Справа № 647/2066/15-к

№ провадження 1-кс/647/97/2017

У Х В А Л А

28.03.2017 року Бериславський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Полозок Т.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бериславі Херсонської області заяву про самовідвід судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко Марини Олексіївни у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням  ОСОБА_1  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, суд

встановив:

Автоматизованою системою документообігу суду судді Корсаненковій О.О. розподілена для  розгляду заява про самовідвід судді Кириленко М.О. головуючої у кримінальному провадженню, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42012230090000003 за обвинуваченням ОСОБА_1  за ч.2 ст.365 КК України.

В обґрунтування заяви ОСОБА_5 посилається на те, що  у даному кримінальному провадженню стороною захисту з різних підстав їй неодноразово заявлялися відводи у розгляді відводів на інших суддів Бериславського районного суду. Крім того, нею було винесено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, який є свідком у вищезазначеному кримінальному провадженні, щодо правовідносин, які пов'язані з предметом кримінального провадження. Посилаючись на положення ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини щодо права кожного громадянина на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, та на виниклий резонанс даного кримінального провадження, з метою усунення сумнів у необ'єктивності та неупередженості судді, а також уникнення у подальшому можливих інсинуацій учасників даного кримінального провадження щодо неупередженості головуючої, суддя Кириленко М.О. вважала за необхідне, в порядку п.4 ч.1 ст.75 КПК України, заявити собі самовідвід.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисники ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали вказану заяву, просили її задовольнити. Висловили переконання, що суддя Кириленко М.О. не зможе забезпечити об'єктивний та неупереджений розгляд зазначеного кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, заявою від 28.03.2017 року просив розглянути питання щодо відводу судді за його відсутності. Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти проведення судового засідання за відсутності захисника ОСОБА_8

Від прокурора Фень Н.А. на адресу суду також надійшла заява від 28.03.2017 року про розгляд самовідводу судді за її відсутності.

Потерпілий та його представники в судове засідання не з’явилися, про час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши заяву про самовідвід та наведені в ній обставини, оглянувши матеріали провадження, суд виходить з наступного:

Статтями 75,76 КПК України визначений перелік підстав для відводу та самовідводу судді, серед яких відповідно до п.4 ч.1 ст. 75 КПК України існує така підстава для відводу (самовідводу), як наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Частиною 3 статті 81 КПК України визначено, що питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, надійшло на адресу суду для нового розгляду після скасування апеляційним судом Херсонської області вироку Бериславського районного суду Херсонської області від 30.09.2016 року.

До винесення вищезазначеного вироку, кримінальне провадження тривалий період часу перебувало в провадженні суду, протягом якого з різних підстав стороною захисту неодноразово заявлялися відводи суддям Бериславського районного суду Херсонської області, в тому числі судді Кириленко М.О. 21.10.2015 року, 21.12.2015 року, 24.12.2015 року, 09.03.2016 року, 14.03.2016 року, 06.04.2016 року, які були розглянуті із винесенням відповідних ухвал.

В численних заявах сторони захисту про відводи суддям ставилося питання про недовіру всім суддям Бериславського районного суду Херсонської області з підстав їх упередженості.

В ухвалі апеляційного суду Херсонської області від 13.03.2017 року зазначено, що вирок суду підлягає скасуванню, в тому числі, у зв’язку з неналежним виконанням вимог ст.75 КПК України.

Виходячи із положень ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», «кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить питання щодо винуватості».

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб виключити з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язанні між собою (також рішення «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Томанн проти Швейцарии», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції», «Дактарас проти Литви»).

Згідно практики Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід («Білуга проти України», «Вештайн проти Швейцарії»).

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів.

Як зазначено у п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету ОСОБА_9 Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справи «Цанд проти Австрії», «Россі проти Франції»).

За таких обставин, з метою дотримання положень ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про обґрунтованість самовідводу судді Кириленко М.О. з підстав, що визначені п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, та вважає за необхідне його прийняти.

Керуючись ст.ст. 75, 76, 81 КПК України,  суд

                                                                 постановив:

Заяву про самовідвід судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко Марини Олексіївни у розгляді кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42012230090000003 за обвинуваченням  ОСОБА_1  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, – задовольнити.

Передати кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, до канцелярії Бериславського районного суду Херсонської області для визначення іншого судді в порядку ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Корсаненкова