Дата документу Справа № 333/5967/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/462/17 Головуючий в 1-й інстанції – Наумова І.Й.

Єдиний унікальний № 333/5967/16-к

Категорія – ст. 185 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Дутова О.М., Гончара О.С.,

при секретарі Михайловській Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку дистанційно в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за № 12016080040005216 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, вдівця, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

1)13.03.1991 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 141, ч.2 ст.144 КК України, засуджений до 3 років позбавлення волі. Згідно з прим, ст.46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки;

2)27.05.1996 року Комунарським районним судом м Запоріжжя за ч.2 ст. 140 КК України, засуджений до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 19.09.1998 року з Софіївської ВК по відбуттю строку покарання;

3)27.07.1999 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 140 КК України, засуджений до 1 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 01.04.2000 року з Оріхівської ВК по відбуттю строку покарання;

4)12.07.2002 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 70, 72 ч.2 ст.15, ч.2 185 КК У країни, засуджений до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

5)21.01.2002 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України, засуджений до 1 року позбавлення волі;

6)25.02.2003 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.3 ст.70 ст.71 КК України, засуджений до1 року 6 місяців позбавлення волі.

Звільнений 10.06.2003 року з Оріхівської ВК;

7) 07.10.2004 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185 КК України, засуджений до 2 років позбавлення волі. Звільнений 14.08.2006 з Оріхівської ВК по відбуттю строку покарання;

8)04.12.2008 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.342 КК України, засуджений до 2 років обмеження волі;

9)23.03.2009 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.І ст.309 КК України, засуджений до З років обмеження волі. Звільнений 24.10.2011 року з Дружелюбівської ВК по відбуттю строку покарання;

10) 25.12.2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.309, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України, засуджений до 2 років позбавлення волі. Звільнений 08.05.2014 року з Оріхівської ВК по відбуттю строку покарання,

11) 12 жовтня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України, засуджений до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 3 роки,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Стомаматової В.П., потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить зменшити призначений йому термін позбавлення волі до 4-х років, мотивуючи це тим, що злочин, який він скоїв не дуже значний, шкоду потерпілому відшкодовано. Вину він визнає повністю, в скоєному щиро розкаюється. Також просить врахувати таку обставину, що він до моменту скоєння злочину був офіційно працевлаштований, в момент скоєння злочину був тверезий, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: захисника та обвинуваченого, у тому числі в останньому слові, які підтримали апеляційну скаргу; потерпілого, представника потерпілого та прокурора, які просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2015 року, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Утримується під вартою з 25 жовтня 2016 року.

Захід забезпечення кримінального провадження до набрання вироком законної сили v вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 – залишено без змін.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 25.10.2016 року по 12.12.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі. Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, 16 жовтня 2016 року, приблизно о 09 годині 10 хвилин, ОСОБА_2 прибув до супермаркету ліжок та матраців «ReArAn», який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Космічна, 96-а, де у нього виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Далі, обравши вказаний торговий заклад об'єктом вчинення кримінального правопорушення (злочину), ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що в торгівельному залі поблизу нього персоналу супермаркету ліжок та матраців «ReArAn» не має, що за ним ніхто не спостерігає та його дії залишаться ніким непоміченими, діючи таємно, повторно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав з дивану, який розташований в торговому залі декоративну подушку коричневого кольору, вартістю 520 гривень 00 копійок.

Після цього, ОСОБА_2 зник з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, завдавши при цьому матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 520 гривень 00 копійок.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.

ВинуватістьОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах вказаних у вироку суду першої інстанції, підтверджується показаннями самого обвинуваченого в судовому засіданні, де він повністю визнавав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а тому, враховуючи позицію обвинуваченого та відсутність заперечень з боку інших учасників судового провадження, місцевий суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин провадження, які ніким не заперечувалися.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 місцевим судом було враховано, що останній щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав повністю, активно сприяв в розкритті злочину, а тому суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі, близьке до мінімального, передбаченого санкцію ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для подальшого пом’якшення ОСОБА_2 остаточно призначеного місцевим судом покарання, зокрема і у зв’язку з тим, що шкода потерпілому відшкодована, офіційно останній був працевлаштований, в момент скоєння злочину був тверезий, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, оскільки, будучи 11 (одинадцять) раз судимим, на шлях виправлення не встав, про що свідчить те, що цей злочин їм було скоєно в період іспитового строку, а тому призначене остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, по якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи вищевказані вимоги законів, а також те, що ОСОБА_2 тримався під вартою після проголошення вироку до набрання ним законної сили з 13.12.2016 року по 23.03.2017 року включно, колегія суддів зараховує цей строк з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2, без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 у строк покарання, строк його попереднього ув'язнення з 13.12.2016 року до 23.03.2017 року включно, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з часу її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді: