27.03.2017

Справа №489/473/16-ц

н/п 2/489/55/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого – судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі – Банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Банк звернувся до суду із позовом, яким просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором №26МГ/2008 від 22 вересня 2008 р. станом на 05 січня 2016 р. в сумі 206008,77 грн., з яких 135270,56 грн. заборгованість за кредитом, 32527,65 грн. заборгованість по процентах, 27448,24 грн. пені та відповідно до договору штрафи 1000 грн. (фіксована частина), 9762,32 грн. (процентна складова). ОСОБА_1Г є позичальником за договором, інші відповідачі є поручителями, які уклали договори із Банком, і відповідають з позичальником солідарно.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Банку, який обґрунтував тим, що 22 вересня 2008 р. він та Банк уклали кредитний договір №26МГ/2008 від 22 вересня 2008 р., зміст якого був запропонований позивачем, про надання кредитних коштів лімітом 54000 доларів США, а 24 вересня 2008 р. був підписаний кредитний договір про видачу траншу №1-26МГ/2008 про видачу готівки 54000 доларів США із каси з терміном повернення 20 вересня 2018 р. з сплатою 18% річних.

Прочитавши рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 р. №15-рп/2011 р. та звернувшись у березні 2016 р. за правовою допомогою до адвоката, він зрозумів що його права як споживача банківської послуги були порушені, тим що до укладання кредитного договору №26МГ/2008 не було надана повна та достовірна інформація щодо кредиту передбачена п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ від 10 травня 2007 р. №168, зокрема, не було доведено до відома сукупну вартість кредиту, немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту. Із цього, згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитний договір є несправедливим по відношенню до нього.

Крім того, всупереч законодавству Банк не відкрив належного банківського рахунку для зарахування на нього сум кредиту, що є введенням в оману щодо надання кредитних ресурсів в іноземній валюті, Банк не мав права (ліцензії) на здійснення готівкових операцій з валютою в касі. Банк отримував неправомірну вигоду з обмінних операцій при придбанні відповідачем валюти для погашення кредиту, чим навмисно увів його в оману при укладанні кредитного договору. Відповідач добросовісно виконував свої зобов’язання за кредитним договором по березень 2013 р. і загальна сума сплати значно перевищує суму кредиту.

Зустрічний позов ухвалою суду від 26 травня 2016 р. був прийнятий до спільного розгляду в частині вимог про визнання недійсним кредитного договору №26МГ від 22 вересня 2008 р. недійсним.

У листопаді 2016 р. подана заява про збільшення позовних вимог зустрічного позову (з урахуванням заяви від 09 грудня 2016 р. про часткове зменшення цих вимог), якою додатково вимагалося визнати дії Банку такими, що увели відповідача в оману, застосувати двосторонню реституцію (т. 2 а.с.35-40). Підставами додаткових вимог зазначене умисне уведення відповідача в оману через замовчування та спотворення реальної ціни пропонованої фінансової послуги, оскільки кредит надавався у гривні, а не в доларах США.

В судовому засіданні представник Банку просив первісний позов задовольнити, у задоволенні позову відмовити як по суті, так і через застосування позовної давності (т. 2 а.с. 1-6). Надалі в судове засідання не з’явився, в позові міститься згода на можливість розгляду справи без участі представника Банку.

Відповідач з адвокатом просили первісний позов залишити без змін, а зустрічний задовольнити. Від проведення судової економічної експертизи відповідач відмовився через безгрошовість.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Згідно кредитної заяви ОСОБА_1 від 14 серпня 2008 р. він просив у Банка надати в кредит 54000 доларів США строком на 10 років, де зазначив бажаний для себе розмір щомісячного внеску 1100 доларів США (т. 1 а.с.119)

Згідно кредитної угоди №26МГ/2008 від 22 вересня 2008 р. (т. 1 а.с. 106-112) (далі – Угода) між Банком і ОСОБА_1, її предметом є загальні умови та порядок надання Банком кредиту позичальнику. Зокрема, метою кредиту споживчі цілі (п. 1.4.), кредит надається окремими сумами - траншами, розмір яких оговорюється в договорі про видачу траншу, кожний договір про видачу траншу є невід’ємною частиною Угоди. Видача траншів здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на строк та на умовах передбачених в Угоді. Позичальник зобов’язується повернути отриманий кредит, сплатити проценти і винагороду в строки передбачені встановлені Угодою та договорами про видачу траншів. Строк повернення кредиту не пізніше 20 вересня 2018 р. і деталізується договорами про видачу траншів і графіками погашення кредиту, процентів і винагороди (розділ предмет Угоди).

Банк зобов’язався надати кредит шляхом видачі готівки через касу у вигляді траншів кредиту, а позичальник зобов’язався здійснювати погашення кредитів, процентів і винагороди в порядки та строки згідно графіків, які є невід’ємною частиною кожного договору про видачу траншів.

При цьому Банк має право збільшувати, зменшувати розмір процентної ставки, попередивши позичальника письмово за 20 днів до вступу в силу змін (п.2.2.1., 2.3.2). За користування кредитними коштами позичальник сплачує 18% річних (п.4.1), оплата процентів здійснюється щомісячно згідно графіків, які є невід’ємною частиною кожного договору про видачу траншів. При несплаті процентів в строк вони вважаються простроченими. Проценти нараховуються за методом «360» (п. 4.9). При порушенні строків погашення процентів, кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ. Уплата пені здійснюється в гривні (п.6.1.). Позовна давність за договором 5 років (п.6.7.).

Між Банком та ОСОБА_2, а також між Банком та ОСОБА_4 (з кожним окремо) були укладені договори поруки від 22 вересня 2008 р., згідно з якими предметом договорів є солідарне зобов’язання відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 своїх обов’язків, що випливають з кредитної угоди № 26МГ/2008 від 22 вересня 2008 р. Строк договору поруки - до повного виконання зобов’язань за кредитним договором (т. 1 а.с. 132, 133).

Підписанням договору про видачу траншу №1-26МГ/2008 від 24 вересня 2008 р. Банк та ОСОБА_1 погодили його розмір 54000 доларів США, додаток №1 до нього з графіком погашення кредиту та процентів, з якого вбачається, що повернення кредиту, сплата процентів здійснюється оплатою щомісячно суми 1380 доларів США з оплатою щомісячної комісії 67,50 на користь банку за ведення кредитної справи (т. 1 а.с. 127-128).

Надалі, 12 березня 2013 р. Банк та ОСОБА_1 уклали додатковим договір №1 до кредитного договору №26МГ/2008 від 2 вересня 2008 р. і визначили ліміт кредитного договору сумою 165114,82 грн., з яких 152922,17 грн. на реструктуризацію заборгованості, 3546,54 на сплату страхових платежів, 8646,11 грн. на сплату витрат передбачених пунктами 2.2.13, 2.3.13, 6.6. цього додаткового договору.

Розмір процентної ставки за користування кредитом становив 23% річних (п.А.6).

Пунктом А.7 передбачалася сплата позичальником пені 0,128% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Терміни повернення кредиту встановлені графіком зменшення поточного ліміту.

В сукупності зміст пунктів А.3, А.7 передбачають право банка вважати будь-яке зобов’язання позичальником передбачене графіком та не виконане в строк понад 30 днів простроченим.

Погашення кредиту, процентів здійснюється в гривні (п.4.5.)

Згідно п. 6.1. позичальник сплачує пеню за простроченням оплати процентів, повернення кредиту згідно п. А.7. У випадку порушення термінів оплати по будь-якому з грошових зобов’язань передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, у зв’язку із чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник сплачує штраф 1000 грн. + 5% від суми ліміту (п.6.6). Термін позовної давності за договором 15 років (п.6.8.).

Додатковим договором №1 від 12 березня 2013 р. до договору про видачу траншу №1-26МГ/2008 від 22 вересня 2008 р. сторони узгодили зміну валюту кредиту з долару США на гривню

Графік зменшення поточного ліміту підписаний ОСОБА_1 12 березня 2013 р., а в наступній редакції 25 березня 2013 р. (т. 1 а.с.14-21 )

Додатковим договором №1 від 12 березня 2013 р. до договору поруки від 22 вересня 2008 р. ОСОБА_2 погодився відповідати солідарно з ОСОБА_1 за зміненими умовами кредитного договору щодо валюти, повернення кредиту, сплати процентів згідно графіка зменшення поточного ліміту (додаток 1 до кредитного договору), сплачувати пеню 0,128% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення тощо. Строк позовної давності – 15 років (т. 1 а.с. 22-23).

Аналогічний за змістом договір поруки був укладений банком із ОСОБА_1 12 березня 2013 р. за №26МГ/2008\1 (т. 1 а.с. 23, 24).

Із суті пояснень відповідача в суді випливає, що він вважає, що його права порушені: 1) внаслідок не доведення йому обов’язкової інформації як споживачу перед укладання кредитного договору, 2) порушенням банки низки нормативно – правових актів щодо обліку, порядку здійснення бухгалтерських операцій банком під час виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто кредитний договір може бути визнаний недійсним внаслідок порушень вимог закону саме на момент його укладання (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

ОСОБА_1 підписано спірний договір, що свідчить про його обізнаність про його умови та належні з нього платежі. Будь-яких застережень до оспорюваного договору позивач не зазначив.

За положеннями частини п’ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі – Правила), банки зобов’язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

На банки покладається також обов’язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).

Спірним кредитним договором передбачено принцип обрахування розміру процентів та порядок їх сплати. Розмір щомісячного платежу, загальна суму сплачуваних аж до терміну остаточного повернення кредиту процентів, зазначені в графіку, який підписаний відповідачем без зауважень. Відповідач не заперечував факт отримання коштів в повному обсязі. Питання про валюту кредиту не може бути підставою позову про визнання договору недійсним, оскільки стосується виконання договору після його укладання..

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов‘язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються (постанова Верховного Суду України від 11 листопада 2015 р. в справі 6-511цс15).

Крім того, в силу ст. 3 ЦПК України, відповідач обґрунтовуючи суттєве порушення його прав як споживача відсутністю споживчої кредитної інформації зі сторони Банку перед укладанням кредитного договору не зазначив, які негативні наслідки через не надання такої інформації мали місце для нього та не послався на відповідні докази.

В статті 230 ЦК України зазначено, якщо одна із сторін правочину навмисно введе другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідачем не зазначено доказів на заперечення (замовчування) банком будь-яких обставин, у т.ч. надання реальної валюти кредиту, оскільки належними доказами ці доводи підтвердження не знайшли, у т.ч. висновком судової експертизи.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У разі зміни договору, як зазначено в ч. 3 ст. 653 ЦК України, зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже станом на час розгляду справи, зобов’язання позичальника та його поручителів визначені і складаються за змістом із додаткового договору №1 від 12 березня 2013 р. до кредитного договору №26МГ/2008 від 2 вересня 2008 р., додатковим договором №1 від 12 березня 2013 р. до договору про видачу траншу №1-26МГ/2008 від 22 вересня 2008 р., редакціями договорів поруки від 12 березня 2013 р. до договорів поруки, які були підписані Банком, позичальником, поручителями без зауважень, тобто прийняті до виконання.

Законних підстав для визнання недійсним кредитного договору в попередніх, по відношенню до діючої, редакціях позивач не зазначив.

При цьому зміненими умовами кредитного договору виключено з графіків щомісячної оплати позичальником сплата щомісячної комісії на користь Банку за ведення кредитної справи, що було прямо заборонено пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Відтак через недоведеність позовні вимога про визнання договору недійсним, про визнання дій банку такими, що увели в оману задоволенню не підлягає. Не підлягає задоволенню й похідна вимога про застосування реституції.

Щодо первісного позову, відповідач не спростував наданий банком рахунок. Позовна давність за кредитним договором становить 15 років.

Отож, стягненню з нього підлягає сума заборгованості за кредитом 135270,56 грн., 32527,65 грн. процентів за користування кредитом, 27448,24 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Вимога про стягнення штрафу 1000 грн. (фіксована частина), 9762,32 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Враховуючи що штраф та пеня нараховані банком за прострочення боржника зі сплати коштів на користь Банку, то стягненню підлягає лише пеня.

Стосовно відповідальності поручителів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

У разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (постанова Верховного Суду України від 29 червня 2016 р. в справі 6-272 цс16).

09 грудня 2015 р. Банком були оформлені та 10 грудня 2015 р. направлені рекомендовані листи на місце реєстрації проживання відповідачів з вимогою погасити прострочену заборгованість протягом 5 днів з дня отримання вимоги, а в разі не виконання цього в повному обсязі повернути суму кредиту та штрафні санкції.

Відомостей про отримання цих вимог в справі немає.

Отож суд вважає за можливе обмежити стягнення по простроченим платіжам за кредитом, простроченим платіжам за процентами, простроченим платіжам за пенею 6 місяцями до дати направлення Банком такої вимоги, тому що до раніше нарахованих банком сум до сплати позичальнику поруки припинилися.

Тож з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку з ОСОБА_1, але по відношенню один до одного самостійно, слід стягнути по 174503,54 грн.

Пропорційно частині задоволених позовних вимог на користь банка з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір 1500 грн., з поручителів по 650 грн. судового збору.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» борг за кредитним договором в сумі 195246,45 грн. та в солідарному порядку із ним з поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожного самостійно, по 174503,54 грн.

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 судовий збір 1500 грн., ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 650 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький