КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-17503/08 р. Головуючий у першій інстанції: Седун Ф.В.
Доповідач: Ситников О.Ф.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:
головуючого судді: Ситникова О.Ф.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Маслія В.І.,
при секретарі: Коваленко Я.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Романівської сільської ради про стягнення невиплачених коштів при звільненні та про визнання розпорядження сільського голови протиправним та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Романівської сільської ради про стягнення невиплачених коштів при звільненні та про визнання розпорядження сільського голови протиправним та стягнення коштів залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, щокопія рішення від 08.04.2002 року 1 сесії 24 скликання Романівської сільської ради та копія рішення № 1 від 12.04.2006 року 1 сесії 5 скликання Романівської сільської ради свідчать, що ОСОБА_1. працювала в період з 8.04.2002 року по 12.04.2006 року сільським головою Романівської сільської ради.
Копія розрахунку за квітень місяць 2006 року, копія відомості на виплату заробітної плати за квітень місяць 2006 року по Романівській сільській раді свідчать , що ОСОБА_1. за 8 робочих днів нарахована заробітна плата в розмірі 407 грн.00 коп., нараховано відпускні за 2 роки за 60 календарних днів в сумі 1669 грн.20 коп. та знято згідно розпорядження № 4 від 05.05.2006 року по Постанові КМУ № 268 від 9.03.2006 року 1891 грн.35 коп. і всього до виплати нараховано 184 грн.85 коп., а після обов'язкових утримань - 178, 45 грн.
Копія відомості від 16.05.2006 року підтверджує зарахування на банківський рахунок ОСОБА_1. грошових коштів в сумі 178 ,45 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовуОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на те, що підстав для застосування до вказаного спору ст.. 117 КЗпП України не має, а вимоги позивачки ОСОБА_1. про стягнення на її користь невиплачених їй при звільненні коштів, а саме компенсації за невикористану відпустку за період з 08.04.2005 року , відпускних за період з 08.04.2005 року по 08.04.2006 року , заробітної плати за квітень 2006 року , середнього заробітку за час затримки розрахунку стягнення компенсації яка дорівнює індексу інфляції , починаючи з 1 червня 2006 року являються необґрунтованими і задоволенню не підлягають , так як Романівська сільська рада провела їй нарахування відпускних за 2 місяці та заробітної плати за 8 робочих днів квітня місяця 2006 року , провела відповідне утримання та виплатила їй розрахункові в травні 2006 року в сумі 178,45 грн. , що підтверджується актами ревізій , розрахунком та відомістю на виплату заробітної плати за квітень 2006 року , відомістю нарахування від 16.05.2006 року.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання незаконним розпорядження № 4 від 5.05.2006 року " Про упорядження умов оплати праці працівників місцевого самоврядування " виданого сільським головою Романівської сільської ради Білоцьким В. А., суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання його незаконним, оскільки відповідно до ст.ст. 12 , 42 ,26 ч. 1 п.5 , 46 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " сільський голова є розпорядником бюджетних коштів , видає розпорядження у межах своїх повноважень та вважав, що посилання позивачки на то, що з неї незаконно були утримані кошти за інтенсивність та премію, та що не мали права робити відрахування з вихідної допомоги суд рахує необґрунтованими, так як відповідно до п. 4 постанови КМ України № 2288 від 13.12.1999 року" Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади , органів прокуратури , судів та інших органів " преміювання сільських голів , надання їм матеріальної допомоги , встановлення надбавок і доплат до посадових окладів здійснюється за рішенням відповідної ради у межах затвердженого фонду оплати праці працівників апарату відповідного органу . Аналогічне передбачено і п. 6 постанови КМ України від 9.03 .2006 року № 268 " Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади , органів прокуратури , судів та інших органів ", а таких рішень сесій Романівської сільської ради щодо надання ОСОБА_1. надбавок за інтенсивність та премій в січні-березні 2006 року не має , про що свідчать покази представника відповідача та акти ревізій . Також відповідно до ст. 26 ч. 1 п. 5 та ст. 46 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні " ці питання віднесені виключно до компетенції сесій ради з веденням протоколу сесії. Згідно ст. 129 КЗпП України відрахування забороняється з вихідної допомоги , а в даному випадку питання вихідної допомоги не було предметом спору.
Проте з такими висновками суду не можна погодитися з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Вказаний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом спору по даній справі є оскарження неправомірного рішення, в даному випадку розпорядження сільського голови, яке в свою чергу призвело до порушення прав позивачки, що стосується проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, а саме, нарахування заробітної плати, а також відрахування із належних їй до виплати суми коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відомостей на виплату заробітної плати, копій розрахунків виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, довідок про середню заробітну плату (а.с. 22, 29,35,37) ОСОБА_1. було нараховано 407 грн. заробітної плати за 8 робочих днів у квітні 2006 року, нараховано компенсацію за невикористані відпустки за 2003-2004 рік у сумі 1669,2 грн., а всього 2076, 2 грн.
Згідно з розпорядженням № 4 від 05.05.2006 року з ОСОБА_1 знято за інтенсивність за січень, лютий, березень та премія за 2006 року 1891,35 грн. та остаточно визначено до виплати 184, 85 грн., з урахуванням податків до виплати підлягало 178,45 грн.
Вказані дії сільського голови не відповідають вимогам закону.
Так, законодавством України про працю (ст. 127 КЗпПУ) та оплату праці (ст. 26 Закону України «Про оплату праці») передбачені певні обмеження щодо відрахувань із заробітної плати. У вказаних нормах передбачені певні випадки при яких допускаються відрахування із заробітної плати та встановлені розміри цих відрахувань.
У всіх інших випадках відрахування та утримання із заробітної плати може бути проведено лише в судовому порядку.
Таким чином, дії сільського голови по відрахуванню із нарахованої заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки слід визнати такими, що не відповідають вимогам закону та є протиправними.
Підставами для таких дій стало розпорядження № 4 від 05.05.2006 року" Про упорядження умов оплати праці працівників місцевого самоврядування " виданого сільським головою Романівської сільської ради Білоцьким В. А., яке також не відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ані в суді першої інстанції, ані в суді другої інстанції відповідач не надав доказів правомірності своїх дій, не обґрунтував свої дії, тому суд апеляційної інстанції вважає, що за таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково в частині визнання незаконним та стягнення невиплачених коштів. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2008 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення яким позов ОСОБА_1 до Романівської сільської ради про стягнення невиплачених коштів при звільненні та про визнання розпорядження сільського голови протиправним та стягнення коштів задовольнити частково:
Визнати незаконним розпорядження голови Романівської сільської ради № 4 від 05.05.2006 року.
Стягнути з Романівської сільської ради на користь ОСОБА_1 2809,95 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ситников О.Ф.
Судді: Літвіна Н.М.
Маслій В.І.