Cправа № 2-а-6802/08/0770
Ряд стат. звіту № 2.19.5
Код - 05
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Гаврилко С.Є., розглянувши справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, якою просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року, а також зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн..
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії «Дитина війни». Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV, а відтак просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену йому щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в розмірі 2733,30 грн..
Позивач у позовній заяві заявив клопотання, яким просив розглянути справу без його присутності у судовому засіданні в порядку письмового провадження.
Відповідач надав суду письмові заперечення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з наступних мотивів.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визначає державну соціальну підтримку дітей війни: "дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком", - однак не передбачено яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій. Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війки" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком (дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік та 2007 рік згідно із пунктом 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2007 року). Підвищення пенсій дітям війни протягом 2006 року здійснюється в порядку, визначеному статтею 110 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", а в 2007 році здійснюється в порядку, визначеному статтею 111 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік".Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Тому, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що і виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі Закарпатської області звертає увагу і на те, що статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV встановлено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частиною 3 статті 28 вищеназваного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Враховуючи наведене, положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV,щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено закрнодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Згідно п. З Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261, основним із завдань Пенсійного фонду Українии є ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, п. 15 Положення - Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо через територіальні управління, п. 9 визначає вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України, при цьому, згідно п. 10 Положення кошти Пенсійного фонду України використовуються за призначенням і вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного Фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 7 Закону України «Про соціальний зихист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Державний бюджет України затверджує Верховна Рада України. Тому відповідач не вбачає ніяких порушень законодавства з боку Управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі Закарпатської області, адже, відповідно до ч. 2 ст. 72 цього ж Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а згідно ч. 2 ст. 73 цього ж Закону, забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі не погоджується і з вимогою позивача поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду, мотивуючи тим, що про соціальні виплати стало відомо із засобів масової інформації у зв'язку із ухваленням Рішення Конституційного Суду України 09 липня 2007 року. Однак дане Рішення не стосується питань соціальних виплат за період 2006 року. Крім того, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк позовної давності встановлено в межах річного строку, тоді як позивач просить стягнути суму недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»з січня 2006 року по грудень 2007 року, що є поза межами строку давності, а тому виплата за минулі роки органами Пенсійного фонду України не може здійснюватися. Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідно до ст. 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов'язки»а закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. В даному випадку, за відсутності такого закону, порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності визначений Указом Президента України № 503/97 від 10 червня 1997 року.
Відповідач -управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, подав суду заяву про розгляд і вирішення адміністративної справи за відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 122 частини 3 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження -розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію статті 6 Закону України № 2195-IV було зупинено.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Що стосується вимоги позивача за період 2006 року. Відповідно до статті 77 пункту 17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»№ 3235-IV від 20 грудня 2005 року дію статті 5 абзацу 7 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року № 3367- IV пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було виключено. А відтак відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Цим же Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року № 3367- IV статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Отже, з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року № 3367- IV право позивача на тримання підвищення до пенсії було пов'язано з виконанням Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
За результатами виконання бюджету України на 2006 рік Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив відповідний порядок. Таким чином, позовні вимоги в частині отримання підвищення до пенсії за 2006 рік до задоволення не підлягають.
Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, статтею 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме статті 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області є належним відповідачем по даній справі.
Із змісту позовної заяви випливає, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність ненарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, визнавши також бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області протиправною та зобов'язати відповідача провести відповідні виплати.
Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Однак, відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача, відповідно до поданих заперечень, наполягав на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та просив з цієї підстави відмовити в задоволенні позовних вимог.
Причини, з яких позивач пропустив строк звернення до суду та які наведені в позовній заяві , суд вважає такими, що є не поважними.
Відповідно до вхідного штампу суду -позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів лише 22 грудня 2008 року. Зважаючи на встановлений статтею 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, позовні вимоги, що стосуються обставин до 22 грудня 2007 року, до задоволення не підлягають у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії позивачеві за період з 22 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати.
Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 99, 100, 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого статтею 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року з врахуванням уже проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Гаврилко С.Є.