Україна

                                                             Справа № 2а-1831/1220                                                                                                                                              2009 р.        

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 жовтня 2009  року  Первомайський міський суд Луганської області

в складі:  головуючого судді                                            Золотарьова І.Л.

                при секретарі                                                     Жиляковій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайське справу за позовом позивача ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про бездіяльність органів виконавчої влади які грубо порушують соціальні права громадян,  -

в с т а н о в и в :

    Позивачка ОСОБА_1  звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1  року  в м. Первомайську народила дитину, сина ОСОБА_2  про народження сина відділом реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області, зроблено актовий запис НОМЕР_2 , та видано свідоцтво про народження дитини НОМЕР_1

    На даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, до цього вона працювала в ІНФОРМАЦІЯ_2  на посаді кредитного інспектора, та застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування.

    Оскільки на підставі закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у з в’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими  народженням та похованням»  вона має право  на отримання  матеріальної допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років. Вона звернулась  до відповідача з цього питання, та їй було призначено виплату матеріальної допомоги з 21.01.2008 року, та зараз ця допомога складає 130 грн. Також вона отримала допомогу по народженню дитини у сумі 8500 грн.

    З засобів масової інформації їй стало відомо про те, що розмір виплачуваної їй  допомоги не відповідає тому розміру який встановлено законодавством України, а саме ст.43 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», де вказано що розмір цієї допомоги повинен виплачуватись у розмірі прожиткового мінімуму, а також розмір виплаченої їй матеріальної допомоги по народженню дитини не відповідає ст.. 12 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року, де вказано, що   допомога при народженні дитини надається в сумі, що кратна 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, станом на 14.11.2007 року, ця сума повинна була скласти 10622 грн.

З питання виплати матеріальної допомоги у повному розмірі вона звернулась до відповідача, але у своєму листі № 3-3883 від 07.07.2009 року  відповідач фактично  відмовив  їй у виплаті допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років у розмірі прожиткового мінімуму, для дитини віком до 6 років, мотивуючи це тим, що відповідно до  ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною віком до 3-х років виплачується в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців , але не менше 90 грн для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Згідно п. 23 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між з 1 січня 2008 року – 50%, з 1 січня 2009 року – 75%, з 1 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень. Вона з ци не згодна з наступних підстав:

У ст.1 Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення згідно ст. 3 є головним обов'язком держави,  згідно ст. 21 права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів відповідно до ст. 22 не може бути звужений.

Верховна Ради України  при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняє дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист     і достатній рівень життя кожного відповідно до ст. ст.  46, 48 Конституції України.

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, ст.46ч.3 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої ст.22, ст.64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст.6ч.2, ст. 19ч.2, ст. 68ч.1 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального     забезпечення,     її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України, а саме: рішення Конституційного Суду України
від     20     березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, має систематичний характер.

У ст. 8 ч. 2 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України — усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні відповідно до ст. 85ч.1п3, ст. 91 Конституції України належить прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України відповідно до ст. 92ч.2п.1 Конституції України. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період про що зазначено у ст.96ч.1  Конституції України, шляхом прийняття відповідного закону. Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ст.95ч.2  Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу. Встановлений ст.95 ч.2 Конституції України, та ст. 38ч.2 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій ст.  27 Кодексу.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень що закріплено ст. 48 Конституції України.

Отже предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

    Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та рішенні від 22 травня 2008року  №10-рп/2008 (справа №1-28/2008)  дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19,статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України, та в п.4 рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа № 1-29/2007) вказав на неприпустимість внесення змін до Законів України Законом «Про Державний бюджет України»

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Тобто з урахуванням викладеного вона вважає таким, що не відповідає Конституції України, виплату їй допомоги по догляду  за дитиною віком до 3-х років у розмірі  вказаному відповідачем, та виплату матеріальної допомоги по народженню дитини у розмірі 8500 грн.,    оскільки відповідно до ст. 15ч.1 закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» особам незастрахованим у системі загальнообов‘язкового державного страхування допомога по догляду за дитиною до 3-х років виплачується у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,  а якщо особа застрахована в системі загальнообов‘язкового державного страхування допомога виплачується на підставі ст. 43 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі встановленого законом  прожиткового мінімуму.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі 41/74, принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладання на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань  для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава  чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сповідань у фізичних осіб стосовно додержання державою, чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Але, незважаючи на вищезазначені рішення Конституційного Суду України про неприпустимість внесення змін та скасування законів України законом «Про Державний бюджет України», саме Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» ст. 43 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключено зовсім, а до ст.15ч.1 закону України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» внесені зміни згідно яких розмір допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років фактично зменшено до 130грн.

Згідно ст.. 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складав: з 01.01.2007 року – 434 грн., з 01.04.2007 року - 463 грн., з 01.10.2007 року – 470 грн.розмір матеріальної допомоги по народженню дитини повинен був скласти  470х22,6 = 10622 грн. (470 – розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років у листопаді 2007 року, 22,6 – коефіцієнт кратності прожиткового мінімуму відповідно до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, але вона отримала лише 8500 грн., з урахуванням чого недоплата складає: 10622-8500=2122 грн., матеріальної допомоги по народженню дитини.

Згідно ст. 58 закону «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складає: з 1 січня 2008 року – 526 грн,  з 01.04.2008 року – 538 грн., з 01.07.2008 року – 540 грн., з 01.10.2008 року – 557 грн., розмір прожиткового мінімуму на одну особу з 01.01.2008 р. – 592 грн., з 01.04.2008 року – 605 грн., з 01.07.2008 року – 607 грн., з 01.10.2008 року – 626 грн.,  а отже і розмір доплат по догляду за дитиною віком до 3-х років для осіб застрахованих в системі загальнообов‘язкового державного страхування повинен був складати  з 1 січня 2008 року – 592 грн., з 1 квітня – 605 грн., з 1 липня – 607 грн., з 1 жовтня 2008 року – 626 грн., оскільки вона застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування, то розмір доплати за період з 21 січня 2008 року по 31 грудня 2001 року повинен був скласти: січень 190,97 грн., лютий-березень – 592х2=1184 грн., квітень-червень-605х3=1815 грн., липень – вересень - 607х3=1821 грн., жовтень-грудень-626х3=1878 грн., загалом 190,97+1184+1815+1821+1878=6891,97 грн. Але вона отримала лише 1471,9 грн., з урахуванням чого за період з 21 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року їй не доплачено 6891,97-1471,90 =5420,07 грн.

Згідно ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років складає: з 1 січня 2008 року – 557 грн., розмір прожитого мінімуму на одну особу: з 01.01.2008 року – 626 грн., а отже і розмір доплати по догляду за дитиною віком до 3-х років для осіб застрахованих в системі загальнообов’язкового  державного страхування складає з 01.01.2008 року – 626 грн. Отже розмір доплати за період з 01 січня 2009 року по 1 серпня 2009 року повинен скласти 626х7=4382 грн., але вона отримала лише по  130х7=910 грн.,  з урахуванням чого їй не доплачено 4382-910=3472 грн.

Оскільки  коли їй стало відомо про порушення її права на матеріальну допомогу, вона звернулась до відповідача з метою досудового вирішення спору, але відповідач відмовився його вирішувати, окрім того суд при вирішенні питання щодо визнання незаконними дій відповідача за 2007 рік, позивач вважає, що строк позовної давності не порушений оскільки відповідно до п.55 „Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” затвердженої КМУ від 27.12.2001 року № 1751 зі змінами та доповненнями, призначені та своєчасно не виплачені суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає, або виплачує зазначену допомогу, виплачується протягом будь якого часу без обмежень. При цьому виплати здійснюються виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого на день її призначення.  

Відповідно до п.5 резолютивної частини рішення Конституційного  Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та п.6 рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) від 22 травня 2008 року,  рішення  Конституційного Суду України  має преюдиціональне значення для судів загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визначені неконституційними.

Просить  визнати незаконними дії  Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, щодо відмови у виплаті  їй матеріальної допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років у розмірі прожитого мінімуму та допомоги по народженню дитини,  зобов‘язати Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради  виплатити їй матеріальну допомогу по народженню дитини у сумі 2122 грн.,  матеріальну допомогу по догляду за дитиною віком до 3-х років за 2008 рік у розмірі 5420,07 та з 01.01.2009 року по 01.08.2009 року у розмірі 3472 грн., та в подальшому виплачувати матеріальну допомогу по догляду за дитиною віком до 3-х років, до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.  Стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.  Зобов’язати відповідача постанову суду виконати негайно.

    Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи в її відсутність та підтримку позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, згідно поданих заперечень просить справу розглянути в її відсутність, позовні вимоги не визнала, посилаючись  на те, що посилаючись  на те, що відповідно до вимог п. 23 розділу ІІ ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” з внесеними до неї змінами, викладена у такій редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну незалежно від кількості народжених дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ „Прикінцевих положень” Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі що дорівнює різниці між: з1 січня 2008 року – 50%, з 1 січня 2009 року – 75%, з 1 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців”.

Таким чином, державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, які звернулися за нею з 01.01.2008 року, призначена органами праці та соціального захисту населення в розмірі що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не в меншому ніж 130 грн., згідно ЗУ „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” вірно.

Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначено видатки держави на відповідний рік з урахуванням розмірів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно ст.. 46 ЗУ „Про державний Бюджет України на 2009 рік” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається та здійснюється в розмірі, що діяв в 2008 році.

09 липня 2007року Конституційний Суд України ухвалив рішення, визнані такими, що не відповідають Конституції України не легітимними деякі статті  ЗУ « Про державний бюджет України на 2007рік», що може бути підставою для внесення змін до вказаного Закону і не може визначатися як підстава для правомірності органів праці та соціального захисту населення, оскільки вони не є органами, які приймають законодавчі акти.

ОСОБА_1 ., перебувала на обліку в УПСЗН як одержувач одноразової  допомоги при народженні дитини за період з 01.11.2007 року по 30.11.2008 року, та одержувала допомогу у розмірі 8500 грн., Допомога при народженні дитини була визначена згідно чинного законодавства.

Призначення всіх видів допомоги здійснюється автоматизовано згідно з програмним забезпеченням, яке розроблюється та надходить  від ЮЦ Міністерства праці та соціальної політики України. Призначення допомоги, ніж передбачений програмою (за мережами програмного забезпечення).

Вищий Адміністративний Суд України у постанові від 01.07.2009 року  у справі за № К-17471/08 за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту  населення Ново псковської районної адміністрації Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2008 року на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду  від 19.09.2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1  до УПСЗН Ново псковської районної адміністрації Луганської області (третя особа –Головне управління Державного казначейства України в Луганській області) про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату компенсаційних виплат на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня у мотивувальній частині визначив наступні положення.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст.. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3  мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними актами  однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується  одно предметний акт, який діяв у часі раніше”.

За змістом частини 3 статті 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Статтею 95 Конституції України передбачено, що включно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків.

Згідно п.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України про здійснені бюджетного процесу в Україні положення  нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п.8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням, та  відповідно до ст.. 23 Кодексу будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Держава делегувала повноваження щодо здійснення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на місцевий рівень, тобто УПСЗН, але при цьому обов’язково передбачає необхідні для цього суми коштів у державному бюджеті.

Реалізація місцевими органами делегованих повноважень фінансується з державного бюджету  за допомогою надання різноманітних  між бюджетних трансферів – це правило закріплене у ч.2 ст. 83 Бюджетного кодексу України.

Статтею 8 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виділення коштів на погашення витрат за надані виплати передбачається щорічно Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, використання яких  передбачається протягом календарного року.

Відповідно до п.7 ст. 23 Бюджетного Кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після  закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

За рахунок інших бюджетних призначень погашення  вказаних витрат проводиться не може, так як згідно п.8 ст. 7 Бюджетного Кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням, та відповідно до п. 1 ст. 23 Бюджетного Кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до БКУ виключно Законом України про Державний бюджет України  затверджується повноваження на реалізацію у відповідному році державних програм і заходів та здійснення платежів з конкретною метою.

Витрати пов’язані з задоволенням судами позовних вимог отримував пільг, компенсацій і гарантій які виникли внаслідок рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року не враховані у вищевказаному Законі.

Тому, взяття зобов’язань  щодо надання компенсацій, виплат та допомог згідно з цим Рішенням можливо лише в разі внесення  відповідних змін до Закону України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення відповідних змін до Закону України”,  які мають передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюються ці видатки.

Дії УПСЗН відповідають положенням Конституції України та Бюджетного Кодексу України.

Позовна заява подана в порядку адміністративного судочинства, отже згідно КАС України вимоги є безпідставними у визначенні позовного періоду у 2007-2008 роках. Ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася адо повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.    

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність сторін.

Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають   задоволенню.

      В суді встановлено,  що позивачка ОСОБА_1 . є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, (а.с. 13) та перебуває на обліку  в УП та СЗН Рубіжанської міської Ради Луганської області.

 Відповідно до листа  відповідача (а.с.15) позивачці було призначено допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку з 21.01.2008 р. по 14.11.2010 р. розмір якої складає 130,00 грн. Також отримала допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 грн., за період з 01.11.2007 року по 3011.2008 року (одноразово у сумі 3400 грн., протягом наступних 12 місяців – 425 грн., щомісяця). Заборгованість відсутня.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-У. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.    

    Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811 -XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

      Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

      Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

    Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.    

    Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХЇІ передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надасться у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

    Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.    

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон  України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції  щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.

    За пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).    

    Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України мас найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами   України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.    

    Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-У було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.ст.56,71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.» Рішення Конституційного Суду є обов’язковими для виконання на території України і остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.         Отже з 09 липня 2007 р. відновлена дія ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р., за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, та діє ст.43 ЗУ «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатністю та витратами, зумовленими народженням та похованням», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Суд вважає, що позовні вимоги позивачки в частині стягнення одноразової грошової допомоги в сумі 2122 грн., пов’язаної з народженням дитини не  підлягають задоволенню, оскільки  на день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1  року діяла ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  яка передбачала, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. На день народження дитини виплата допомоги здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму у при народженні дитини, решта протягом наступних 12 місяців у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Прожитковий мінімум на день народження дитини складав 470 грн. виходячи з цього їй повинно бути нараховано 10622 грн., але дія цієї статті на 2006 рік була зупинена, згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-ІУ і Конституційний Суд України про зупинення даної статті не розглядав. Тому виплата позивачці була здійснена  відповідно до вимог діючого законодавства, в порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.    

Суд вважає, що відповідач правомірно нараховує позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку відповідно до підпункту 7 пункту 23 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 р.», яким ч.1 ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» викладена в іншій редакції, яка до теперішнього часу не визнана неконституційною. Тому з 01.01.2008 р. відповідач проводив нарахування правомірно до даних змін, та порушень в його діях не вбачається. а тому позовні вимоги за 2008 р. задоволенню не підлягають.

Частина позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати матеріальну допомогу за 2009 рік в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом, також  задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (який до теперішнього часу не визнаний неконституційним) допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку , визначених Кабінетом Міністрів України.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8,9,159-163  Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми» від 21.11.1992 року, Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 р.», Рішенням Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року, та від 22 травня 2008, Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, -

ПОСТАНОВИВ:

   

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області відмовити.

 

      Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.. 160 цього ж Кодексу – з дня складення в повному  обсязі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк , встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

           

        Суддя                                                                Золотарьов І.Л.