Справа № 11-439/09 р. Головуючий у І інстанції Кобилецький І.Ф.
Категорія - кримінальна Доповідач Григор'єва В.Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді - Щербакова О.С.
суддів - Григор'євої В.Ф., Зенченко Т.С.
з участю прокурора - Варуши Т.М.
захисника - ОСОБА_1
законного представника неповнолітнього - ОСОБА_2,
неповнолітнього - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові
справу за апеляцією законного представника неповнолітнього - ОСОБА_2, на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 червня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою до
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пакуль Чернігівського району Чернігівської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, учня 7-Б класу Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернату ім.Ю.М. Коцюбинського, не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1,
застосовано примусовий захід виховного характеру у виді направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує двох років:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Чернігова Чернігівської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, учня 7-Б класу Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернату ім.Ю.М. Коцюбинського, не судимого, проживаючого в АДРЕСА_2,
застосовано примусовий захід виховного характеру у виді направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує двох років.
В С Т А Н О В И В:
06.02.2009 року, близько 13 години, неповнолітній ОСОБА_4, перебуваючи на території Ніжинського дитячого будинку-інтернату, розташованого по вул. Бережанська, 44-а в м. Ніжині, за попередньою змовою з ОСОБА_3, який на момент вчинення злочину не досяг віку з якого наступає кримінальна відповідальність, з метою відкритого викрадення чужого майна напали на малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, під час якого ОСОБА_4 обхопив своїми руками ОСОБА_5 та притиснув його до стіни будівлі, чим позбавив потерпілого можливості чинити опір та спричинив фізичний біль. А в цей час ОСОБА_3 з кишені верхнього одягу ОСОБА_5 відкрито викрав мобільний телефон марки „Соні Еріксон К-510 І”, вартістю 693 грн. 50 коп., з „сім-карткою” оператора мобільного зв'язку „Beeline”, вартістю 25 грн., із залишком на рахунку 4 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли, чим потерпілому було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 722 грн. 50 коп.
06 лютого 2009 року, близько 14 години 30 хв., ОСОБА_4 перебуваючи поруч з подвір'ям будинку АДРЕСА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_3, котрий на момент вчинення злочину не досяг віку з якого наступає кримінальна відповідальність, з метою відкритого викрадення чужого майна, напали на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, в процесі якого ОСОБА_4 повалив ОСОБА_6 на землю та утримував його в такому положенні, позбавляючи можливості потерпілого чинити опір та покликати на допомогу. В цей час ОСОБА_3 з руки ОСОБА_6 забрав мобільний телефон марки „Нокіа-5220”, вартістю 1326 грн., 60 коп., з „сім-карткою” оператора мобільного зв'язку „Beeline”, вартістю 25 грн., із залишком на рахунку 14 грн., після чого утримуючи при собі викрадене, стали зникати з місця вчинення злочину.
В подальшому ОСОБА_6, маючи намір повернути мобільний телефон, догнав ОСОБА_3 та утримуючи його за верхній одяг вимагав повернути йому мобільний телефон. Проте ОСОБА_4, з метою подальшого утримання отриманого злочинним шляхом майна, дістав з кишені розкладний ніж та став погрожувати ним ОСОБА_6 шляхом його демонстрації, висловлюючись при цьому нецензурної лайкою та висловлюючи погрозу зарізати його. Під впливом погроз зі сторони ОСОБА_4, які ОСОБА_6 сприйняв як реальні, він відпустив ОСОБА_3, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зникли.
08 лютого 2009 року, близько 16 години, ОСОБА_4, перебуваючи на АДРЕСА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_8, котрий на момент вчинення злочину не досяг віку з якого наступає кримінальна відповідальність, з метою відкритого викрадення чужого майна неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, вчинили на нього напад, в процесі якого ОСОБА_4 став вимагати у потерпілого віддати йому мобільний телефон, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою та висловлюючи погрози фізичного насильства. В цей час ОСОБА_4 став погрожувати потерпілому розкладним ножем, шляхом його демонстрації та висловлюючи при цьому погрози, що поріже, коли той не віддасть мобільний телефон, які потерпілий сприймав як реальні та невідворотні, змусивши таким чином ОСОБА_7 передати мобільний телефон марки „LG KG-290”, вартістю 887 грн. 04 коп., обладнаний карткою пам'яті вартістю 75 грн. з „сім-карткою” оператора мобільного зв'язку „Beeline”, вартістю 25 грн., із залишком на рахунку 1 грн., ОСОБА_4, після чого з місця вчинення злочину зникли, чим ОСОБА_7 заподіяли матеріальної шкоди на загальну суму 988 грн., 04 коп.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 червня 2009 року ОСОБА_4 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.186ч.2, 187ч.2 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі.
Не погоджуючись з постановою суду законний представник ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій просить постанову суду змінити, застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд педагогічного колективу, посилаючись на те, що примусовий захід у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи відносно ОСОБА_3 є занадто суворим, не відповідає особі неповнолітнього та наслідкам ним скоєного. Зазначає, що ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони, ніколи не був схильний до крадіжок та бійок з однокласниками, має захворювання, щиро кається, ініціатором злочинів не був.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення неповнолітнього ОСОБА_3, який просить змінити постанову суду , законного представника неповнолітнього - ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляцію з вказаних у ній підстав і просила постанову суду змінити, застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд педагогічного колективу, оскільки примусовий захід у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи відносно ОСОБА_3 є занадто суворим, захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляцію законного представника неповнолітнього і просив задовольнити її з вказаних у ній підстав, думку прокурора, яка не заперечувала проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 та ОСОБА_3 у вчиненні діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у постанові.
Приймаючи рішення суд дійшов до висновку, що дійсно мали місце суспільно - небезпечні діяння, тому в діях неповнолітнього ОСОБА_4 наявні ознаки злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, а в діях неповнолітнього ОСОБА_3 наявні ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 187 ч. 2 КК України, оскільки на момент вчинення діянь вони не досягли віку з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення даних злочинів та визнав за необхідне застосувати у відношенні них примусовий захід виховного характеру у виді направлення неповнолітніх до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до їх виправлення, але на строк, що не перевищує двох років.
Проте, застосовуючи щодо ОСОБА_3 примусовий захід у виді направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, місцевий суд не взяв до уваги: позитивну характеристику з його місця навчання, відсутність схильності до протиправної поведінки, той факт, що його мати позбавлена батьківських прав та не турбується про дитину, має специфічне захворювання, з яким йому буде важко знаходитись у спеціальній навчально-виховній установі.
Беручи до уваги, що в судовому засіданні ОСОБА_3 розкаявся в скоєному, попросив вибачення у потерпілих, тяжких наслідків від скоєного не наступило, потерпілі та їх представники не наполягали на такому суворому примусовому заході у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків та враховуючи клопотання 15-ти мешканців м. Борзни, де на літніх канікулах перебував неповнолітній, клопотання директора Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернату ім.Ю.М. Коцюбинського про передачу неповнолітнього під нагляд педагогічного колективу, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування до останнього примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі під нагляд педагогічного колективу Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернату ім. Ю.М. Коцюбинського.
За таких обставин постанова суду щодо неповнолітнього ОСОБА_3 підлягає зміні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 379, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію законного представника неповнолітнього - ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 червня 2009 року про застосування примусового заходу виховного характеру у виді направлення неповнолітнього ОСОБА_3 до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків - змінити.
Застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у виді передачі під нагляд педагогічного колективу Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернату ім. Ю.М. Коцюбинського на строк 2(два) роки.
В решті постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 червня 2009 року залишити без зміни.
Судді :
Григор'єва В.Ф. Щербаков О.С. Зенченко Т.С.