КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22282/08 р. Головуючий у першій інстанції: Закаблук О.В.
Доповідач: Ситников О.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
03 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:
головуючого судді: Ситникова О.Ф.
суддів: Літвіної Н.М.
Маслія В.І.
при секретарі: Коваленко Я.С.
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 207 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року скасувати. Постановити по справі нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ситников О.Ф.
Судді: Літвіна Н.М.
Маслій В.І.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-22282/08 р. Головуючий у першій інстанції: Закаблук О.В.
Доповідач: Ситников О.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:
головуючого судді: Ситникова О.Ф.
суддів: Літвіної Н.М.
Маслія В.І.
при секретарі: Коваленко Я.С.
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ
Александрін Г.І. звернувся до суду з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 1238 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2005 рік на оздоровлення дитини інваліда, ОСОБА_2. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що син позивача ОСОБА_2, 1994 року народження являється дитиною - інвалідом з дитинства, захворювання якого пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. Дитині - інваліду призначена та виплачується відповідачем щорічна одноразова допомога на оздоровлення.
Відповідно до ст.48 Закону України, «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено щорічну допомогу на оздоровлення дітям-інвалідам в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Судом також встановлено, що відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення сину позивача проведена таким чином:
за 2005 рік - в розмірі 90 грн. виплачено 29.11.2005 року,
за 2006 рік-в розмірі 90грн. виплачено 29.08.2006 року.
Зазначена допомога на оздоровлення виплачена в розмірах, які встановлені постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 2005 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаними вище постановами КМ України, суперечить вимогам ст.48 Закону та іншим нормам Законів.
При вирішенні питання про застосування строку позовної давності звернення позивача до суду суд першої інстанції вважав, що позивач не пропустив строки звернення до суду, які встановлені ст.99 КАС України один рік, так як позивач звернувся до суду з позовними вимогами 18.10.2007 року, про порушення прав дитини дізнався 08.11.2006 року, з часу надання відповіді про порядок виплати допомоги на оздоровлення відповідачем , що не заперечується відповідачем.
Ст. 83 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати - 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року-290грн., з 1 липня 2005 року-310грн., з 1 вересня 2005 року-332 грн. Вимоги позивача про стягнення допомоги на оздоровлення з розрахунку розміру в 332грн. відповідають вимогам закону, що підтверджуються довідкою про період виплати, з якої вбачається, ще допомога на оздоровлення позивача за 2005 рік виплачена 29.11.2005 року, тобто розміри недоплаченої допомоги за 2005 рік слід вираховувати виходячи з розміру 332 грн.
Наведений Закон не мав обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який передбачає право дитини позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку та колегія суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками з тих підстав, що оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами – то при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанова КМ України № 562.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правильно вказував на те, що позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав за 2005 рік, оскільки виплата допомоги на оздоровлення за 2005 рік йому була проведена 29.11.2005 року, позивач дізнався про порушення його прав 08.11.2006 року, тобто з часу повідомлення відповідачем про відмову в задоволені вимог позивача , до суду позивач звернувся 18.10.2007 року, що не оскаржується сторонами названа відмова не стосувалась виплат грошової допомоги за 2006 рік.
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного: керуючись п.37 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" на 2006 рік зупинена дія ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині сплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Вказані положення Закону України " Про державний бюджет України на 2006 рік не скасовані та не визнані не конституційними.
Виходячи з наведеного слід визнати, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ситников О.Ф.
Судді: Літвіна Н.М.
Маслій В.І.