КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №-22-а-26848/08   Головуючий у 1 інстанції Маркова О.М.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року                                                                      м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:    

при секретарі:Зайця В.С.,

Кузьменка В.В.,

Попович О.В.,

Медовниці Ю.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі про зобов’язання сплатити доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до УПФ України в Білоцерківському районі про зобов’язання сплатити доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до суду не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований і постійно проживає в                       с. Дрозди Білоцерківського району Київської області та перебуває на обліку в УПФ України в Білоцерківському районі, як непрацюючий пенсіонер.

Відповідно до постанови KMУкраїни за № 106 від 23.07.1991 року (додаток № 1) с. Дрозди  Білоцерківського району Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою KMУкраїни від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71 Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду є остаточним і обов’язковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою У країни або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року – 440 гривень, а з 1 жовтня 2007 року – 460 грн.

 Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд першої інстанції правильно зробив остаточні висновки, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно, починаючи з 9 липня 2007 року по 30 вересня 2007 року та в розмрір 460 грн. щомісячно за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Отже виходячи з вищевикладеного вбачається, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства, тому підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206  КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2008 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:    

       _____________________ В.С. Заяць

_____________________ В.В. Кузьменко

_____________________ О.В. Попович