справа № 165/580/17

провадження №2-а/165/64/17

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі судді Лизун Ю.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій,

встановив:

03 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області (далі - УПСЗН) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він як учасник бойових дій звернувся із заявою до відповідача про проведення нарахування та виплати йому недоплаченої разової щорічної до 05 травня грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до яких йому нараховано та виплачено разову грошову допомогу до 05 травня в розмірі 920 гривень. Оскільки відповідачем не виконано вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", просить визнати дії відповідача, які полягали у нарахуванні та виплаті позивачу до 05 травня в 2016 році разової грошової допомоги в розмірі, меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, протиправними та зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених коштів.

Розгляд справи суд здійснив в порядку скороченого провадження, без участі сторін, на підставі наданих доказів.

В поданому до суду письмовому запереченні відповідач адміністративний позов не визнав та зазначив, що позивачу виплачено у 2016 році разову грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій в розмірі 920 грн., встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Вказав, що з 01 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року №79-VIII, яким внесено зміни до Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, право встановлювати розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня надано Кабінету Міністрів України. Згідно з положеннями пункту 26 Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 роз'яснено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону Про державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Виходячи з цього, сума щорічної разової грошової допомоги до 05 травня була виплачена позивачу відповідно до закону, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та перебуває на обліку УПСЗН, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.11.2015 року (а.с.8).

Як встановлено судом, позивачу було проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня 2016 року у розмірі 920 грн.

Позивач звернувся до УПСЗН з письмовою заявою, де просив перерахувати та виплатити йому недоплачену суму грошової допомоги.

Листом №О-524 від 29.09.2016 УПСЗН відмовив ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті різниці між належною йому до сплати сумою разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року та фактично виплаченою сумою (а.с.10).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, між позивачем та УПСЗН виник адміністративний спір, який є предметом даного судового розгляду. Між ними склалися правовідносини щодо виплати ветерану війни - учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року, які регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно із ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 року (із доповненнями відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-XIV від 25.12.1998 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у новій редакції, згідно якої розмір грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року дану зміну визнано неконституційною, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій має становити п'ять мінімальних пенсій за віком.

Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Водночас Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №141 від 02.03.2016 року визначено, що у 2016 році розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" учасникам бойових дій становить 920 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.

Згідно із ч.1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

У відповідності до частин 1-3 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положеннями ч. 3 ст. 28 зазначеного закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, застосуванню підлягає саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 2016 рік встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 р. N 928-VIII.

Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, обов'язок щодо виплати громадянам щорічної разової грошової допомоги до 05 травня покладений на органи праці та соціального захисту населення. Саме орган праці та соціального захисту населення є тим органом, який безпосередньо відповідає від імені держави щодо забезпечення належних виплат конкретному громадянину, при цьому питання фінансування цих органів не є питаннями громадянина, і не впливають на його права.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щорічна разова грошова допомога для учасника бойових дій є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є учасниками бойових дій. Тобто фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є учасниками, ветеранами чи інвалідами війни, на соціальний захист.

Згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги учасникам бойових дій - ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що позивач є учасником бойових дій, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Наділивши учасників бойових дій зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є ветеранами війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист ветеранів війни - учасників бойових дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення про те, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Здійснивши правовий аналіз норм матеріального права, Верховний Суд України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа №537/5837/14-а ), прийшов до висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій необхідно керуватись частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня в 2016 році учаснику бойових дій, необхідно керуватись Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що має вищу юридичну силу, яким у статті 12 передбачено щорічно до 05 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою учаснику бойових дій у 2016 році передбачено до 05 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 920 гривень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, УПСЗН у 2016 році позивачу була виплачена разова грошова допомога до 05 травня у розмірі 920 грн., тобто у розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

На час виплати позивачу допомоги діяла як Постанова Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено виплату разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій 920 грн., так і частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», якою встановлено, що до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, тобто 5650 грн., при цьому дію цієї норми зупинено не було та іншими Законами, зокрема і Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», інший порядок її застосування, в частині розміру допомоги, визначено не було.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що при виплаті одноразової грошової допомоги Управління праці та соціального захисту населення Нововолинського міськвиконкому керувалось Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки норми даної постанови звужують обсяг встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» прав та пільг учасників бойових дій, а Закони України як акти органу законодавчої влади, мають вищу юридичну силу, ніж акти Кабінету Міністрів України, як органу виконавчої влади.

За таких обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме частина 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виплативши у 2016 році позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 920 грн., тобто у розмірі що визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Законом, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 12, 69-71, 86, 94, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставіЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суддя,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради задовольнити.

Визнати неправомірним здійснення нарахування та виплати Управлінням праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради ОСОБА_1 до 05 травня в 2016 році разової грошової допомоги в розмірі, меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області здійснити нарахування та виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2016 році учаснику бойових дій ОСОБА_1 згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум.

Судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. віднести на рахунок держави.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.В.Лизун