АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/90/16Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.

Провадження № 22-ц/789/257/17 Доповідач - Костів О.З.

Категорія - 2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Кузьма Р. М., Хома М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

представника апелянта — ОСОБА_1,

представника відповідача — ОСОБА_2,

третьої особи — ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою БАТЮХА ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року у справі за позовом БАТЮХА ОСОБА_4 до Лідихівської сільської ради Кременецького району, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог – ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Кременецького районного суду із позовною заявою до Лідихівської сільської ради Кременецького району, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що 29 квітня 2012 року загальні збори співвласників Спілки власників земельних та майнових раїв «Лідихівська» (далі – СВЗП «Лідихівська») виділила 92 громадянам в рахунок майнових паїв адміністративну будівлю колишньої СВЗП «Лідихівська». 14 травня 2012 року між ним та 92 громадянами, які були членами СВЗП «Лідихівська» с.Лідихів Кременецького району Тернопільської області, було укладено договори купівлі-продажу прав на майнові частки (паї), підтверджені свідоцтвами про право власності на них, на загальну суму 119016 грн. Він сплатив співвласникам визначену договорами грошову суму та набув право власності на спірне майно, однак відповідач не визнає його права власності на адмінбудівлю. Ураховуючи викладене, просив на підставі ст.392 ЦК України визнати за ним право власності на адміністративну будівлю колишньої СВЗП «Лідихівська», розташовану по вул.Центральній, 42 в с.Лідихів Кременецького району Тернопільської області вартістю 119016 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_5 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено причини відсутності відміток на свідоцтвах про право власності на майнові паї про передачу конкретного майна власникам майнових паїв, а саме відсутність правонаступника СВЗП “Лідихівське”. Висновок суду про те, шо збори 29 квітня 2012 року не виділили майно в натурі 92 співвласникам майна не відповідає обставинам справи. Судом не враховано, що відсутність правонаступника спонукало майнову комісію 14 травня 2012 року передати розпайоване майно 92 власникам майнових паїв. Крім того, дані довідки БТІ №598 від 15 липня 2016 року помилкові та не відповідають дійсності, оскільки приміщення клубу і котельня біля нього знаходяться за іншою адресою, а суд не дав можливості спростувати інформацію, викладену у вказаній довідці. Просить рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою позов задоволити.

В судовому засіданні представник апелянта — ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник Лідихівської сільської ради — ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач не подав будь-яких доказів порушення відповідачем його прав.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Судом встановлено наступні обставини.

29 квітня 2012 року на зборах співвласників майнових паїв, відповідно до протоколу №1, розглядались заяви власників майнових паїв, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_5, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_23, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_45, ОСОБА_46Д, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_10, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68 ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_5, ОСОБА_81, ОСОБА_9, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84

За результатом розгляду заяв, зборами співвласників майнових паїв вирішено видати в рахунок майнових паїв вищезазначеним громадянам приміщення адмінбудинку, з умовою, що сільська рада та відділення зв'язку, які на час проведення зборів знаходяться у цьому будинку, залишаться в ньому і надалі, але з оплатою оренди приміщення, яке вони будуть займати. (а.с.131-136).

14 травня 2012 року на підставі рішення майнової комісії від 20 лютого 2012 року і рішення зборів співвласників майнових паїв СВЗМП «Лідихівська», було складено акт приймання-передачі 92 особам адміністративного приміщення, який підписали члени майнової комісії і власники майнових паїв (а.с.100-104).

14 травня 2012 року позивач по справі уклав договори купівлі-продажу майнових паїв, відповідно до яких продавці (власники майнових паїв) продали, а покупець ОСОБА_5 купив належні продавцям на праві власності майнові паї СВЗМП «Лідихівська» з відповідною їх вартістю. Загальна вартість майнових паїв складала 119016 грн. (а.с.5-99).

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2013 року визнано незаконною відмову Лідихівської сільської ради в оформленні ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на майновий пай вартістю 119016 (сто дев»ятнадцять тисяч шістнадцять) грн. Зобовя"зано Лідихівську сільську раду оформити на імя ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на майновий пай - адміністративну будівлю СВЗМП «Лідихівська» сумарною вартістю 119016 (сто дев»ятнадцять тисяч шістнадцять) грн. (105-107).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2013 року скасовано та провадження у справі закрито (а.с.108).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, справу направлено для продовження розгляду до цього ж суду (а.с.109-110).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2015 року в частині позовної вимоги про зобов"язання відповідача оформити на його ім"я свідоцтво про право власності на майновий пай адміністративну будівлю бувшої СВЗМП «Лідихівська» сумарною вартістю 119016 грн. – скасовано, та прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Зобов"язано Лідихівську сільську раду оформити на ім"я ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на майновий пай сумарною вартістю 119016 (сто дев»ятнадцять тисяч шістнадцять) грн. В решті постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2015 року залишено без змін (а.с.111-115).

16 листопада 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Лідихівської сільської ради із заявою, у якій просив прийняти рішення про оформлення на його ім"я свідоцтва про право власності на майновий пай вартістю 119016 грн. (а.с.118).

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» від 29 січня 2001 року № 62/2009, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 04 квітня 2001 року за № 306/5496 (далі - Наказ), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2013 року за № 673/23205 та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315.

Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (п.п.15, 16) передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.

Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 затверджено Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

У пункті 3 цього Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 цього Положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Згідно з підпунктом 10 п.4 комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об"єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.

Відповідно до п.10 Порядку комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення його у натурі окремо для кожної групи осіб у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що питання розподілу майна пайового фонду вирішується загальними зборами співвласників майнових паїв, які затверджують подані комісією пропозиції, після чого згідно з п.15 Порядку таке майно виділяється підприємством правонаступником з оформленням акта приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що загальні збори співвласників майнових паїв 29 квітня 2012 року слухали заяви групи людей-власників майнових паїв та вирішили видати в рахунок майнового паю даній групі співвласників майнових паїв приміщення адмінбудинку з умовою, що сільська рада та відділення зв"язку, які на час проведення майнових зборів знаходились у цьому будинку, залишаються в ньому, але з оплатою оренди приміщення, яке вони будуть займати.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що даним рішенням загальних зборів адміністративна будівля по вул.Центральна, 42 в с.Лідихів Кременецького району Тернопільської області вартістю 119016 грн. нікому не була виділена в натурі.

Крім цього, згідно листа Кременецького районного комунального бюро технічної інвентаризації надано інформацію, що станом на 31 грудня 2012 року в БТІ не зареєстровано право власності на приміщення адміністративної будівлі колишньої СВЗП.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року встановлено, що ОСОБА_5 міг звертатись до Лідихівської сільської ради Кременецького району лише з проханням оформити нове свідоцтво, у зв"язку з набуттям ним у власність майнових паїв на підставі цивільно-правових угод, і таке свідоцтво могло бути виражене лише у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В рішенні суд першої інстанції зазначив, що представником позивача не спростовано покази представника третьої особи ОСОБА_85 про те, що відповідно до довідки №598 від 15 липня 2016 року, виданої Кременецьким районним комунальним БТІ, згідно обліку інвентарних матеріалів в с.Лідихів по вул.Центральній, 42, знаходиться комплекс (будинок культури і котельня), право власності на який зареєстровано за Лідихівською сільською радою 09 жовтня 2007 року. Інше майно за даною адресою не обліковується.

До апеляційної скарги апелянтом долучено довідку Кременецького РК БТІ №31 від 18 січня 2017 року, з якої вбачається, що згідно обліку архівних матеріалів БТІ інвентарна справа на адміністративне приміщення СВЗП «Лідихівська» в с.Лідихів по вул.Центральна, 42 в БТІ не значиться, право власності на дану будівлю не зареєстровано.

За даною адресою обліковується будинок культури, власником якого є Лідихівська сільська рада. Право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого Лідихівською сільською радою згідно рішення №28 від 26 червня 2007 року.

Однак при оформленні документів допущено помилку, оскільки в рішенні вказана адреса вул.Центральна, 42 “а”, а в свідоцтві і витязі з реєстру вул.Центральна, 42.

На запит апеляційного суду Тернопільської області Кременецьким РК БТІ надано уточнюючу інформацію №234 від 16 березня 2017 року про те, що станом на 31 грудня 2012 року в БТІ не зареєстровано право власності на приміщення адміністративної будівлі колишньої СВЗП «Лідихівська».

В с.Лідихів за адресою вул.Центральна, 42 (вірно 42 «а») знаходиться згідно матеріалів інвентаризації комплекс, що включає в себе будинок культури літ. «А» площею 630.9 м.кв. та котельню літ. «К» площею 50.2 м.кв.

Технічна помилка була допущена реєстратором при заповненні бланка свідоцтва про право власності, а саме, в рішенні сільської ради про оформлення права власності вказана адреса: с.Лідихів, вулиця Леніна, 42 «а», а зареєстровано майно за адресою: с.Лідихів, вулиця Леніна, буд.42.

Вказана помилка на даний час не усунута, оскільки БТІ немає права доступу до Реєстру прав власності.

Згідно рішення шостої сесії Лідихівської сільської ради №55 «а» від 11 березня 2011 року вул.Леніна перейменована на вул.Центральну.

Таким чином, фактично за адресою: с.Лідихів, вул.Центральна, 42 в даний час обліковується комплекс (будинок культури і котельня), право власності на який зареєстровано за Лідихівською сільською радою (хоча згідно рішення виконавчого комітету Лідихівської сільської ради №28 від 26 червня 2007 року про оформлення права власності вказана адреса: с.Лідихів, вулиця Леніна (в даний час — Центральна), 42 «а»).

Право власності на приміщення адміністративної будівлі колишньої СВЗП «Лідихівська» не зареєстровано взагалі та за адресою : вул.Центральна, 42 таке приміщення не обліковується.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на причини відсутності відміток на свідоцтвах про право власності на майнові паї про передачу конкретного майна власникам майнових паїв, а саме відсутність правонаступника СВЗП “Лідихівське”, оскільки вказана обставина не може свідчити про правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно.

Доводи представника апелянта ОСОБА_1, що позивач став власником спірної адміністративної будівлі, розташованої по вул.Центральній, 42 в с.Лідихів Кременецького району в установленому законом порядку, оскільки згідно договорів купівлі-продажу майнового паю від 14 травня 2012 року 92 пайовики колишньої СВЗП «Лідихівська» передали позивачу не тільки свої права на майнові паї, а і майно адміністративної будівлі, яке було виділене їм в натурі 29 квітня 2012 року зборами співвласників майнових паїв, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач та його представник не подали будь-яких доказів порушення прав позивача відповідачем.

У відповідності до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу БАТЮХА ОСОБА_4 – відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_86