Справа № 368/1935/15-ц Головуючий у І інстанції Іванюта Т. Є.

Провадження № 22-ц/780/1674/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.

Категорія 1 22.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Волошина В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області виділені матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 17 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_2, Ржищівської міської державної нотаріальної контори про поділ спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_3, Ржищівської міської ради Київської області, треті особи: Служба в справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Київської області, Ржищівська міська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування права власності на нерухоме майно, визнання недійсною та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування рішення міської ради, визнання права на спадщину за законом, визнання майна сумісним майном подружжя та таким, що входить до складу спадщини, визнання права на спадщину за законом,

у с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_2, Ржищівської міської державної нотаріальної контори про поділ спадкового майна, яка залишилося після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у свою чергу звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_3, Ржищівської міської ради, треті особи: Служба в справах дітей та сім'ї Броварської міської ради, Ржищівська міська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування права власності на нерухоме майно, визнання недійсною та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування рішення міської ради, визнання права на спадщину за законом, визнання майна сумісним майном подружжя та таким, що входить до складу спадщини, визнання права на спадщину за законом.

У червні 2016 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на якій розташоване нежитлове приміщення (павільйон-магазин) загальною площею 70 кв.м, та на нежитлове приміщення (сауна) № 3, яке знаходиться у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 загальною площею 76,6 кв.м, вартістю 2 800 000 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання потенційного рішення суду про задоволення її позову через намагання відчуження ОСОБА_3 вищевказаного майна на користь інших осіб.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 17 січня 2017 року заяву задоволено частково. Накладено арешт на нежитлове приміщення (сауна) № 3, яке знаходиться у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 загальною площею 76,6 кв.м, вартістю 2 800 000 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати в частині відмови в задоволенні заяви щодо накладення арешту на земельну ділянку, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати, з підстав недоведеності заявлених вимог, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або інших осіб. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, спірна земельна ділянка по вул. Комсомольській в м. Ржищеві на підставі договору строкового сервітуту № 37 від 8 вересня 2014 року була передана у тимчасове платне сервітутне користування спадкодавцю ОСОБА_9 для встановлення, обслуговування та експлуатації тимчасової споруди строком на два роки одинадцять місяців.

У зв'язку з смертю ОСОБА_9 строк дії договору № 37 від 8 вересня 2014 року відповідним рішенням Ржищівської міської ради № 3077-73-06 від 12 червня 2015 року припинено та надано дозвіл ОСОБА_3 на оформлення договору строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди - павільйону по вул. Комсомольській в м. Ржищеві.

На виконання даного рішення 3 серпня 2015 року між Ржищівською міською радою та ОСОБА_3 укладено відповідний договір строкового сервітуту № 76.

Таким чином суд першої інстанції на підставі поданих доказів, які належним чином оцінені, правильно застосувавши положення цивільного процесуального закону та врахувавши наведені обставини справи, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви у повному обсязі, оскільки передана у користування ОСОБА_3 земельна ділянка не входить до спадкового майна після смерті ОСОБА_9, а відноситься до власності територіальної громади Ржищівської міської ради, а тому накладення арешту на спірну земельну ділянку призведе до порушення їх прав.

Крім того, заявник належним чином не мотивувала свої вимоги та не вказала в чому полягає загроза утруднення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову у запропонований нею спосіб.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Разом з тим, обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 також вказувала, що за час перебування із спадкодавцем в шлюбі за спільні кошти ними було придбано нежитлове приміщення (сауна) № 3, яке знаходиться у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 загальною площею 76,6 кв.м, вартістю 2 800 000 грн., проте право власності на нього зареєстроване за ОСОБА_3, з якою спадкодавець підтримував позашлюбні стосунки.

Встановивши, що вказане нежитлове приміщення є предметом спору та згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 травня 2005 року належить ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність усіх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до труднощів або взагалі зробить неможливим виконати потенційне рішення суду про задоволення позову, оскільки у відповідача існує реальна можливість вільно розпорядитися цим приміщенням на власний розсуд.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку вжиті заходи забезпечення позову є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить відповідачу розпорядитися спірним майном та допоможе зберегти у незмінному стані як саме нежитлове приміщення так і коло осіб, що можуть претендувати на нього.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, вони є власними тлумаченнями сторонами спірних правовідносин та підлягають відхиленню з урахуванням вимог ст. ст. 151, 153 ЦПК України.

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин, посилання в апеляційних скаргах є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства й підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

М.А. Яворський