ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.10.09 р. Справа № 39/235
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Бахрамовой А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Ізюмівська пивоварна компанія” м. Ізюм
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька дистрибуційна компанія” м. Донецьк
про стягнення 5164,51грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Дубовик О.Л. – за довіреністю;
від відповідача: не з’явився;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Ізюмівська пивоварна компанія” м. Ізюм, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька дистрибуційна компанія” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 5164,51грн., яка складається з основного боргу в сумі 3402,24 грн., пені в сумі 275,54грн., 3% річних в сумі 102,07 грн., інфляційних в сумі 1384,66грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки продукції № 863 від 16.04.2007 р., специфікацію до договору поставки продукції № 863 від 16.04.2007 р., довіреність від 16.04.2007 р., видаткові накладні № 1150 від 19.04.2007 р., № 1213 від 24.04.2007 р., № 2459 від 03.07.2007р., товарно-транспортну накладну № 2302 від 22.06.2007 р., вимогу № 1437 від 16.10.2007 р.
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних документів та доказів не надав.
Направлені на адресу відповідача поштові конверти з повідомленням повернуті адресатові з позначкою підприємства поштового зв’язку “організація не зареєстрована”.
Згідно отриманої довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-20/4425 від 04.09.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецька дистрибуційна компанія” зареєстроване за адресою 83009, м. Донецьк, вул. Домобудівельна,1.
Відповідно до положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” № 755-IV від 15.03.2003 р. обов’язок щодо повідомлення органів державної реєстрації про зміну відомостей про юридичну особу покладено на господарюючого суб’єкта.
Станом на час розгляду справи, внесення будь-яких змін стосовно юридичної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька дистрибуційна компанія” державним реєстратором не здійснювалося.
Таким чином, з огляду на приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.
Строк судового розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжений заступником голови господарського суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
16.04.2007 р., між позивачем, Закритим акціонерним товариством “Ізюмівська пивоварна компанія” м. Ізюм (Постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецька дистрибуцій на компанія” м. Донецьк (Покупець), укладено договір поставки продукції № 863, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Постачальник постачає, а Покупець приймає та оплачує продукцію на умовах передбачених цим Договором.
Постачальник постачає продукцію пиво в бочках КЕГ, в пет-бутилках та столову воду (п. 2.1 Договору).
Поставка продукції здійснюється самовивозом зі складу Постачальника, чи централізовано на склад Покупця.
На виконання умов Договору та у відповідності з укладеною специфікацією позивач здійснив поставку продукції на суму 15929,53грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 1150 від 19.04.2007 р., № 1213 від 24.04.2007 р., № 2459 від 03.07.2007р., та товарно-транспортною накладною № 2302 від 22.06.2007 р.
Товар на підставі довіреності від 16.04.2007 р. на постійне отримання товарно-матеріальних цінностей, що поставляються по кільцевим поставкам продукції та є доповненням до Договору, отримано уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останнього на означених накладних, скріплених печаткою Товариства.
Представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог видаткові накладні № 1150 від 19.04.2007 р., № 1213 від 24.04.2007 р., № 2459 від 03.07.2007р. безпосередньо не містять посилань на договір поставки продукції № 863 від 16.04.2007 р., визначений позивачем в якості правової підстави заявлених позовних вимог, проте враховуючи можливість ідентифікації продукції, поставленої згідно визначених накладних та продукції, обумовленої сторонами в специфікації до Договору, а також беручи до уваги письмові пояснення позивача, згідно яких останній підтверджував факт відвантаження товару саме за договором поставки продукції № 863 від 16.04.2007 р., відсутність доказів наявності між сторонами інших (договірних/позадоговірних) правовідносин, окрім тих, що виникли на підставі договору поставки продукції № 863 від 16.04.2007 р., суд дійшов висновку, що поставка товару відбулася саме в межах договору поставки продукції № 863 від 16.04.2007 р.
Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Продукції.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки продукції № 863 від 16.04.2007 р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 15929,53грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з п. 3.2 Договору, розрахунок за кожну партію Товару здійснюється Покупцем в порядку 100% оплати протягом 5 банківських днів з моменту поставки.
Прийняті на себе згідно договору зобов’язання відповідач належним чином не виконував, вартість отриманої продукції оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 3402,24грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 3402,24грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 3402,24грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманої Продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Пеня нараховується від суми простроченого платежу.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені в сумі 275,54грн., нарахованої за період з 09.07.2007 р. по 07.01.2008 р., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку з оплати вартості отриманої Продукції, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% в розмірі 102,07грн., нарахованих за період з 09.07.2007 р. по 01.07.2009 р., та суми інфляційних в розмірі 1384,66грн. - за період з липня 2007 р. по червень 2009 р., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового обов’язку, вимоги позивача в цій частині, суд вважає такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.
На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Ізюмівська пивоварна компанія” м. Ізюм – задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька дистрибуційна компанія” м. Донецьк на користь Закритого акціонерного товариства “Ізюмівська пивоварна компанія” м. Ізюм основний борг в сумі 3402,24грн., пеню в сумі 275,54грн., 3% річних в сумі 102,07грн., інфляційні в сумі 1384,66грн. витрати за державним митом в сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.