ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2017 р. К/800/12667/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя:Вербицька О.В.

Судді: Маринчак Н.Є.

Цвіркун Ю.І.

за участю

секретаря: Калініна О.С.

представників:

позивача: Ємчик Р.І.

відповідача 1: Михалік М.В.

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року

у справі № 2а/0370/925/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина"

до 1. Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області

про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Завод «Галичина») звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі по тексту - відповідач 1, Луцька ОДПІ) та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКСУ у Волинській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року №0002352302 та стягнути з Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 1777777,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, позов задоволено повністю.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Завод «Галичина», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 вересня 2011 року ТОВ «Завод «Галичина» подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій заявлено до бюджетного відшкодування 1777777,00 грн.

В період з 25 по 31 жовтня 2011 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод «Галичина» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на рахунок платника у банку за серпень 2011 року.

За результатами перевірки 10 листопада 2011 року складено акт №9023/23-3/33513052, яким встановлено, що ТОВ «Завод «Галичина» не підтверджено відображене у декларації за серпень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 1777777,00 грн. та в порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, ТОВ «Завод «Галичина» завищено заявлену суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року на 1777777,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 22 листопада 2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0002352302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1777777,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 444444,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності встановлених за висновками акту перевірки порушень позивачем статті 200 Податкового кодексу України, а тому вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення з Державного бюджету України суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень 2011 року є належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

З такими висновками суду погодився і Львівський апеляційний адміністративний суд.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України). Саме нормами зазначеної статті регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Однак, згідно з пунктом 200.14 названої статті, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року були висновки Луцької ОДПІ про те, що згідно проведеного аналізу бухгалтерського обліку придбані нежитлова будівля та товарно-матеріальні цінності протягом липня, серпня 2011 року не були використані в господарській діяльності, тобто, на думку Луцької ОДПІ податковий кредит з податку на додану вартість по придбаній нежитловій будівлі та товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як таке майно та товарно-матеріальні цінності почали використовуватись підприємством в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, факт, який підтверджує правомірність формування податкового кредиту є співвідношення виду діяльності підприємства з доцільністю придбавання товарно-матеріальних цінностей, а також наявністю мети використання таких товарно-матеріальних цінностей в подальшому для отримання прибутку підприємством.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна або митна декларація із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази, суди дійшли правильного висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товару та правомірно віднесено до бюджетного відшкодування у серпні 2011 року сплачений при придбанні товару податок на додану вартість в сумі 1777777,00 грн.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень у відповідній частині судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Разом з цим рішення судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Водночас колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Оскільки при вирішенні спору суди неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, касаційну скаргу Луцької ОДПІ слід задовольнити частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ та зобов'язати Луцьку ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 31 травня 2016 року № 21-451а16.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити частково.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 1777777 (один мільйон сімсот сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області прийняти висновок із значенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області.

3. У решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун