Судове рішення #6304770

                                                                                Копія

  

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України


21.09.2009           Справа № 2-а-338/08/2703


                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Кучерука О.В.,

суддів           Ілюхіної Г.П. ,
 Іщенко Г.М.                     

секретар судового засідання          Олефіренко О.В.



за участю представників сторін:

позивач, ОСОБА_1 - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,  

представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації  м.Севастополя - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,  



розглянувши апеляційну скаргу  Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районноїдержавної адміністрації  м.Севастополя  на постанову Ленінський районний суд  м.Севастополь (суддя    Проценко О.І. ) від 16.09.08 по справі № 2-а-338/08/2703

за позовом           ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до           Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районноїдержавної адміністрації  м.Севастополя (вул. Леніна 66,Севастополь,99011)

про стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги, відшкодування моральної шкоди,-



ВСТАНОВИВ:

                    


                    27.02.2008 року ОСОБА_1 звернулася до  Ленінського районного суду м. Севастополя  з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації  м.Севастополя про визнання відмови у сплаті щорічної грошової соціальної допомоги, як учаснику війни,   неправомірною та стягнення вказаної виплати за 2006-2007 роки з урахуванням моральної шкоди. (а.с. 1)

                    Позов мотивований тим, що відповідач виплатив Ванагас Софіді Петрівні лише по  50 грн. у 2006 та 2007 роках, замість суми встановленої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Позивачка зверталася до відповідача, але той відмовив їй у виплаті збільшеного розміру грошової допомоги.

                    Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 16 вересня 2008 року у справі № 2-а-338/08  (суддя - Проценко О.І.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

                    Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь  ОСОБА_1 недоплачену щомісячну грошову допомогу до Дня Перемоги в сумі 1175 грн. за 2007 рік.

                    В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

                    Судові витрати віднесені за рахунок держави. (а.с. 64-65)

Постанова мотивована тим, що позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни –учасників війни  Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993; відповідачем позивачу в 2007 році виплачувалась грошова допомога, яка не відповідає встановленим Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 розмірам.

                    Не погодившись з постановою суду Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації  м.Севастополя звернулося з апеляційною скаргою,  в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. (а.с. 69-70)

                    В своїй апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації  м.Севастополя  зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в процесі розгляду та прийняття рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права України; відповідач вважає, що правомірно здійснив виплату позивачу у відповідності до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"; правових підстав для виплати соціальної допомоги в більшому розмірі відповідач не вбачає.

                    В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

                    Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

                    Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

                    На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

                              Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником війни, що підтверджується  посвідченням НОМЕР_1 від 25.07.2005 року. (а.с. 3)

                    Відповідачем позивачу на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" здійснена виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 55,00 грн.

Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 13, 19, 22, 95, 96 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006.

                    Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551 в редакції до 01.01.2008 року передбачено, що  щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

                    Статтею 17-1 Закону №3551-ХІІ передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

                    Відповідно до статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" у 2007 році розмір щорічної виплати ветеранам війни встановлений в розмірі 55 грн. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 це положення визнано не конституційним, та втратило силу з  моменту прийняття зазначеного рішення.

                    Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.04.2007 року встановлено мінімальну пенсію за віком в сумі 410,00 грн. На користь позивача належало сплатити 410,00 х 3 = 1230 грн., Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" обласним державним адміністраціям щороку вишукувати можливість відзначення ветеранів війни, яким виплата разової грошової допомоги не передбачається законом про державний бюджет на відповідний рік.

                    Колегія суддів вважає,  що стягненню на користь позивача, як учаснику війни, за 2007 рік підлягає доплата в розмірі 1175 грн.  з урахуванням здійсненої виплати в 2007 році в розмірі 55,00грн., враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

                    Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

          Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені  честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

                    У позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не доведено доказів щодо цієї вимоги, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

                    Тому колегія суддів погоджується з відмовою суду першої інстанції в цій частині позову і вважає, що ці позовні вимоги  не підлягають задоволенню.

                    Наведене вище свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і застосував норми матеріального та процесуального  права, у зв’язку з  чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200,  205, 206, 254   Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -




                                                            УХВАЛИВ:

                    



                    Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя залишити без задоволення.

                    Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 16 вересня 2008 року у справі № 2-а-338/08 залишити без змін.

                    Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу  може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

          Повний  текст судового рішення виготовлений  28 вересня 2009 р.


Головуючий суддя          підпис                              О.В.Кучерук

Судді           підпис                               Г.П.Ілюхіна
  підпис                               Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Суддя                                                             О.В.Кучерук

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація