Справа № 2-798/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем  України

22 липня 2009 року                                                                                           смт. Козелець

                                    Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – Іванюка Т.І.,

при секретарі – Дідовець М.І.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації,            

       в  с  т  а  н  о  в  и  в:

              в суд із цивільним позовом про стягнення грошової компенсації звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_3, у якому просить стягнути із останнього  на її користь грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 33 739, 00 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30 січня 2001 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, який був розірваний 14 березня 2008 року. У будинок ОСОБА_6 вона прийшла жити у 2000 році. Під час спільного проживання у даному будинку за її власні заощадження у розмірі 17 478 гривень було суттєво відновлено напівспалений будинок, відновлено сарай та збудовано гараж. Крім цього у будинок було проведено газове опалення та телефон. Всього на все це було витрачено 30 922 грн., але квитанції не збереглися. Всього загальна сума витрат становить 50 000 гривень.

           Ухвалою суду до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4.

           У судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 позовні вимоги підтримані.

           Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, та пояснив, що у нього та у позивачки були у кожного свої гроші. Оскільки він є спеціалістом по будівництву то всі будівельні роботи у господарстві проводив своїми руками за власні кошти. Сарай було лише відновлено, а гараж було збудовано новий разом із сином, якій давав на це свої гроші. Чекі, що були надані позивачкою бачить у перше.

           Третя особа  ОСОБА_4 просить відмовити у позові, мотивуючи тим, що за час проживання ОСОБА_1 з його батьком було зроблено лише поточний ремонт будинку та сараю і суттєвих змін господарство не зазнало. Гараж будував він удвох із батьком.

           Представник  відповідача та третьої особи ОСОБА_7 просить суд відмовити у позові ОСОБА_1 у повному обсязі, при цьому пояснив, що не заперечує, що під час спільно проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було придбано дві люстри, пре денно до будинку газ та телефон, зроблено поточний ремонт будинку та сараю, але при цьому не було істотно збільшено вартість майна.  

          ОСОБА_8 Кирилович, який є братом позивачці ОСОБА_1, у судовому засіданні пояснив, що у 2000-2001 році він допомагав зводити сарай у господарстві ОСОБА_3

          Свідок ОСОБА_9 під час судового засідання показала, що проживає поруч з господарством ОСОБА_3 після того як у дане господарство перейшла жити ОСОБА_1 то було проведено ремонт у будинку, відновлено сарай та побудовано гараж.

          Свідок  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні показали, що коли у 2000 році їх мати ОСОБА_1 пішла жити до ОСОБА_3 то забрала із собою усю худобу, дві машини дров та гроші. У господарстві ОСОБА_3 вона проводила ремонт та будувала сарай і гараж.

            У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні правовідносини:

            30 січня 2001 року виконкомом Берлозівської сільської ради було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (дівоче прізвище Доценко) ОСОБА_12. Актовий запис № 3;

            рішенням Козелецького районного суду від 11 квітня 2007 року було визнано за ОСОБА_3 право власності на спадщину за заповітом у вигляді житлового будинку із надвірними будівлями, які розташовані в с. Берлози вул. Шевченка, 14 Козелецького району Чернігівської області;

            рішенням Козелецького районного суду від 14 березня 2008 року було розірвано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Доценко), зареєстрований 30 січня 2001 року виконкомом Берлозівської сільської ради, актовий запис № 3;

            відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15620768 від 17.08.2007 року, 1/1 частка житлового будинку, що розташований за адресою: Чернігівська область Козелецький район с. Берлози вул. Шевченка буд. 14, відповідно до договору дарування р.  №  1-1818 від 02.07.2007 року, належить на праві приватної власності ОСОБА_4;      

           рішенням Козелецького районного суду від 16 липня 2008 року ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні за нею права власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Чернігівська область Козелецький район с. Берлози вул. Шевченка № 14 як на спільну сумісну власність подружжя. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 16 вересня 2008 року дане Рішення залишено буз змін.

          Вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, третьої особи, представника відповідача та третьої особи, свідків та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації є необґрунтованим та безпідставним, а тому задоволенню не підлягає. До даного висновку суд прийшов із наступних підстав:

          позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності. При цьому рішенням Козелецького районного суду від 16 липня 2008 року ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні за нею права власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Чернігівська область Козелецький район с. Берлози вул. Шевченка № 14 як на спільну сумісну власність подружжя. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 16 вересня 2008 року дане Рішення залишено буз змін. Тобто дане майно – житловий будинок, що знаходиться за адресою: Чернігівська область Козелецький район с. Берлози вул. Шевченка № 14 не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1. Крім того така вимога передбачена ч. 4 ст. 71 СК України, відповідно до якої присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених Цивільним кодексом України. На даний час житловий будинок належить не відповідачу, а ОСОБА_4    

         Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач сама у позовній заяві вказує на те, що на ремонт будинку та будівництво гаража та сараю було витрачено 30 922 грн., але квитанції не збереглися, і при цьому подає суду товарні чеки. Дані позивачем товарні чеки суд не бере до уваги і ставиться до них критично, оскільки відповідно до інформації ДПІ у Козелецькому районі ОСОБА_13 не зареєстрований як платник податків, а ОСОБА_14 зареєстрований 31.06.2006 року. При цьому товарні чеки на яких маються печатки приватних підприємців ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були видані у період з 2000 по 2002 рік. Крім того з даних чеків не вбачається хто саме купував зазначені у них будівельні матеріали. Позивач ОСОБА_3 під час судового засіданні показав, що бачить дані чеки вперше. Відповідно до товарного чеку від 20 березня 2004 року було придбано дві люстри вартістю по 115 грн. і 75 грн. та відповідно до товарного чеку від 15 березня 2002 року було придбано болгарку вартістю 770 грн., дрель вартістю 435 грн. та бетономішалка вартістю 1500 грн. При цьому вимогу про поділ даного майна позивач у позовній заяві не ставить, як і не ставив при поділі майна за її позовом по цивільній справі, рішення по якій було прийнято Козелецьким районним судом 16 липня 2008 року. Твердження позивача про те, що вона у 2000 році прийшла жити у напівзгорілий житловий будинок спростовуються довідкою Берлозівської сільської ради № 186 від 19.05.2009 року відповідно до якої на момент вселення ОСОБА_1 по адресу чернігівська обл.., Козелецький район, с. Берлози, вул. Шевченка, 14 будинок знаходився в придатному для проживання стані.  До показів свідків ОСОБА_15, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд також ставиться критично, оскільки останні є близькими родичами позивачу ОСОБА_1 Отже позивачем у судовому засіданні не доведено того, що за час перебування у шлюбі із відповідачем майно істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних або її трудових чи грошових затрат, як того вимагає ст. 62 СК України.

           Крім цього посилання позивача на ч. 2 ст. 332 ЦК України є помилковими, оскільки сторони не є суб’єктами цивільних правовідносин, на які поширюється дана норма цивільного законодавства.

            Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, ст. ст. 62, 71 СК України, суд

                                                            в и р і ш и в:        

       у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

         Суддя