КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.10.2009                                                                                           № 6/298

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача –           Горденок Я.В.

 від відповідача –           не з’явився

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Редакція журналу "Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.09.2008

 у справі № 6/298 (суддя  

 за позовом                               Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами

 до                                                   ЗАТ "Редакція журналу "Україна"

              

             

 про                                                   виселення

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач, ДВ „Преса України” ДУС звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ „Редакція журналу„Україна” про виселення з нежитлового приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2008 року позов було задоволено повністю. Виселено відповідача з нежитлових приміщень за адресою: м. Київ. пр. Перемоги,50 та передано ці приміщення позивачу. Стягнуто з відповідача на користь позивача  85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представником позивача суду наданий відзив на апеляційну скарну, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотримання всіх вимог чинного законодавства, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  встановив наступне:

02.01.2003 року між колективним підприємством „Редакція журналу „Україна” та позивачем укладений договір оренди нежилого приміщення  № 4111/03.

Відповідно до умов даного договору позивач надає, а КП „Редакція журналу „Україна” приймає у строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 326 кв. м. за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 50, редакційно-видавничий корпус друкарні № 1.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2003 року до договору площа приміщення, що передається в оренду, збільшена та становить 348 кв. м.

Згідно з актами прийому-передачі приміщень від 02.01.2003 року та від 01.03.2003 позивач передав КП "Редакція журналу "Україна" у користування приміщення площею 348 кв. м.

19 серпня 2005 року КП „Редакція журналу „Україна” припинено шляхом перетворення у закрите акціонерне товариство „Редакція журналу „Україна” з передачею останньому всього майна, прав та обов’язків.

Дане підтверджується статутом ЗАТ „Редакція журналу „Україна”, зареєстрованого 19.08.2005 року.

Таким чином, відповідач як правонаступник КП „Редакція журналу „Україна” став стороною договору, починаючи з 19.08.2005 року.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що  він укладений під скасувальною умовою.

Зокрема, п. 2.2 договору визначає, що при настанні однієї з обставин, передбачених п.п. 7.5.1-7.5.16, 7.6.1, 7.6.2 цього договору, він (договір) припиняється з дня настання цієї обставини.

Припиненням договору є його припинення за згодою сторін у зв’язку з настанням скасувальної обставини. В день настання однієї з обставин, передбачених п.п. 7.5.1-7.5.16, 7.6.1, 7.6.2 договору, він припиняється у зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 2.3 договору його припинення на підставі п. 2.2 не потребує додаткового оформлення шляхом укладання окремої угоди.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору оренду з підстав порушення відповідачем декількох пунктів договору, а саме пункту 3.1-3.2 стосовно своєчасної сплати орендної плати, п.4.2.16 стосовно укладання договору страхування орендованого приміщення на користь орендодавця та п.5.2 стосовно проведення поточного, а в разів необхідності капітального ремонту орендованого приміщення.

Відповідно до п. 7.5.5 договору систематичне (більше двох раз) порушення термінів здійснення будь-яких платежів за цим договором, є підставою для припинення прав і обов’язків сторін за ним.

Пунктом 3.1 договору розмір річної орендної плати за користування приміщенням без урахування ПДВ складає 1 (одну) грн. 00 коп.

Згідно з  п. 3.2 договору орендна плата підлягала сплаті протягом 10 днів після підписання договору наступним  шляхом:

-          70 відсотків суми орендної плати орендар перераховується на банківський рахунок орендодавця;

-          30 відсотків – сплачується до державного бюджету.

19 серпня 2005 року КП „Редакція журналу „Україна” припинено шляхом перетворення у закрите акціонерне товариство „Редакція журналу „Україна” з передачею останньому всього майна, прав та обов’язків, у зв’язку з чим відповідач, як правонаступник КП „Редакція журналу „Україна”, став стороною за договором починаючи з 19.08.2005 року.

19.08.2005 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 4 про внесення змін до договору, у відповідності до якої змінено зазначену у п. 1.2 договору вартість орендованого приміщення, а також змінено пункт 3.1 договору та визначено, що ставка орендної плати встановлюється на рівні 2% від експертної оцінки вартості приміщення, що передається в оренду, а загальна сума місячної орендної плати (з урахуванням коефіцієнту інфляції та без урахування ПДВ) станом на липень 2005 року складає 2939,09 грн.

В преамбулі додаткової угоди від 19.08.2005 № 4 зазначено, що ця угода укладена у зв’язку із втратою відповідачем права на пільгову ставку орендної плати.

У зв’язку з проведенням актуалізації експертної оцінки нерухомого майна, що знаходиться в господарському віданні позивача, 02.01.2006 року сторони підписали додаткову угоду № 5 до договору, якою було змінено вартість орендованого приміщення, зазначену у п. 1.2 договору, а також перший абзац п. 3.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої загальна сума місячної орендної плати за цим договором (з урахуванням коефіцієнту інфляції та без урахування ПДВ) станом на листопад 2005 року складає 3273,28 грн.

У зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 та внесенням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, 02.01.2007 року сторонами підписана додаткова угода № 6 до договору, якою було змінено встановлену п. 1.2 договору вартість орендованого майна, а також змінено редакцію п. 3.1 договору,  відповідно до якої орендна ставка встановлена на рівні 4% від незалежної оцінки вартості приміщення і загальна сума місячної орендної плати (з урахуванням коефіцієнту інфляції та без урахування ПДВ) станом на грудень 2006 року складає 7328,71 грн.

Договором та додатковими угодами до нього не визначений строк сплати щомісячних платежів,  тобто строк виконання даних зобов’язань не встановлений.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач має заборгованість по сплаті орендної плати.

Так на виконання вимог ст. 530 ЦК України, позивачем були направлені на адресу відповідача претензії про оплату орендної плати за серпень-жовтень 2005 року 05.12.2005 року № 103-1752-к;  за листопад 2005 року - грудень 2006 року – 25.01.2007 року  № 103-90-к;  за січень 2007 року –листопад 2007 року –03.12.2007 року № 103-1771-к; за грудень 2007 року –лютий 2008 року –18.03.2008 року № 103-266-к.

Відповідачем була частково та несвоєчасно здійснена оплата орендних платежів. Зокрема, борг за січень 2007 року – листопад 2007 року відповідачем було погашено тільки 27.03.2008. Борг за серпень 2005 року – грудень 2006 року сплачено не було.

Твердження відповідача про відсутність правових підстав для стягнення орендної плати у більшому розмірі, ніж встановлено для бюджетних організацій, колегією судів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідач на підставі договору оренди користується нерухомим майном, яке є державною власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Таким чином, позивач і відповідач при передачі державного нерухомого майна в оренду зобов’язані визначати ставку орендної плати відповідно до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують, користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

Згідно з п. 10 методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню.

На момент укладання договору метою використання орендованого приміщення було розміщення видання журналу „Україна”, яке, відповідно до  свідоцтва від 31.01.2000 року КВ № 3987, було, згідно зі ст. 1 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, комунальним друкованим засобом масової інформації, оскільки до складу його співзасновників входила Київська міська Рада.  

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” та п. 10 методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року  № 786, на КП „Редакція журналу „Україна”, як на редакцію комунального періодичного видання, розповсюджувалась ставка орендної плати як для бюджетних організацій.

У зв’язку з припиненням 19.08.2005 року КП „Редакція журналу „Україна” змінився склад співзасновників журналу „Україна”, було перереєстровано друкований засіб масової інформації журнал „Україна” та отримано нове свідоцтво про його реєстрацію.

В свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації журналу „Україна” від 29.03.2006 року КВ № 11126-06 ПР зазначено,  що журнал „Україна”, видання якого здійснюється в орендованому приміщенні, заснований трудовим колективом закритого акціонерного товариства „Редакція журналу „Україна” та закритим акціонерним товариством „Редакція журналу „Україна”.

Таким чином, одним з засновників друкованого засобу масової інформації журнал „Україна” є відповідач, який за своїм статусом є господарським товариством.

З огляду на наведене, внаслідок припинення КП „Редакція журналу „Україна” та зміною складу засновників друкованого засобу масової інформації журналу „Україна” відповідач втратив право на пільгову ставку орендної плати у розмірі 1 грн. на рік, встановлену ч. 3 ст. 6 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” та п. 10 методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786.

Встановлення для відповідача ставки орендної плати за користування державним нерухомим майном як для бюджетної організації у розмірі 1 грн. на рік не відповідає законодавству і відповідач повинен сплачувати за користування державним нерухомим майном для видання журналу „Україна” орендну плату на загальних підставах за ставкою, встановленою у додатку № 2 до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786.

Відповідно до п. 4.2.7 договору, якщо протягом дії цього договору орендар втратив право на оренду державного майна на пільгових умовах, то орендар протягом 2 календарних днів з дня втрати такого права зобов’язаний письмово повідомити орендодавця. В цьому випадку дія пільги по орендній платі припиняється, про що сторони вносять відповідні зміни до діючого договору оренди.

Отже, в силу п. 4.2.7 договору, через втрату орендарем права на пільгу щодо розміру ставки за оренду державного майна сторони були зобов’язані внести зміни до договору та визначити орендну плату за користування майном відповідно до методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786.

Таким чином, дії сторін, які пов’язані з укладенням додаткових угод № 4, 5, 6 до договору, вчинені внаслідок втрати відповідачем права на пільговий розмір орендної плати і спрямовані на приведення у відповідність умов договору про розмір орендної плати до вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 4 жовтня 1995 року.

Крім того, існування заборгованості за договором визнано відповідачем. Зокрема, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на 22.03.2006 року, який скріплено печаткою відповідача та від імені відповідача підписано директором Пересуньком Ю.М. та головним бухгалтером Іванюк О.І., відповідач визнає заборгованість по оплаті орендної плати у загальному розмірі 17909,64 грн. за 8 місяців за період з 19.08.2005 року по 28.02.2006 рік згідно за виставленими позивачем рахунками №№ 1681, 1678, 1673, 1679, 1680, 1672, 1807, 1850, 1996, 2040, 2190, 2234, 125, 167, 302, 345.

Також, відповідно до листа відповідача від 25.12.2007 року за № 664, підписаного генеральним директором Паримським І.С., відповідач визнав борг за оренду приміщення у сумі 129908,46 грн. і запропонував графік погашення заборгованості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, орендна плата за період з серпня 2005 року по грудень 2006 року відповідачем не сплачена, що свідчить про наявність обставин. передбачених п. 7.5.5 Договору.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2008 року позовні вимоги  про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49298,18 грн. основного боргу, 21919,56 грн. інфляційної складової боргу, 2609,02 грн. - 3% річних, 8781,96 грн. штрафу та 16816,68 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2008 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2009 року постанова Київського апеляційного господарського суду залишена без змін.

Відповідно до п. 4.2.16 договору орендар зобов’язаний за власний рахунок протягом 2-х тижнів з дня укладання договору застрахувати орендоване приміщення на користь орендодавця.

Страхова компанія, в якій здійснюється страхування орендованого за цим договором приміщення та умови договору страхування, повинні бути узгоджені з орендодавцем.

Один оригінальний примірник договору страхування майна протягом 2-х тижнів з дня укладання договору орендар повинен надати орендодавцеві.

Крім того даним пунктом договору встановлено, що якщо дія договору страхування орендованого приміщення припиняється до закінчення дії цього договору, то орендар зобов’язаний повторно застрахувати орендоване приміщення у порядку, передбаченому частиною 1 цього пункту договору.

Відповідач не надав доказів узгодження з позивачем при укладанні договору добровільного страхування майна серія ИМ №11/80859/10411/08 від 12.05.2008 року страхової компанії та умов договору страхування.

Також не надано доказів передачі позивачу оригінального примірника договору добровільного страхування майна серія ИМ №11/80859/10411/08 від 12.05.2008 року.

Відповідно до договору добровільного страхування майна серія ИМ №11/80859/10411/08 від 12.05.2008 року відповідач застрахував на користь позивача від пожежі нежиле приміщення загальною площею 348 кв.м. за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 50 на суму 1674621,00 грн.

Відповідно до ч. 15 ст. 9 Закону України „Про страхування” при страхуванні майна страхова сума визначається виходячи з вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування.

У договорі добровільного страхування майна серія ИМ №11/80859/10411/08 від 12.05.2008 року страхова сума становить 1674621,00 грн., в той час як згідно з додатковою угодою № 6 до договору вартість орендованого майна становить 2179002,00 грн.

Крім того, договір було укладено тільки 12.05.2008 року, тобто у термін понад 5 років після  укладення договору.

З огляду на наведене, відповідач порушив встановлені договором правила укладання договору страхування орендованого майна та не виконав обов’язку, передбаченого п. 4.2.16 договору.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов’язаний щорічно проводити поточний, а у разі необхідності – капітальний ремонт приміщення і обладнання за власний рахунок.

Капітальний ремонт приміщення орендар зобов’язаний робити у випадку, якщо сам встановить необхідність його здійснення, або якщо орендодавець звернеться до орендаря з вимогою здійснити капітальний ремонт приміщення. У будь-якому випадку орендар повинен здійснити поточний (капітальний) ремонт приміщення до 01 жовтня того року, протягом якого діє договір, або у разі, якщо договір припиняється до 01 жовтня поточного року, то перед передачею (поверненням) приміщення орендодавцю.

Згідно з п. 5.2 договору за 1 місяць до початку здійснення ремонтних робіт орендар повинен затвердити у орендодавця план проведення ремонту приміщення та обладнання, перелік матеріалів, які будуть використовуватись для ремонту.

Після завершення ремонту приміщення та обладнання орендар зобов’язаний здати їх орендодавцю за актом. Доказом належного здійснення ремонту є зазначений акт, підписаний представниками орендодавця.

З копій наданих відповідачем документів вбачається, що відповідач у квітні – травні 2007 року замовив та оплатив ремонт в одній з кімнат (№ 366), яку орендує за договором.

При цьому, доказів узгодження з позивачем за 1 місяць до початку здійснення ремонтних робіт плану проведення ремонту приміщення та обладнання, переліку матеріалів, які будуть використовуватись для ремонту, відповідач не надав. Так само відповідач не надав доказів залучення представників позивача до приймання виконаних ремонтних робіт.

Таким чином, виконання відповідачем ремонту у кімнаті № 366 було здійснено з порушенням вимог п. 5.2 договору.

Предметом оренди за Договором є 15 кімнат загальною площею 348 кв.м. Відповідач не надав доказів здійснення ремонту в решті 14 орендованих приміщеннях.

Отже, відповідач не виконав вимоги п. 5.2 договору щодо здійснення поточного чи капітального ремонту в орендованих приміщеннях загальною площею 348 кв.м., що свідчить про  наявність обставин для припинення договору, передбачених п. 7.5.6 договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Спірний договір був укладений саме під скасувальною умовою.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 2.3 договору припинення останнього у зв’язку із настанням скасувальної обставини не потребує оформлення додаткової угоди.

Згідно з п. 2.4, п. 7.7 договору, сторона, яка перша встановила настання скасувальної обставини, складає про це акт та письмово повідомляє іншу сторону про настання такої обставини, припинення договору не пов’язане з отриманням або неотриманням іншою стороною такого повідомлення.

Позивачем у порядку, встановленому ст. 188 ГК України, ст. 783 ЦК України та договором було надано повідомлення від 15.05.2008 року № 103-445-к/1 про припинення договору у зв’язку з настанням скасувальних обставин, вимогу про звільнення приміщення від 21.05.2008 № 103-462-к.

Таким чином, договір достроково припинив свою дію.

Проте відповідачем займане приміщення не було вчасно звільнено на вимогу орендаря.

Таким чином, враховуючи все вище викладене, позовні вимоги Державного видавництва „Преса України” Державного управління справами про виселення відповідача з займаного приміщення підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно задоволено позовні вимоги ДВ ”Преса України”, а тому апеляційна скарга  Закритого акціонерного товариства „Редакція журналу „Україна” не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Редакція журналу „Україна”  залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2008 року у справі № 6/298 – без змін.

2.          Матеріали справи № 6/298 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді