Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1О

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 428/1504/16-ц

Провадження № 22ц/782/1023/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року березня «21» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Яресько А.В.

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 серпня 2016 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 25 грудня 2007р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є «ПАТ «УкрСиббанк», укладено договір про надання кредиту № 11275144000, у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою 13,4% річних зі строком повернення 25.12.2014р.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за зазначеним кредитним договором, цього ж дня, між банком та ОСОБА_2, а 24.09.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договори поруки за умовами яких останні зобов’язувалися відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за належне виконання зобов’язань за кредитним договором.

У зв'язку з тим, що боржником ОСОБА_3 були порушені умови договору кредиту, позивач просив суд стягнути з неї та поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_4, солідарно на користь банку, кредитну заборгованість у розмірі 5 728,93 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 2 544,15 доларів США, а в загальній сумі 8273,08 доларів США, заборгованість по сплаті пені за прострочення сплати кредиту в сумі 68588,66 грн, та пеню за прострочення сплати процентів в сумі 18808,06грн., а також стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору в розмірі 4265,88 грн., в рівних частках з кожного.

В уточнених позовних вимогах ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_4, солідарно на користь банку, кредитну заборгованість у розмірі 5 728,93 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 2 544,15 доларів США, в загальній сумі 8273,08 доларів США та стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору в розмірі 2954,94 грн., в рівних частках з кожного.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 серпня 2016 року вирішено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість по договору № 11275144000 від 25.12.2007 року у сумі 8 273,08 доларів США (вісім тисяч двісті сімдесят три долари США 08 центів).

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 984,84 гривень (дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 84 коп.) з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення  для правильного вирішення  справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.      

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, просив в заяві розглянути справу за відсутністю представника ПАТ «УкрСиббанк».   

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, просили в заяві розглянути справу за їх відсутністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовні вимоги пред’явлені ПАТ «УкрСиббанк» до боржника ФОП ОСОБА_3, як до суб’єкта підприємницької діяльності, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а до договорів поруки, укладених між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_4 необхідно застосувати строк позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_3 не здійснювалися платежі відповідно до умов договору, що спричинило виникнення у відповідача заборгованості по сплаті кредиту, процентів та нарахування відповідачу позивачем пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором.

Поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник. За таких обставин, суд вважав за необхідне позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково та стягнути заборгованість по кредитному договору в солідарному порядку з боржника ОСОБА_3 та поручителів за договором.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд дійшов помилково, виходячи з наступного. 

Так, згідно до роз'яснень п. 1 Постанови № 5 Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, порядок укладання та виконання кредитного договору регулюється загальними положеннями про позику - главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України, законами України: від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»; від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, колегія суддів приходить до висновку про наявність між сторонами кредитних відносин, що підтверджено матеріалами справи.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. 

Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 2007 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є «ПАТ «УкрСиббанк», укладено договір № 11275144000 про надання кредиту у розмірі 35 000 доларів США зі сплатою 13,4% річних зі строком повернення 25.12.2014 року.

28.11.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої, змінено строки сплати процентів за договором - протягом перших 25 робочих днів кожного місяця.

В забезпечення зобов'язання за договором кредиту 25.12.2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки, який передбачає солідарну відповідальність поручителя.

24.09.2009 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки, який передбачає солідарну відповідальність поручителя.

Відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_3 по погашенню кредиту за кредитним договором № 11275144000 від 25.12.2007 року, на 15.12.2015 року складає суму – 5728,93 доларів США.

При цьому, останній платіж був здійснений відповідачем – 24.01.2014 року.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором.

Як установлено по справі, боржник ОСОБА_3 (а відтак і поручителі) взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 25 грудня 2014 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред’явлення кредитором вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред’явить вимоги до поручителя.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі за № 6-272цс16, яка в силу положень статті 3607 ЦПК України є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги, строк виконання основного зобов’язання, встановлений сторонами договору - 25 грудня 2014 року, дату останнього платежу - 24.01.2014 року, та те, що позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся з позовом до суду – 8 лютого 2016 року, приходить до висновку, що кредитор пред’явив вимоги до поручителів більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання основного зобов’язання, а тому, не може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання, так як, порука припинена в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України.

Отже, позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, поручителів за кредитним договором № 11275144000 від 25 грудня 2007 року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, - підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому, рішення в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі в цій частині, так як такі вимоги не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, про що поставляється ухвала суду.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області, ~

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині часткового задоволення позовних вимог, стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11275144000 від 25.12.2007 року в сумі – 8273,04 доларів США та судового збору в сумі – 984,84 грн. з кожного ~ скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11275144000 від 25.12.2007 року – відмовити за необґрунтованістю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді: І.О. Дронська

ОСОБА_6