Справа № 441/588/16 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/783/1317/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретар Іванова О.О.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника «Державний ощадний банк України» - Кушнерик О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неповно оцінено наявні в матеріалах справи письмові докази та усні пояснення сторін. Стверджує, що майно, яке було предметом іпотеки і спільним майном подружжя, та яке набуте під час шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності. Зазначає, що ОСОБА_2 укладено односторонній правочин у формі заяви на придбання та передачу в іпотеку під банківський кредит ОСОБА_5 нежитлової будівлі, крамниці, міні бару, загальною площею 297,5 кв. м. по АДРЕСА_1. Вважає безпідставним посилання суду на те, що 31.05.2012 року ОСОБА_2 надав свою письмову згоду на укладення кредитного договору та договору іпотеки, яка зареєстрована в реєстрі за №399. Стверджує, що заява виготовлена не на спеціальному бланку, як передбачено п. 1 гл. 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012 року. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника «Державний ощадний банк України» - Кушнерик О.С. про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 01.10.1988р. перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 01.10.1988р. (а.с.10).

31.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та фізичною ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 1978 від 31.05.2012 р., за яким ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 437500 грн., які зобов'язалася прийняти, використати за призначенням та повернути під 15.5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (а.с.4-6).

ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2012 року набула у власність нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, загальною площею 297,5 м. кв., що знаходиться у АДРЕСА_1, та згідно з Витягом про державну реєстрацію прав від 07.06.2012р. проведено державну реєстрацію права власності. (а.с. 30-31, 40).

ОСОБА_2 надав свою згоду на укладення його дружиною ОСОБА_5 кредитного договору, ніяких заперечень щодо положень договору та його укладення не мав, що завірив своїм підписом 31.05.2012 р. (а.с.6)

Також, як зазначено в п.2.1 кредитного договору, з текстом якого ОСОБА_2 ознайомлений, виконання позичальником зобов'язань за цим договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується нотаріально посвідченим договором іпотеки нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4).

Для забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором 31.05.2012 р. укладено іпотечний договір між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Тимофеєвим О.В. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_5 передала банку в іпотеку нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, загальною площею 297,5 м. кв., що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.7-9).

Згідно з поданої ОСОБА_2 приватному нотаріусу Городоцького районного нотаріального округу Тимофеєву О.В. заявою від 31.05.2012 р. він дає свою згоду на придбання за ціною та на умовах на свій розсуд та передачу в іпотеку під банківський кредит в АТ "Ощадбанк" його дружиною ОСОБА_5 нежитлової будівлі, крамниці, міні-бару загальною площею 297,5 м. кв., що знаходяться в АДРЕСА_1. Додатково повідомляє, що згадані вище договори будуть укладатися його дружиною виключно в інтересах їхньої сім'ї на умовах, які вони попередньо узгодили і вважають вигідними для них та їхньої сім'ї. Вказана заява була подана ОСОБА_2 під час укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі 31.05.2012 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, справжність підпису ОСОБА_2 була засвідчена приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Тимофеєвим О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 399. В подальшому в цей же день ця ж заява ОСОБА_2 була надана приватному нотаріусу Городоцького районного нотаріального округу Тимофеєву О.В. при укладенні спірного договору іпотеки нерухомого майна, фотокопія такої була нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 407 (а.с. 32-33, 102).

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 03.02.2015 р. позов ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 402 від 31.05.2012 р., а саме на нерухоме майно - нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, які знаходяться у АДРЕСА_1 загальною площею 297,5 кв. м. і належать на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому за № 401 від 31.05.2012 р. серії ВРС № 659333, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області (а.с.45-48). Рішення набрало законної сили 11.03.2015 р. (а.с.45-49).

Постановою державного виконавця ВДВС Городоцького РУЮ Миколайчук Б.В. серії ВП № 47007047 від 25.09.2015 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/441/24/2015, виданого 11.03.2015 р. про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 402 від 31.05.2012 р., а саме на нерухоме майно - нежитлову будівлю, крамницю, міні-бар, які знаходяться у АДРЕСА_1 загальною площею 297,5 кв. м. і належать на праві приватної власності ОСОБА_5 з метою погашення заборгованості у розмірі 485369,35 грн. закінчено у зв'язку з стягненням з боржника суми заборгованості, суми виконавчого збору та суми витрат за проведення виконавчих дій (а.с.50).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час укладення іпотечного договору 31.05.2012 року сторонами було дотримано усіх вимог цивільного законодавства України, отримано належним чином оформлену згоду другого з подружжя на передачу в іпотеку спільного майна подружжя, а тому підстави для визнання іпотечного договору недійсним відсутні.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

Частиною другою статті 369 ЦК України встановлено, що згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до змісту ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

З наведеного слідує, що для укладення договору іпотеки від 31.05.2012 року необхідна була нотаріально посвідчена згода співвласника ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, в іпотечному договорі від 31.05.2012 р. у п.5.1.1 вказано, що на момент набуття чинності цим договором предмет іпотеки є власністю іпотекодавця і він (іпотекодавець) вправі ним розпоряджатися і на нього (предмет іпотеки) може бути звернуто стягнення без жодних обмежень та обтяжень. В п.5.1.2 цього ж договору вказано, що не існує прав, обтяжень та вимог інших осіб на предмет іпотеки. ОСОБА_2 також 31.05.2012 р. надав свою письмову згоду на укладення кредитного договору та договору іпотеки.

Судом першої інстанції надано правильну оцінку твердженню представника позивача на те, що заява ОСОБА_2, якою він надав згоду на укладення іпотечного договору, виконана не на спеціальному бланку нотаріальних документів і не зареєстрована в єдиному реєстрі правочинів, а відтак є недопустимим доказом у справі, та обґрунтовано таке не взято до уваги з посиланням на п. 1 Глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ № 296/5 22.02.2012 р., в редакції, чинній на момент посвідчення нотаріусом заяви ОСОБА_2, яким не встановлюється обов'язкового викладу на спеціальних бланках нотаріальних документів примірників заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, якщо ці заяви залишаються у справах нотаріуса, оскільки згідно відмітки нотаріуса при посвідченні справжності підпису заява ОСОБА_2 зареєстрована в реєстрі за №399 і така заява залишилася у матеріалах справи нотаріуса при посвідченні договору купівлі-продажу. (а.с.120)

Крім того, колегією суддів приймається до уваги те, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України у справі №6-1912цс15 від 27.01.2016 року така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України в разі вчинення одним зі співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Однак, доказів про наявність вищевказаних обставин на підтвердження підставності позовних вимог не подано.

З врахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Бойко С.М.

Копняк С.М.