ваховської І.Б.,

представника третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна»), Департаменту комунальної власності м.Києва, Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна, Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце» про визнання незаконним та скасування рішень, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2016 року до суду надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце», ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна»), Департаменту комунальної власності м.Києва, Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна про визнання незаконним та скасування рішень, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності.

Ухвалою суду від 18.08.2016 року відмовлено у відкриті провадження в частині вимог Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце» заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна»), Департаменту комунальної власності м.Києва, Шевченківської районної в м.Києві Державної адміністрації, Київської міської ради та відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна»), Департаменту комунальної власності м.Києва, Шевченківської районної в м.Києві Державної адміністрації, Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна про визнання незаконним та скасування рішень, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності.

Під час слухання справи як третю особу було залучено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже місце».

Ухвалою суду від 28.11.2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_9 в зв'язку з відмовою ОСОБА_9 від позовних вимог.

В позовних вимогах позивачі просять: визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» в частині п.205 Таблиці 7 «Житлове господарство» додатка 11 «Перелік мана, що передається в комунальну власність територіальної громади Шевченківського району м.Києва»; визнати незаконним та скасувати рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 07 червня 2007 року №234 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» в частині пункту 87 додатку «Перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу»; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 вересня 2007 року №1169-В; визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане територіальній громаді Шевченківського району м.Києва Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 вересня 2007 року, серія САВ № 553612, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 29 жовтня 2007 року, запис в реєстровій книзі №162п-150 за реєстровим №8679-п; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 січня 2008 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БКТ Фортуна», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстровано в реєстрі за №71.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що в січні 2016 року співвласникам будинку АДРЕСА_1 стало відомо, що нежитлові приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №49) загальною площею 115,9 кв.м. вибули із спільної власності співвласників будинку.

В подальшому позивачам стало відомо, що оспорюваним рішенням Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 року будинок АДРЕСА_1 був включений в перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва. В подальшому рішенням Шевченківської районної у м.Києві ради від 07.06.2007 року №234 спірні приміщення були вказані в якості окремих від будинку нежитлових приміщень і включені в Перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу.

13.09.2007 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва було видано свідоцтво про право власності за яким власником приміщень визначено територіальну громаду Шевченківського району м.Києва. Потім за договором купівлі-продажу від 15.01.2008 року спірні приміщення були придбані ТОВ «БКТ Фортуна» (на даний час ТОВ «Агрорибторг» після зміни назви).

Позивачі вважають, що перехід права власності на спірні підвальні приміщення та відчуження їх на користь третіх осіб відбулось з порушенням діючого законодавства, оскільки ці приміщення розташовані саме в підвалі вказаного будинку та є допоміжними приміщеннями (в них розміщені загальнобудинкові мережі), які призначені для обслуговування будинку і тому під час приватизації квартир право власності на ці приміщення перейшло до власників квартир, а тому на підставі статей 203 та 215 ЦК України свідоцтво та договір купівлі-продажу мають бути визнані недійсними.

В судовому засіданні представник позивачів заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна») в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог та просила відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що приміщення, які їм належать на праві власності є нежитловими та ніколи не були допоміжними.

Представник відповідачів - Департаменту комунальної власності м.Києва та Київської міської ради в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог та просила відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що на момент видачі спірного наказу та свідоцтва не було надано жодного документу на підтвердження, що приміщення є допоміжними, а тому Шевченківська районна в м.Києві рада як власник приміщень мала можливість розпорядитися зазначеними приміщеннями. Зокрема, план за поверхами, який був наданий для оформлення права власності не містив нумерації спірних приміщень римськими цифрами, а тому не було підстав вважати, що спірні приміщення є допоміжними. Головне управління діяло в межах повноважень та відповідно до законодавства України.

Представник відповідача - Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, направив до суду пояснення в яких зазначає, що вони не є належним відповідачем, просить слухати справу в їх відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи в її відсутність, а також суду направила пояснення в яких пояснила, що при посвідченні оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу від 15.01.2008 року вона вчинила всі необхідні дії та будь-яких порушень з її боку не було. Водночас суду пояснила, що за договором купівлі-продажу перейшло право власності на нежилі приміщення, а не підвал.

Представник третьої особи - Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце» - в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши думку представників позивачів, відповідачів та третьої особи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19.08.1998 року.

ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 25.12.1996 року.

27.12.2001 року Київська міська рада прийняла рішення №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» за яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками.

В додатку №11 зазначено перелік майна, що передавалось в комунальну власність територіальної громади Шевченківського району м.Києва та в пункті 205 Таблиці 7 «Житлове господарство» зазначено будинок №9 по вулиці Володимирській.

Рішення визнано незаконним та скасовано (згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року).

07 червня 2007 року Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація прийняла рішення №234 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва» яким затвердила перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку.

В пункті 87 додатку зазначене нежитлове приміщення будинку АДРЕСА_1 площею 104,4 кв.м., покупець ТОВ «БКТ «Фортуна».

ТОВ «БКТ Фортуна» на підставі договору №165/3 оренди нежилих приміщень, починаючи з 24.05.2007 року користувалось спірними приміщеннями.

За договором оренди, як вбачається, передавались нежилі приміщення.

07.09.2007 року КП ЖЕК «Михайлівська» надало довідку, що приміщення за адресою: м.Київ, вул.Володимирська,9 площею 115,9 кв.м. не є допоміжним і у ньому не розміщуються загальнобудинкові інженерні мережі.

10.08.2007 року аналогічну довідку видала КП «Керуюча дирекція».

На підставі наказу №1169-В від 13.09.2007 року Головного управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності» в цей же день було видано Свідоцтво про право власності згідно з яким територіальній громаді Шевченківського району м.Києва належить на праві комунальної власності нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №49) загальною площею 115,9 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1 (літера А).

15.01.2008 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в м.Києві ради, як Продавцем та ТОВ «БКТ Фортуна», як Покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу нежилого приміщення з №1 по №7 групи приміщень №49, що знаходяться в АДРЕСА_1 загальною площею 115,90 кв.м.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, на даний час власником спірних приміщень є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрорибторг», яке змінило назву з ТОВ БКТ «Фортуна».

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачі зазначають, що вони є співвласниками спірного приміщення.

Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (статті 317, 319 Цивільного кодексу України).

Проте юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року N 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29 листопада 2001 року N 2866-III спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їхній спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб'єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності.

У відповідності до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають..

Рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року N 14-рп/2011 встановлено, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року по справі №4-рп/2004 встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Позивачі зазначають, що спірні приміщення є допоміжними.

Згідно з ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Водночас з документів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що спірні приміщення є нежилими приміщеннями.

Стаття 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин

Як вбачається з довідки-характеристики виданої 29.07.2008 року КМБТІ, спірні приміщення є нежилими приміщеннями. Суду не було надано доказів, що спірні приміщення є допоміжними, а саме підвалами та використовуються для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Водночас суд не може взяти до уваги посилання представника позивачів, що при вирішенні даної справи має братись до уваги стан приміщень на 1993 рік (час приватизації першої квартири), оскільки спірні правовідносини виникли в 2001 році і тому для розгляду даної справи суд має встановити призначення спірних приміщень саме на час передачі їх до комунальної власності.

Щодо нумерації приміщень необхідно зазначити, що наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. N 127 затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна та визначено, що нумерація житлових і допоміжних приміщень виконується арабськими цифрами окремо по кожній квартирі (приміщенню) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалювальних приміщень позначається римськими цифрами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, приміщення №49 позначено арабськими цифрами.

Отже, враховуючи, що в судовому засіданні не було надано доказів, що спірні приміщення відносяться до допоміжних приміщень, судом не встановлено порушень діючого законодавства при укладенні спірних правочинів, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорибторг» (ТОВ БКТ «Фортуна»), Департаменту комунальної власності м.Києва, Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна, Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце» про визнання незаконним та скасування рішень, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Г.Притула