"20" березня 2017 р. Справа № 363/1682/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Баличевої М.Б.,

при секретарі - Кашоїди М.Ю.,

за участю:

прокурора - Ясковець А.С.,

захисника: Заріцького С.М.,

обвинуваченої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 120151100150001674 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 120151100150001674 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, підстав для повернення обвинувального акту також не вбачається.

Захисник Заріцький С.М. у судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки даний акт не відповідає вимогам ст.91, 291 КПК України. Зазначив, що обвинувальний акт містить припущення, не визначено мотивів і мети вчинення підробки та способу незаконного збагачення. У зв'язку з чим, просить клопотання задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору для усунення вказаних недоліків.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала думку свого захисника, також просила повернути обвинувальний акт прокурору.

Представник потерпілого ОСОБА_3 сільської ради Вишгородського району Київської області - ОСОБА_4 заперечувала щодо повернення обвинувального акту прокурору та вважає за можливе призначити справу до розгляду.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Частиною 3статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогамКПК України.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Тобто обвинувачений має бути поінформованим не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред'явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (рішення Європейського суду з прав людини у справах Матточіа проти Італії, пункт 59; Пенєв проти Болгарії, пункти 33 та 42).

Обвинувальний акт має містити відомості і щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За правилами ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Разом з тим, згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що згідно змісту обвинувального акту, фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими за ч. 2 ст. 364, ч.1 ст.366 КК України, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до статті 91 КПК України, взагалі не визначено даних про подію правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, в обвинувальному акті нечітко викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та взагалі не зазначено мотивів вчинення кримінального правопорушення, що є обов'язковою обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні. З викладу фактичних обставин кримінального правопорушення є незрозумілим характер і зміст неправдивих відомостей, що були внесені до офіційного документу, а також те, в чому саме відомості є неправдивими і які відомості насправді є правдивими.

Також, в обвинуваченні належно не визначено, якими саме своїми службовими обов'язками (в межах компетенції) зловживала ОСОБА_2 всупереч інтересам служби та які призвели до вчинення дій, що виходять за межі її компетенції, оскільки ОСОБА_2 інкриміновано зловживання службовим становищем шляхом вчинення тих дій, які відповідно до її прав та обов'язків не входять до її повноважень та знаходяться поза межами її компетенції.

Крім того, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, міститься низка суперечностей, зокрема стосовно фактичних обставин провадження щодо форми вини та наявності (відсутності) мотиву чи мети кримінального правопорушення, оскільки ст. 366 КК України передбачає наявність прямого умислу, а відповідно до обвинувального акту об'єктивна та суб'єктивна сторона полягає у складанні службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.

Не вдаючись до вирішення питань що підлягають судовому розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку, що в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, що є тотожнім визнанню її винуватою до ухвалення судом обвинувального вироку. При викладені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України ст.6 Конвенції, положення якої полягають застосуванню відповідно до ст.1, ст.9 КПК України. Так, відповідно до вказаних норм особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вказане є суттєвим порушенням міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст.11 Загальної декларації прав людини, кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Підсумовуючи вищевикладене, з метою недопущення порушення загальних засад кримінального провадження, стандартів практики Європейського суду з прав людини, стороні обвинувачення слід усунути вказані недоліки, привести у відповідність обвинувальний акт у відповідності до вимог законодавства.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне повернути прокурору обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 120151100150001674 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 КК України, оскільки він не відповідає вимогам до нього, викладеним у ст. 291 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.291, 314-317, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 120151100150001674 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Головуючий М.Б.Баличева