Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"28" березня 2017 р.                                                    Справа № 927/253/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С",

вул. Миру, 14, м. Прилуки, Чернігівської області, 17500

Відповідач: Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Національної

академії аграрних наук України,

вул. Незалежності, 3А, с. Івківці, Прилуцького району

Предмет спору: про стягнення 1000874,97 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.05.2016, представник

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С" подано позов про стягнення з відповідача – Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Національної академії аграрних наук України 791562,53 грн індексу інфляції та 209312,44 грн 3% річних за період з 31.12.2015 по 06.03.2017, нарахованих за порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015.

Позивач, у поданих письмових поясненнях від 21.03.2017 зазначив, що на виконання умов п. 3.1. договору поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015, позивачем було поставлено нафтопродукти на суму 3293375,27 грн та здійснено попередню оплату в розмірі 2815000,00 грн з метою отримання від відповідача сільськогосподарської продукції у строк до 30.12.2015. Відповідач, в порушення ст. 693 Цивільного кодексу України, умови договору не виконав, сільськогосподарську продукцію не поставив, попередню оплату не повернув, кошти за нафтопродукти в повному обсязі не сплатив. Відповідно у відповідача виникла прострочка у виконанні грошових зобов’язань, у зв’язку з чим позивачем було нараховано інфляційні втрати та 3% річних на суму попередньої оплати з 31.12.2015.

У судовому засіданні 21.03.2017 судом було здійснено огляд оригіналів документів: договору поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015; акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2016; рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2016 по справі №927/704/16; листа №1362 від 08.02.2017 з постановою про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.02.2017 (ВП №52900232); листа №02.1-25/856-6 від 15.11.2016 з постановою про відкриття виконавчого провадження №52900232 від 15.11.2016; листа №02.1-25/856-6 від 15.11.2016 з постановою про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №52900232 від 15.11.2016; листа №02.01-25/856/6/1298 від 06.02.2017; листа №25/12-15 від 25.12.2015.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 00088149 від 09.03.2017 та №00088459 від 21.03.2017, але повноважного представника в судові засідання 21.03.2017 та 28.03.2017 не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 09.03.2017 та 21.03.2017 суду не надав. Заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2017 підтримав раніше подане письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач посилаючись на постанову Верховного суду України від 15.10.2013 по справі №5011-42/13539-2012 та п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», зменшує позовні вимоги до 586284,71 грн індексу інфляції та 138793,55 грн 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати за період з 01.11.2016 (дати набрання законної сили рішенням суду від 18.10.2016) по 06.03.2017 та на суму заборгованості по оплаті вартості поставлених нафтопродуктів за період з 31.12.2015 по 06.03.2017, а також надає новий розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, окремо нарахованих на суму попередньої оплати та на суму заборгованості по оплаті вартості поставлених нафтопродуктів.

Також позивачем було подано письмове клопотання про повернення 4136,96 грн судового збору (сплаченого згідно з платіжним дорученням №30 від 03.03.2017 на суму 15013,13 грн), на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позовних вимог до 586284,71 грн індексу інфляції та 138793,55 грн 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати за період з 01.11.2016 по 06.03.2017 та на суму заборгованості по оплаті вартості поставлених нафтопродуктів за період з 31.12.2015 по 06.03.2017 прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання позивача про повернення 4136,96 грн судового збору, у зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог, прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні 28.03.2017 представник позивача надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналу рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №04423860 від 22.03.2017. Суд клопотання задовольнив, поданий документ залучено до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях не скористався, повноважного представника у судові засідання 21.03.2017 та 28.03.2017 для дачі пояснень по справі не направив, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача в судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Ухвалами суду від 09.03.2017, 21.03.2017 сторони були попереджені, що нез’явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті. Крім того, даними ухвалами суду обов’язкова явка представника відповідача в судові засідання не визнавалась.

У судовому засіданні 28.03.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 586284,71 грн індексу інфляції та 138793,55 грн 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати за період з 01.11.2016 по 06.03.2017 та на суму заборгованості по оплаті вартості поставлених нафтопродуктів за період з 31.12.2015 по 06.03.2017.

Також представник позивача підтримав клопотання про повернення 4136,96 грн судового збору, у зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 28.03.2017 судом були вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за умовами пошуку код ЄДРПОУ 00729847, станом на 28.03.2017, місцезнаходження юридичної особи Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Національної академії аграрних наук України: 17580, Чернгіівська область, Прилуцький район, село Івківці; засновник: ОСОБА_2. Дані про перебування юридичної особи Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Національної академії аграрних наук України

у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, у процесі припинення – відсутні. Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, про юридичних осіб-правонаступників – відсутні.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було зменшено позовні вимоги до 586284,71 грн індексу інфляції та 138793,55 грн 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати за період з 01.11.2016 по 06.03.2017 та на суму заборгованості по оплаті вартості поставлених нафтопродуктів за період з 31.12.2015 по 06.03.2017, а тому суд розглядає дану справу з урахуванням зменшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/704/16 від 18.10.2016, яке набрало законної сили 01.11.2016, за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” до відповідача за первісним позовом: Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Національної академії аграрних наук України” про стягнення 5900730,27 грн; за зустрічним позовом: Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Національної академії аграрних наук України” до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” про визнання недійсним договору поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015 було встановлено, що відповідно до п.1.5 Статуту Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, затвердженого Президентом НААН України від 28.07.2015 господарство є правонаступником в частині майна, землі, майнових та немайнових прав і зобов’язань Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до п.1.5 Статуту Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Національної академії аграрних наук України, затвердженого Президентом НААН України у новій редакції у 2016 році, господарство є правонаступником в частині майна, землі, майнових та немайнових прав і зобов’язань Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

Вказаним рішенням Господарського суду Чернігівської області також було встановлено, що 23.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” (покупець) та Державним підприємством “Дослідне господарство “Івківці” Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (постачальник), правонаступником якого є відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №230315 (далі – договір), відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (товар): найменування товару – зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару – метрична тонна; кількість товару – 3 000,00; найменування товару – пшениця товарна, одиниця виміру товару – метрична тонна, кількість товару 1 200,00, а покупець зобов’язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його. Термін поставки до 30.12.2015 (п.1.2. договору).

У п.7.3. сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до моменту повного та належного виконання зобов’язань за цим договором.

Згідно п.2.1.-2.2. договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладання договору), яка складає 3 000,00грн за одиницю виміру товару, в т.ч. ПДВ 500,00грн. Сума попередньої оплати за товар становить 6000000,00грн, в т.ч. ПДВ.

Згідно з п.3.1. договору покупець (ТОВ “Олімп-С”) строком до 30.07.2015 з моменту чинності цього договору зобов’язується перерахувати кошти (попередня оплата товару) у сумі до 2850000,00грн. на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), та поставити до 31000 літрів лігроїно-газойлевої фракції і до 8500 літрів сировини (суміші) вуглеводневої, 8540 літрів конденсату газового, та до 110000 літрів АКДТ (абсорбент компонент ДТ).

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов’язань по договору поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015, позивачем було здійснено відповідачу попередню оплату в сумі 2815000 грн, згідно платіжних доручень: №13 від 30.03.2015 на суму 400000,00грн., №20 від 28.04.2015 на суму 500000,00грн., №49 від 06.04.2015 на суму 500000,00грн., №54 від 10.04.2015 на суму 250000,00грн., №54 від 15.04.2015 на суму 250000,00грн., №69 від 22.04.2015 на суму 400000,00грн., №37 від 05.05.2015 на суму 100000,00грн., №83 від 15.05.2015 на суму 50000,00грн., №93 від 27.05.2015 на суму 100000,00грн., №96 від 05.06.2015 на суму 150000,00грн., №99 від 10.06.2015 на суму 115000,00грн., з призначенням платежу “попередня оплата за пшеницю та кукурудзу зг.дог.№230315 від 23.03.2015, рах.№26 від 30.03.2015” та поставлено нафтопродуктів на загальну суму 3293375,27 грн, згідно з видатковими накладними: №22 від 24.03.2015 на суму 93940,00грн., №24 від 26.03.2015 на суму 93940,00грн., №25 від 27.03.2015 на суму 282625,01грн., №32 від 07.04.2015 на суму 93940,00грн., №36 від 09.04.2015 на суму 187879,99грн., №34 від 08.04.2015 на суму 187879,99грн, №37 від 14.04.2015 на суму 93940,00грн., №44 від 17.04.2015 на суму 187879,99грн., №51 від 22.04.2015 на суму 93940,00грн., №46 від 21.04.2015 на суму 187879,99грн., №58 від 01.05.2015 на суму 271590,00грн, №56 від 27.04.2015 на суму 271590,00грн., №61 від 06.05.2015 на суму 93940,00грн., №59 від 02.05.2015 на суму 271590,00грн., №45 від 16.05.2015 на суму 93940,00грн., №71 від 20.05.2015 на суму 355300,01грн., №83 від 13.06.2015 на суму 227480,00грн., №75 від 30.05.2015 на суму 55508,29грн., №90 від 22.07.2015 на суму 93082,00грн, №84 від 15.06.2015 на суму 55510,00грн та довіреностями №3 від 24.03.2015, №4 від 26.03.2015, №8 від 07.04.2015, №10 від 01.05.2015, №14 від 13.06.2015, №27 від 22.07.2015.

Відповідач, в порушення п. 1.2. договору, взяті на себе зобов’язання не виконав, сільськогосподарську продукцію в строк до 30 грудня 2015 року не поставив, суму попередньої оплати не повернув, отримані нафтопродукти оплатив частково в сумі 207645 грн, згідно платіжних доручень: №235 від 01.09.2015 на суму 100000,00грн., №275 від 16.09.2015 на суму 50000,00грн., №2 від 18.03.2016 на суму 57645,00грн., призначення платежу: “оплата за ПММ зг.дог.№230315 від 23.03.2015” .

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв’язку з невиконанням відповідачем в’язких на себе зобов’язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2016 за первісним позовом по справі № 927/704/16 було стягнуто з Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Національної академії аграрних наук України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” 2815000,00 грн попередньої оплати, 3085730,27 грн заборгованості по оплаті вартості товару та 88510,96 грн судового збору.

01.11.2016 на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2016 по справі №927/704/16 було видано наказ про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Національної академії аграрних наук України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” 2815000 грн 00 коп попередньої оплати, 3085730 грн 27 коп заборгованості по оплаті вартості товару та 88510 грн 96 коп судового збору.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із наданих позивачем документів, 15.11.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52900232 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №927/704/16 від 01.11.2016 про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Національної академії аграрних наук України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” 2815000 грн 00 коп попередньої оплати, 3085730 грн 27 коп заборгованості по оплаті вартості товару та 88510 грн 96 коп судового збору.

Листом №02.01-25/856/6/1298 від 06.02.2017 Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області направило наказ Господарського суду Чернігівської області №927/704/16 від 01.11.2016 Державній казначейській службі України для виконання.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.02.2017, було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №927/704/16, виданого 01.11.2016 Господарським судом Чернігівської області про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Івківці” Національної академії аграрних наук України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп-С” 2815000 грн 00 коп попередньої оплати, 3085730 грн 27 коп заборгованості по оплаті вартості товару та 88510 грн 96 коп судового збору, до надходження від Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Державної виконавчої служби або стягувачу.

Відповідно до довідки позивача, за підписом директора ОСОБА_3, жодних грошових надходжень на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2016 №927/704/16 (наказ про примусове виконання рішення від 01.11.2016) щодо стягнення з ДП «ДГ “Івківці” НААН України” 2815000 грн 00 коп попередньої оплати, 3085730 грн 27 коп заборгованості по оплаті вартості товару та 88510 грн 96 коп судового збору, не було.

Таким чином, рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2016 по справі № 927/704/16 на даний час не виконано.

За порушення умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015 позивач просить суд стягнути з відповідача 586284,71 грн індексу інфляції, а саме: 448912,71 грн інфляційних втрат за прострочку оплати вартості нафтопродуктів за період з 31.12.2015 по 06.03.2017 та 137372,00 грн інфляційних втрат за прострочку повернення попередньої оплати за період 01.11.2016 по 06.03.2017, а також 3% річних у розмірі 138793,55 грн, з яких: 3% річних в розмірі 109679,51 грн за прострочку оплати вартості нафтопродуктів за період з 31.12.2015 по 06.03.2017 та 29114,04 грн 3% річних за прострочку повернення попередньої оплати за період 01.11.2016 по 06.03.2017.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. договору поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015 визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та/або цим договором.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов’язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, у зв’язку з чим наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Визначаючи правову природу грошового зобов’язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

За приписом ч.5 статті 11 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Таким чином, рішення суду про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не породжує прав і обов’язків у розумінні зобов’язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 року у справі №12/207 та п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем повернення суми отриманої попередньої оплати та прострочка оплати вартості отриманих нафтопродуктів, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 138793,55 грн, з яких: 3% річних в розмірі 109679,51 грн за прострочку оплати вартості нафтопродуктів за період з 31.12.2015 по 06.03.2017 та 29114,04 грн 3% річних за прострочку повернення попередньої оплати за період 01.11.2016 по 06.03.2017 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному розмірі.

Вимоги позивача щодо стягнення 586284,71 грн інфляційних втрат, з яких: 448912,71 грн інфляційних втрат за прострочку оплати вартості нафтопродуктів за період з 31.12.2015 по 06.03.2017 та 137372,00 грн інфляційних втрат за прострочку повернення попередньої оплати за період 01.11.2016 по 06.03.2017, підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, відповідно до поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

В порушення вищезазначених вимог, відповідачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/704/16 щодо повернення попередньої оплати та оплати вартості отриманих нафтопродуктів, відповідно до умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №230315 від 23.03.2015.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 586284,71 грн інфляційних втрат та 138793,55 грн 3% річних.

Оскільки спір виник у зв’язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 10876,17 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С", за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 15013,13 грн, згідно з платіжним дорученням №30 від 03.03.2017.

Пунктом 1 ч.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Аналогічна позиція викладена в абзаці 2 п.2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що позивачем в судовому засіданні було зменшено позовні на суму 275796,71 грн, а тому відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, позивачу – Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С", на суму зменшення розміру позовних вимог, підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір в розмірі 4136 грн 96 коп, сплачений згідно з платіжним дорученням №30 від 03.03.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/253/17.

За таких обставин, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С" щодо повернення судового збору в сумі 4136 грн 96 коп, сплаченого згідно з платіжним дорученням №30 від 03.03.2015, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 11, 202, 205, 525, 526, 610, 612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 4,7 Закону України „Про судовий збір”, ст. 22, 32, 33, 35, 43, 49, 75, 82-85, 11128, 115 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Національної академії аграрних наук України», вул. Незалежності, 3А, с. Івківці, Прилуцького району (р/р 26006051407838 Чернігівське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», ідентифікаційний код 00729847, МФО 353586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІПМ-С», вул. Миру, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (п/р 26003153361 у ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» м.Київ, ідентифікаційний код 32460749, МФО 380805) 586284,71 грн індексу інфляції, 138793,55 грн 3% річних та 10876,17 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛІПМ-С», вул. Миру, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (п/р 26003153361 у ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» м.Київ, ідентифікаційний код 32460749, МФО 380805) з державного бюджету (рахунок №31217206783002; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області; отримувач – УК у Чернігові/м. Чернігів/22030101, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 4136,96 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №30 від 03.03.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/253/17.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету.

Повне рішення підписано 29.03.2017.

Суддя                                                                       Л.М.Лавриненко