АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/101/17Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 25,34 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2

суддівОСОБА_3, ОСОБА_4

при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Колега» - ОСОБА_6, представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - ОСОБА_7 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Приватного підприємства «Колега», ОСОБА_9, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

в с т а н о в и л а :

20 квітня 2016 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Колега» (далі ПП «Колега»), ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 14 січня 2016 року близько 10 год. 00 хв., керуючи автомобілем «ТАТА LPT 613/58» д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Косіора 26а в м. Сміла під час руху заднім ходом до магазину «Фенікс» не переконався, що рух буде безпечним, не звернувся за допомогою до інших осіб та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який на момент зіткнення був припаркований біля магазину, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.10.9 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення , передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2016 року ОСОБА_9 було визнано винним у даній дорожньо – транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340 грн.

Позивач вказує у позові, що згідно висновку експертного автотоварозновчого дослідження № 015 від 18 березня 2016 року вартість матеріального збитку складає 9472 грн. та вартість відновлювального ремонту складає 14512 грн. З цієї суми відшкодовано страховою компанією 4868 грн. 52 коп., а ОСОБА_9 відшкодовано 510 грн. франшизи. Таким чином не відшкодовано 9 643 грн. 48 коп.

ОСОБА_9 працював на час вчинення дорожньо – транспортної пригоди на Приватному підприємстві «Колега» м. Олександрія, Кіровоградської області, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС»» на підставі полісу серії № АІ 8483906 від 28 серпня 2015 року.

Позивач посилається у позові, що в результаті дорожньо – транспортної пригоди йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в погіршенні стану здоров’я, негативних емоціях, переживаннях, порушенні звичного ритму життя, втраті спокою.

Позивач ОСОБА_8 зазначає, що відповідач ОСОБА_9 в добровільному порядку решту завданих збитків відмовився виплачувати, тому ОСОБА_8 звернувся до суду із даним позовом і просив стягнути з ПП «Колега» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 9 643грн. 48 коп., моральну шкоду з ОСОБА_9 в розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2016 року залучено до розгляду справи в якості співвідповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» .

27 липня 2016 року ОСОБА_8 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з ПАТ «Страхова група ТАС» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 9 643 грн. 48 коп.; та з ПП «Колега» 5 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року позов ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_8 9 643 грн. 48 коп. матеріальної шкоди та 551 грн. 20 коп. судових витрат, а всього 10 194 грн. 68 коп.

Стягнуто з ПП «Колега» на користь ОСОБА_8 2 500 грн. моральної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПП «Колега» - ОСОБА_6 та представник ПАТ «Страхова група «ТАС» - ОСОБА_7 оскаржили рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянти посилаються на те, що рішення є незаконним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального права, за неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, за неправильної оцінки доказів по справі.

Апелянт представник ПП «Колега» - ОСОБА_6 зазначає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що у потерпілого відбулося погіршення стану здоров’я внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, наголошує на тому, що ті пошкодження транспортного засобу, які мали місце внаслідок дорожньо – транспортної пригоди не перешкоджали нормальній експлуатації автомобіля, а значить не позбавили можливості потерпілого використовувати та експлуатувати його. Представник ПП «Колега» - ОСОБА_6 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року в частині стягнення з ПП «Колега» на користь ОСОБА_8 2 500 грн. моральної шкоди

Апелянт представник ПАТ «Страхова група «ТАС» - ОСОБА_7 зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_8 зазначив, що розмір збитку завданого внаслідок дорожньо – транспортної пригоди становить 4 868,52 грн. і те, що претензій до ПАТ «Страхова група «ТАС» не має. Однак, рішенням Смілянського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року стягнуто з ПАТ «Страхова група «ТАС» 9 643,48 грн. матеріальної шкоди та 551,20 грн. судових витрат. Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» - ОСОБА_7 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року в частині стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_8 9 643,48 грн. матеріальної шкоди та 551,20 грн. судових витрат, а всього 10 194,68 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_8 в частині стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» будь-яких сум за безпідставністю та незаконністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника ПАТ «Страхова група «ТАС», які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає .

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивачем, посилаючись в частині відшкодування матеріальної шкоди на положення ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, стягнувши повністю матеріальну шкоду в розмірі 9643,48 грн.

В частині щодо відшкодування моральної шкоди, суд обґрунтував свої висновки ст.1167 ЦК України, задовольнивши частково моральну шкоду, оскільки дійшов висновку з урахуванням принципів розумності і справедливості, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини відповідачів, їх небажання добровільно відшкодувати завдану шкоду.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, так як задовольняючи частково позовні вимоги позивача, стягуючи з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_8 9 643 грн. 48 коп. матеріальної шкоди та судові витрати, а з ПП «Колега» 2500 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції допустився порушення норм матеріального права, не врахувавши обставини справи та вимоги закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2016 року ОСОБА_9 було визнано винним у дорожньо – транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340 грн.

Згідно даної постанови ОСОБА_9 14 січня 2016 року близько 10 год., керуючи автомобілем НОМЕР_3 на вул. Косіора, 26а в м. Сміла під час руху заднім ходом до магазину «Фенікс» не переконався, що рух буде безпечним, не звернувся за допомогою до інших осіб та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який був припаркований біля магазину, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.10.9 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, так як порушив правила дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів, матеріальних збитків (а.с.6).

Згідно даних полісу № АІ/8483906 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 серпня 2015 року забезпечений транспортний засіб «ТАТА LPT 613/58», номерний знак НОМЕР_1 було застраховано в ПАТ «Страхова група «ТАС».

ОСОБА_9 працював на час вчинення дорожньо – транспортної пригоди на ПП «Колега» м. Олександрія, Кіровоградської області.

Згідно висновку експертного автотоварозновчого дослідження № 015 від 18 березня 2016 року вартість матеріального збитку складає 9472 грн. та вартість відновлювального ремонту складає 14512 грн. З цієї суми відшкодовано страховою компанією 4868 грн. 52 коп.

Позивач ОСОБА_8, звертаючись до суду із даним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної при дорожньо - транспортній пригоді, посилався на те, що ОСОБА_9 сплатив франшизу в розмірі 510 грн., а решту завданих збитків відмовляється виплачувати.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про страхування» страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (або його правонаступника) чи іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою після подання відповідної заяви страхувальника. Страховик фіксує у страховому акті факт настання страхового випадку, маючи при цьому право самостійно з'ясовувати його причини та інші, пов'язані зі страховим випадком, обставини. Розмір страхової виплати у будь-якому разі не може перевищувати розміру страхової суми, якою є та грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Конкретний розмір страхової суми визначається за угодою сторін договору ще при його укладенні.

Страховим випадком є подія, що виникла внаслідок настання страхових ризиків, в результаті якої завдані прямі збитки майновим інтересам страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованим транспортним засобом і зв'язку з якою виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в даному випадку мав місце страховий випадок.

Згідно із ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третіх осіб.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Виходячи із вищевикладених вимог закону, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги, та стягуючи із ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_8 9643 грн. 48 коп. матеріальної шкоди, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку.

Відповідно до п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності передбачено, що Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, в тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна Страховик і потерпілі досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як вбачається із наявних матеріалів справи між страховиком «АТ «СГ ТАС» та позивачем ОСОБА_8 було досягнуто згоди щодо розміру нанесеного збитку від пошкодження автомобіля в дорожньо – транспортній пригоді, який становить 4868, 52 грн., що підтверджується заявою про страхове відшкодування від 27 січня 2016 року вх. № 049 та особисто позивачем ОСОБА_8 на даній заяві зазначено, що претензій до страховика він не має (а.с. 42). Виплата суми страхового відшкодування 4358, 52 грн. була здійснена згідно заяви ОСОБА_8 на вказані банківські реквізити. Отримання вказаної суми не заперечується самим позивачем ОСОБА_8 не лише в тексті позовної заяви, а й підтверджено в судовому засіданні. Оскільки після отримання вказаної суми відшкодування позивач ОСОБА_8 не звертався до страхової компанії по питання проведення доплат, та ним не оспорювалась виплачена сума, то відсутні підстави для задоволення вимог позивача про доплату 9643, 48 грн. матеріальної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ПАТ «Страхова група «ТАС», які слід прийняти до уваги, так як посилання апелянта підтверджуються доказами в матеріалах справи, на яку суд першої інстанції не звернув належної уваги, дійшовши хибного висновку про задоволення вимог позивача, стягнувши з відповідача матеріальну шкоду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слід відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди з відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС».

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди, стягнувши при цьому із ПП «Колега» на користь позивача 2500 грн., з чим колегія суддів також не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 даної статті передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Абзацами 1 та 3 п. 9 даної Постанови Пленуму роз’яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Доводи апеляційної скарги ПП «Колега» є обгрунтованими, про те що позивачем ОСОБА_8 не підтверджено доказами, що між діями ПП »Колега» з приводу дорожньо – транспортної пригоди та моральними стражданнями позивача є прямий причинний зв’язок, не обґрунтовано належними та допустимими доказами, не встановлено, які ж саме моральні страждання переніс позивач, оскільки будь – яких тілесних ушкоджень здоров’ю позивача не завдано, матеріали справи не містять таких доказів , а пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо – транспортної пригоди не позбавляли можливості позивача користуватись та експлуатувати автомобіль після проведення ремонтних робіт.

Тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ПП «Колега» підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки судом допущено порушення норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ПП «Колега» - ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки при стягненні з відповідача ПП «Колега» 2500 грн. моральної шкоди, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, адже позивачем ОСОБА_8 не доведено належними доказами того, що йому завдано погіршення стану здоров’я внаслідок дорожньо – транспортної пригоди , відсутні належні та об’єктивні обґрунтування того, яким же самим чином порушився його звичний ритм життя та спокій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги представника приватного підприємства «Колега»- ОСОБА_6 та представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»- ОСОБА_7 - задовольнити .

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Приватного підприємства «Колега», ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити ОСОБА_8 у задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства «Колега», ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :