ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року м. Київ К/800/23072/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області (далі - ТУ ДСА), треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов'язання у виплаті вихідної допомоги та перерахунку суддівської винагороди, за касаційною скаргою позивачки на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:

визнати протиправною відмову ТУ ДСА у виплаті їй вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку та перерахунку суддівської винагороди за період з 1 січня по 30 листопада 2015 року;

зобов'язати відповідача прийняти рішення про виплату зазначеної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та перерахувати суддівську винагороду за вказаний період.

Посилалась на те, що має всі правові підстави до отримання вихідної допомоги при звільненні і така допомога не може бути обмежена.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову ТУ ДСА у виплаті ОСОБА_4 при звільненні у відставку вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою штатною посадою. Зобов'язано нарахувати і виплатити зазначену допомогу. У решті в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення про звільнення позивачка мала право на вихідну допомогу, тому така повинна бути виплачена не дивлячись на зміни в законодавстві.

Донецький апеляційний адміністративний суд рішенням від 26 липня 2016 року постанову окружного суду скасував та ухвалив нову постанову про відмову в позові з тих підстав, що на момент звільнення ОСОБА_4 законодавством не передбачалася вихідна допомога.

У касаційній скарзі позивачка, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вказує на те, що вона набула право на вихідну допомогу в розмірах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», тому не може бути позбавлена в результаті змін до законодавства. Крім того, стаття 143 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачає вихідну допомогу.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України при офіційному тлумаченні вказаного положення в Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав на те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події (факту) застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Підстави та порядок виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, визначалися Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI). Згідно із статтею 136 цього Закону судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Проте, Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набув чинності з 1 квітня 2014 року, внесено зміни до Закону № 2453-VІ, в тому числі, виключено статтю 136. А отже, з дня набрання чинності Закону № 1166-VІІ судді, які виходять у відставку, втратили право на отримання вихідної допомоги.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року ОСОБА_5 звільнено з посади судді Креміницького районного суду Луганської області у відставку. На час прийняття рішення про звільнення не передбачалася виплата вихідної допомоги.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позову щодо протиправності відмови у виплаті вихідної допомоги позивачці при звільненні з посади судді у відставку.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду в цій частині, не спростовують і не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як зазначалося вище, на момент звільнення позивачки чинним законодавством не передбачалося право на вихідну допомогу. Факт звернення із заявою про звільнення юридичного значення немає, оскільки згідно з частиною першою статті 136 Закону № 2453-VI вихідна допомога виплачувалася судді, який вийшов у відставку. Виходом у відставку є відповідне рішення про звільнення судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» набрав чинності 30 вересня 2016 року, в той час як звільнення мало місце 12 листопада 2015 року.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман