Справа № 2-2443/07

      РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2007 р.            м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Ступакової І.Г.

при секретарі Калініної О.С.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Білгород -Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі - продажу дійсним і визнання права власності на відчужуване майно за договором, вказуючи, що 10 листопада 2006 року між ним і відповідачем був укладений договір купівлі - продажу, який не був нотаріально засвідчений, через не виконання відповідачем обов'язку щодо нотаріального завірення укладеного договору у строк до 30.12.2006 року, хоча всі істотні умови угоди з обох сторін були виконані повністю та належним чином, наслідком не завірення нотаріально договору стала його недійсність, що спричинило порушенню майнових прав позивача, які він має намір на даний час реалізувати, в зв'язку з чим звертається до суду.

Відповідач в попередньому судовому засіданні з позовом погодився заперечень проти позову не має, пояснивши, що в дійсності договір укладений 10.11.2006 року між ним та позивачем не був нотаріально засвідчений в обумовлений строк, хоча спору щодо виконання істотних умов за договором не має, оскільки ним було передано спірне майно у власність позивача, за яке він отримав безпосередньо від позивача гроші.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У попередньому судовому засіданні встановлено, що 10 листопада 2006 року в с.Миколаївка Білгород-Дністровського району між позивачем і відповідачем у письмовій формі був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки, згідно якого відповідач продав, а позивач купив земельну ділянку площею 0,1797 га, що розташована по АДРЕСА_1, надану для ведення особистого селянського господарства. Згідно п.2.3 зазначеного вище договору та доданими до нього письмовими поясненнями відповідач отримав повний розрахунок за продану ним спірну земельну ділянку і будь - яких претензій щодо оплати не має (а.с. 11-12).

Відчужена спірна земельна ділянка належала відповідачу на праві приватної власності на

підставі .державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 04.10.2006 року Миколаївською сільською радою (а.с.7).                                             .

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.

Сторонами за договором було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме, відповідачем була передана, а позивачем прийнята у свою власність спірна земельна ділянка зі здійсненням за неї повного розрахунку.

За договором сторони зобов'язались в строк до 30.12.2006 року завірити нотаріально укладений між ними договір купівлі - продажу земельної ділянки, однак дане зобов'язання відповідачем було порушено і договір в зазначений строк нотаріально завірений не був. Таким чином, відповідачем були порушені надані ним зобов'язання щодо завірення договору нотаріально.

Відповідно до ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки.

Внаслідок того, що договір був укладений з порушенням встановленої ст.ст. 209, 657 ЦК України для нього форми, а саме: не був нотаріально засвідчений, через невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором, що спричинило перешкоду позивачу в оформленні його майнових прав та підставою для визнання укладеного договору недійсним.

У відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Одразу після укладення договору позивач почав розпоряджатися придбаною земельною ділянкою на свій розсуд, прийняв її у своє володіння, користування та розпорядження, що являється складовою права власності на яке позивач має право, як суб'єкт права приватної власності відповідно до ст. ст. 317, 318, 325 ЦК України.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майно, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ст. 373 ЦК України право власності на (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно п. "а" ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі - продажу, даруванні, міни, іншими цивільно - правовими угодами.

У відповідності зі ст. 12 п.2 Закону України «Про власність» громадянин набуває право власності на майно отримане внаслідок укладення інших договорів, не заборонених законом.

Враховуючи вищевикладене, а також, що сторонами були виконані усі істотні умови угоди в добровільному порядку по справжній волі, що не заперечується сторонами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 10.11.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнавши за останнім право власності на земельну ділянку площею 0,1797 га, що розташована по АДРЕСА_1, надану для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 04.10.2006 року Миколаївською сільською радою обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст. ст. 209, 220, 317, 318, 325, 334, 373, 526, 530, 638, 655, 657 ЦК Україна, ст. 81 Земельного Кодексу України, ст. 12 п.2 Закону України «Про власність», ст. ст. 10, 11, 130, 174, 209, 213, 214- 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 10.11.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0,1797 га, що розташована по АДРЕСА_1, надану для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 04.10.2006 року Миколаївською сільською радою-дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1797 га, що розташована по АДРЕСА_1, надану для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 04.10.2006 року Миколаївською сільською радою.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і паданням після цього протягом 20- днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або пррядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.