АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________________________

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2, Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №110/ПВ-06 від 05.05.2006 в розмірі 307 968,03 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,50 кв.м., жилою площею 29,80 кв.м., шляхом визнання за позивачем права власності на зазначену квартиру.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на необґрунтованість, безпідставність рішення, не підтвердженого належними доказами. В обґрунтування своїх доводів вказує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості. Зазначив, що в іпотечному договорі передбачена вартість предмета іпотеки та в березні 2016 року була проведена процедура рецензування оцінки майна від 28.11.2015, за якою вибрана ринкова вартість майна визначена експертом є обґрунтованою.

Справа № 753/16649/15-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/9899/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.

Позивач в судове засідання не з'явився хоча повідомлявся про час та місце слухання справи. На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, заборгованості, яка була передана попереднім кредитором. Відсутність передбачення сторонами в іпотечному договорі такого способу захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності та не співмірність заборгованості за кредитним договором вартості предмета іпотеки.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 05.05.2006 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 110/ПВ-06, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 57 000,00 доларів США зі сплатою 10,75 відсотків річних на строк до 04.05.2016 (т. 1, а. с. 5-9). З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором 05.05.2006 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,50 кв.м., житловою площею 29,80 кв.м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі укладеного договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ткачуком С.В. (т. 1, а. с. 10-11). Банк виконав свої зобов'язання, надавши кредитні кошти відповідачу, однак останній належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 28.07.2015 виникла заборгованість в розмірі 307 968,03 грн., з яких: тіло кредиту - 259 789,28 грн.; відсотки 34 703,30 грн., комісія за ведення кредиту 13 475,45 грн. відповідно до рахунку заборгованості (т. 1, а. с. 105-106). Враховуючи наявність у відповідача станом на 28.07.2015 року простроченої (поточної) заборгованості у загальній сумі 8 049,30 доларів США та 13 475 грн., яка утворилась за ним унаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором, позивач 26.08.2015 року направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості та у разі її невиконання попередив про звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28.07.2015 року становить 13 348,24 доларів США та 13 475,45 грн.За наведених обставини позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що в суді першої інстанції було встановлено, що позичальник свої обов'язки за вищезгаданим кредитним договором не виконав, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності заборгованості в розмірі 13 348,24 дол. США та 13 475,45 грн. правильними.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що умовами вищезгаданого договору не було передбачено права Банку задовольнити свої вимоги шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання.

Пунктом 1.3 договору іпотеки передбачено, що сторони оцінюють предмет іпотеки у розмірі 327 745 грн.

Відповідно до п. 4.4. іпотечного договору, у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на Предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 цього Договору, іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом прийняття іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання (п. 4.4.1.).

На вищезгадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув в зв'язку з чим зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового .

Вирішуючи справу по суті колегія суддів вважає наступне.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Таку правову позицію Верховний Суд України зазначив в постанові від 30.03.2016 у справі за№ 6-1851цс15.

Матеріали справи свідчать про те, що такий позасудовий спосіб як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань передбачений умовами договору.

Разом з тим, подаючи відповідний позов позивач не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження того чи вирішувалося вищезгадане питання в позасудовому порядку з відповідачем по справі, чи надавав відповідач свою згоду на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

В зв'язку з наведеними обставинами колегія суддів вважає, що вимоги позивача недоведені в зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-318 ЦК України колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2, Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк