Справа № 2-а/331/65/2017

331/1042/17

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Запоріжжі лейтенанта поліції Сичова Андрія Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 1 роти 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Запоріжжі лейтенанта поліції Сичова Андрія Михайловича про скасування постанови серії АР № 749251 від 30 січня 2017 року по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 січня 2017 року інспектором 1 роти 3 батальйону УПП м. Запоріжжя ДПП України Сичовим А.М. винесено постанову серії АР № 749251, якою визнано його винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

Відповідно до оскаржуваної постанови порушенням є - 30 січня 2017 року о 19 годині 16 хвилин початок руху через перехрестя пр. Соборного та вул. Зеленського в м. Запоріжжі на заборонений «червоний» сигнал світлофору з поєднаним жовтого сигналу світлофору на транспортному засобі «DAEWOO-FS90», номерний знак НОМЕР_1.

Таке твердження не відповідає дійсним обставинам, адже 30 січня 2017 року о 19 годині 16 хвилин він дійсно, керуючи автомобілем «DAEWOO-FS90», номерний знак НОМЕР_1, зупинився на перехресті по пр.. Соборному та вул. Зеленського в місті Запоріжжі перед світлофором на червоний сигнал світлофора і тільки коли засвітився зелений колір світлофора він продовжив рух. Через декілька метрів, після перехрестя, його зупинили співробітники ДПП, які заявили, що він порушив ПДР тим, що начебто почав рух через перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофору з поєднаним жовтого сигналу світлофору.

На вимогу відповідача він передав водійські посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Інспектор Сичов А.М. забрав усі ці документи та пішов до службового автомобіля, а через деякий час останній прийшов з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також, під час винесення оскаржуваної постанови інспектором не були взяті до уваги його пояснення щодо обставин справи, не надані докази скоєння ним відповідного адміністративного правопорушення та не було досліджено інших доказів. Позивачу було відмовлено в наданні можливості внести свої заперечення та на постанові про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, просить суд скасувати постанову АР № 749251 Інспектора 1 роти 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Запоріжжі лейтенанта поліції Сичова Андрія Михайловича від 30 січня 2017 року про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.2 ст.122 КпАП України в розмірі 425 гривень; провадження по адміністративній справі закрити.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує та просив суд його задовольнити. Додатково зазначив, що обов"язок доказування відповідно до норм КАС України покладено на відповідача.

Інспектор 1 роти 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Запоріжжі лейтенант поліції Сичов А.М. у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Згідно ст. 171-2 ч. 1 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п'яти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на п'ять днів.

Частиною ч. 4 ст. 128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України « Про статус суддів» : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об»єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України та з урахуванням того, що відповідачем при наявності достатнього часу для подання письмових заперечень проти позову та доказів своєї позиції зазначених дій не виконано, взявши до уваги заяву позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони відповідача та ухвалити по справі рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Приймаючи до уваги заяву позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно постанови АР № 749251 про адміністративне правопорушення від 30 січня 2017 року, ОСОБА_1, 30 січня 2017 року о 19 годині 16 хвилин, керуючи автомобілем «DAEWOO-FS90», номерний знак НОМЕР_1, почав руху через перехрестя пр. Соборного та вул. Зеленського в м. Запоріжжі на заборонений «червоний» сигнал світлофору з поєднаним жовтого сигналу світлофору, чим порушив вимоги п. 8.7.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. (а.с. 4)

Відповідно до ст. 288 Кодексу України про адміністративне правопорушення постанова посадової особи по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями визначеними Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Виходячи з правового змісту цих вимог законодавства, передбачено, що даний позов розглядається в порядку і відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Обов'язок по доведені своїх вимог та заперечень покладається на сторони, які зобов'язані довести ці обставини відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як вбачається з оскаржуваної постанови відповідачем на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбачено частиною ч.2 ст.122 КУпАП, доказів, в тому числі і автоматичної відео фіксації правопорушення до постанови не додавалося.

На підставі ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою штраф в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт «е» 8.7.3. «Правил дорожнього руху» - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт «ґ» 2.1. «Правил дорожнього руху» - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення,є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи також вбачається, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення, серії АР № 749251, від 30 січня 2017 року, винесеної Інспектор 3 батальйону 1 роти УПП м. Запоріжжя ДПП України Сичовим А.М., не зазначено жодного доказу, на підставі яких було встановлено наявність у діях ОСОБА_1, адміністративного правопорушення і винність даної особи в його вчиненні.

Відповідно до ст.245 Кодексу України про адміністративне правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 252 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.248 Кодексу України про адміністративне правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення не зібрано достатніх доказів, які б підтверджували, що позивачем були порушенні Правила дорожнього руху України.

Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Відповідач при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності всебічно, повно і об'єктивно не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності та не надав належної оцінки безпосередньо поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин, твердження позивача на заперечення факту порушення ним вимог Правил дорожнього руху України заслуговують на увагу.

Доводи, наведені позивачем, знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті, дослідженням матеріалів справи, доказами, наданими позивачем, поясненнями позивача, викладеними в позові, відсутністю доказів з боку відповідача, які б спростовували обставини, зазначені ОСОБА_1, у зв'язку з чим постанова про адміністративне правопорушення є безпідставною та необґрунтованою, оскільки, відповідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За цих обставин, оскільки відповідачем не зібрано достатньо доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, тому оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід скасувати у зв'язку із відсутністю в діях позивача складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Стосовно позовних вимог про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Суд є правозастосовуючим органом та не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Так, питання закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення віднесено до виключної компетенції відповідача.

За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень у відповідних правовідносинах, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, ст. ст. 222, 289, 292, 293 КпАП України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову АР № 749251 інспектора 3 батальйону 1 роти УПП м. Запоріжжя ДПП України лейтенанта поліції Сичова Андрія Михайловича від 30 січня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ч.2 ст.122 КпАП України в розмірі 425 гривень.

В інший частині позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

28.03.2017 .