Справа № 2-а-1653/ 09р.

Саратський  районний  суд Одеської  області

П О С Т А Н О В А

І  М  Е  Н  Е   М                  У  К  Р  А  Ї  Н  И

29 вересня 2009 року  Саратський районний  суд Одеської області у складі: головуючого – судді Бучацької А.І., за участю: секретаря - Новохацької В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Сарата адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Саратському  районі Одеської області про зобов*язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну  допомогу як дитині війни,  

                                                            В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

у червні 2009 року позивачка  звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача. Свої вимоги вона обґрунтувала тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Ст. 6 цього Закону передбачає доплату до пенсії в розмірі  30 відсотків  мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років  зазначену доплату до пенсії вона не отримувала, а в 2008 році отримала не в повному обсязі.

Про належні їй виплати  вона дізналась влітку 2008 року, тому  в червні  2009 року вона звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй щомісячної  державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2008 роки. Відповідач їй відмовив, таку відмову відповідача вона вважає  незаконною, оскільки вона суперечить ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

У зв’язку з цим позивачка просила поновити їй строк звернення до суду за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй  вказану доплату до пенсії  за 2006-2008 роки в сумі 4471 гривня 20 копійок відповідно до наданих  нею розрахунків.

Позивачка в судове засідання не з*явилась, просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити позов.

Представник відповідача, якого належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, до суду не з*явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.  Позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачці протягом 2006 –2007 р.р. у зв'язку з тим, що в 2006 році Урядом України не розроблено порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік  дію ст.6 цього ж Закону. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни,  приписи яких і було дотримано відповідачем у повному обсязі.

     Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

      Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Саратському районі  Одеської області  та отримує пенсію за віком.

     Згідно  ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, тому позивачка відноситься до категорії - дитина війни, що підтверджується копією її паспорту, довідкою Пенсійного фонду України в Саратському районі та довідкою Саратського УПСЗН (а.с.4-6). Зазначені обставини не оспорює  і відповідач.

        У зв’язку з цим позивачка відповідно до ст. 6 названого  Закону, має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30  відсотків від мінімальної пенсії за віком.

        Протягом 2006-2007 р.р. позивачці доплата до пенсія відповідно до названого закону не виплачувалася.  

        З 1 січня 2008 року доплата до пенсії була виплачена їй у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  замість 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Спір підлягає вирішенню на підставі ч.2 ст. 19, ч.3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими,  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

        Відповідно до ч. 2  ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

  Згідно ч. 1 ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, в редакції від 19 грудня 2006 року,  дітям війни пенсії ... , підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.

   Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня .2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

       Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року, який набрав чинності  15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

   Проте, у 2006 році доплати до пенсії, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”  запроваджені не були.

   Закони України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року не  були визнані неконституційними  та діяли протягом 2006 року.

    Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці протягом 2006 року доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Таким чином, вимоги  позивачки  про виплату їй підвищення до пенсії за 2006 рік  задоволенню не підлягають.  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей  29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі  Одеської  області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Таким чином, вимоги  позивачки щодо виплати їй за 2007 рік підлягають частковому задоволенню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

Відповідно до п.п.41 розділу ІІ Закону України  “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції:

“Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.”

  З 01 січня 2008 року позивачці була нарахована та виплачена доплата до пенсії в сумі  47 грн., з 1 квітня 2008 року в сумі  48 грн. 10 коп.. Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» доплата до пенсії  дітям війни  склала   з 22 травня 2008 р. – 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 р. –  48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 р. – 49 грн. 80 коп. Виплата проведена в повному обсязі, що не заперечується сторонами по справі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня  2008 за № 10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі  має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із  Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Саратському районі Одеської області  повинно  було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності  п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

З 22 травня 2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

До 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.    

Аналіз наведеного закону і обставин справи, дають суду підстави до висновку,  що соціальні права позивачки  на отримання 30-ти відсоткової  доплати  до пенсії як особи, що має статус дитини війни, порушені, а тому підлягають захисту в судовому порядку шляхом часткового  задоволення її позову.

Заперечення відповідача щодо  не визначення на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії за віком відносно дітей  війни, суд  не може взяти до уваги з таких підстав.

Позивачка має статус  дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  вправі отримувати доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду справи законодавчо не визначено  розмір мінімальної пенсії за віком відносно дітей війни.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» в цілому і ст. 6 не суперечить Конституції України, то в даному випадку суд вважає застосувати правила, передбачені пунктами 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В даному випадку слід застосувати і ч. 7 ст. 9 КАС України, яка передбачає, що  у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності  такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права.)

         В пенсійному законодавстві  розмір мінімальної пенсії за віком передбачено в ч.1 ст.28  Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого  нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інших розмір, немає.

Тому  суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої  цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених конституцією гарантій та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином,  відповідач може здійснити  доплату до пенсії позивачки з розрахунку 30 відсотків  від розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».  

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України, та зазначеною нормою Закону. Питання стосунків між суб’єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого закону,  отримання  в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за № 2195 не може погіршувати  соціальний  захист позивачки та розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року (зі змінами та доповненнями)  мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили   працездатність становить: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Крім того, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

      Відповідно до п. 5 ч.1 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

      Відповідно до ч. 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.  Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01 квітня. 2007року по 30 вересня 2007 року 410,06 гривень; з 01 жовтня .2007 року по 31 грудня .2007 року – 415,11 гривень. За таких обставин суд вважає, що розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою: липень-вересень (410,06 гривень х 30%) х 3 місяця = 369,05 гривень; жовтень-грудень (415,11 гривень х 30%) х 3 місяця = 373,59 гривень.

     Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем недоплачена позивачці щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2007 рік в сумі 742,64 гривні.

      Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

       Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік (з травня по грудень), яка повинна була  виплачуватись позивачці  дорівнює   травень-червень (481 гривень х 30%) х 2 місяця =  288,60 гривень; липень-вересень (482 гривень х 30%) х 3 місяця =  433,80 гривень, жовтень – грудень (498 гривень х 30%) х 3 місяці = 448 гривень 20 копійок, а всього 1170 гривень 60 копійок.

     Отримано позивачкою з травня по червень 2008 року 48 гривень 10 копійок х 2 місяці=96 гривень 20 копійок; з липня по вересень 48 гривень 20 копійок х 3 місяці = 144 гривні 60 копійок; з жовтня по грудень 49 гривень 80 копійок х 3 місяці = 149 гривень 40 копійок, а всього 390 гривень 20 копійок. Таким чином, за 2008 рік відповідачем недоплачена позивачці допомога у  сумі   780 гривень 40 копійок  (1170 гривень 60 копійок – 390 гривень 20 копійок).  З огляду на викладене за липень-грудень 2007 та травень – вересень 2008 роки відповідачем недоплачена державна соціальна допомога, як дитині війни, у загальній  сумі 742,64 + 780, 4 гривні=1523 гривні 04 копійки.

    Суд вважає, що зазначену державну соціальну допомогу повинен виплачувати саме відповідач з наступних підстав. Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24 жовтня 2007 року (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

    Указом Президента України № 121/2001 від 01 березня 2001 року затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п. 3 якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також відноситься забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат.

     Беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково, а саме: в частині визнання неправомірною відмови відповідача щодо виплати  позивачці державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії  за віком та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Саратському  районі Одеської області здійснити перерахування та виплату на її користь суми невиплаченого за період з липня по грудень 2007 року та з січня по травень 2008 року підвищення до пенсії у загальній сумі 1 523 гривень 04 копійки.

      Статтею  99 КАС України  встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Згідно ст. 100 КАС України пропущення  строку  звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні  адміністративного  позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.  Позивачка звернулась до суду  19 червня 2009 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.  Відповідач  не наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до суду. З урахуванням похилого віку позивачки, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст.100 КАС України поновити їй строк для звернення до суду, визнавши поважною причину пропущення, а тому  захисту підлягає порушене право позивачки, починаючи з липня  2007 року.  

        Вимоги позивачки про поновлення строку для звернення до суду з 01 січня 2006 року і до 09 липня 2007 року задоволенню  не підлягають, тому що в задоволенні позову за цей період позивачці відмовлено на підставі норм матеріального права.

         Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.  

Керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет  України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року по справі № 6 рп /2007, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008,

суд  

                                                          ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов задовольнити частково.

        Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.   

          Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії  за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 щомісячну  державну  соціальну допомогу як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії  за віком, встановлену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі  сімсот сорок дві гривні 64 копійки та  за період з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі  сімсот вісімдесят  гривень 40 копійок.

        В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у  сумі  три гривні 40 копійок.  

         Постанова може бути оскаржена в Одеській апеляційний адміністративний суд  через Саратський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів  з дня складення в повному обсязі постанови та подачі протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги або шляхом подання  апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів  з дня складення в повному обсязі постанови.

      СУДДЯ