СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02 серпня 2006 року | Справа № 2-17/55-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Бистрянцева Н.Г., довіреність № 172 від 11.05.2006,
3 особи - Бахчисарайської районної державної адміністрації: не з'явився,
3 особи - Приватного підприємства "БИМК Сервіс Связь": Балакін І.М., директор,
3 особи - Бахчисарайського міжрайонного управління водного господарства: Сенько В.Д., довіреність № 16 від 31.07.2006,
3 особи - Бахчисарайського районного відділу земельних ресурсів: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Ілліча" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 19.06.2006 у справі №2-17/55-2006
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Ілліча" (вул. Леніна, 1, с.Куйбишеве, Бахчисарайський р-н, 98470)
до Куйбишевської селищної Ради (вул. Радянська, 16, с.Куйбишеве, Бахчисарайський р-н, 98470)
3 особи: Бахчисарайська районна державна адміністрація (вул. Радянська, 5, місто Бахчисарай, 98400)
Приватне підприємство "БИМК Сервіс Связь" (пр.Жовтн.Революції, 52а, кв.408, місто Севастополь, 99038)
Бахчисарайське міжрайонне управління водного господарства (вул. Ломоносова, 9/17, місто Бахчисарай, 98400)
Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів (вул. Маяковського, 3, місто Бахчисарай, 98400)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2006 (суддя Гайворонський В.І.) у справі № 2-17/55-2006 у позові відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що право власності на спірну земельну ділянку у позивача відсутнє, державним актом на право колективної власності на землю 1-КМ № 000001 від 26.12.1996 таке право не підтверджується.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Згідно нормам статті 108 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Ілліча" є правонаступником Колгоспу ім.Ілліча, а значить і власником виділеної земельної ділянки, загальною площею 1694,4 га.
Передача ділянки в колективну власність проводилась відповідно до статті 17 Земельного кодексу України (1991 року) на підставі рішення Ради народних депутатів.
Претензії відповідача на спірну земельну ділянку, право Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Ілліча" на яку підтверджується державним актом на право власності, на думку позивача, необґрунтовані. Відповідно до статті 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Законом. Оскільки жодний з таких випадків, закріплених у статті 140 Земельного кодексу України, не мав міста, позивач вважає, що рішення суду підлягає скасуванню. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду без змін.
Представники позивача, Бахчисарайської районної державної адміністрації та Бахчисарайського районного відділу земельних ресурсів в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія вирішила розглянути справу за відсутністю вказаних сторін, оскільки їх явку не визнано обов’язковою.
Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Куйбишевської селищної Ради про визнання права власності на земельну ділянку площею 4 га, яка зайнята штучним водоймищем, розташованим в с.Танкове Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, праворуч від автодороги Бахчисарай-Соколине.
У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині площі земельної ділянки у зв’язку з проведеною експертизою та просив визнати право власності на земельну ділянку площею 2,7 га.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку затверджується державним актом.
Державний акт на право колективної власності на землю 1-КМ № 000001 виданий Колективному сільськогосподарському підприємству ім.Ілліча 26.12.1996.
Згідно статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Ілліча" є правонаступником Колгоспу ім.Ілліча.
Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа при реорганізації припиняється. Пунктом 11 частини 1 статті 346 цього Кодексу передбачено, що з припиненням юридичної особи припиняється право власності.
Згідно нормам Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” № 2114-XII від 14.02.1992 внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності.
Відповідно до протоколу № 6 загального зібрання співвласників майнових паїв Колгоспу ім.Ілліча від 25.09.2003 вищевказане штучне водоймище паюванню не підлягає.
Крім того, розпорядженням Бахчисарайської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 16.03.1998 „Про схвалення схеми розподілів земель колективної власності на земельні паї”, спірна ділянка для паювання не значиться.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно наказу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” № 1529/99 від 03.12.1999 при створені господарських товариств, які засновуються на приватній власності необхідно виходити з того, що сертифікат на право на земельну частину (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною частиною.
Тобто, право на землю в даній справі у юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю виникає на підставі сертифікату та підтверджується ним, а ні документами, які підтверджують правонаступництво.
Згідно частини 2 статті 59 Земельного кодексу України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування юридичним особам можуть безкоштовно передаватися у власність тільки замкнуті природні водоймища.
Згідно висновку експертизи № 2966 від 18.01.2006 спірна земельна ділянка зайнята штучним водоймищем.
Крім того, така передача є правом відповідних органів, а не обов’язком.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів-відповідні органи виконавчої влади.
Згідно експертизи, спірна земельна ділянка не входить до земель населеного пункту, а тому нею повинна розпоряджатися Бахчисарайська районна державна адміністрація. Але позивачем визначено відповідачем Куйбишевську селищну Раду, вимоги до Бахчисарайської районної державної адміністрації заявлені не були.
Оскільки судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги внаслідок їх необґрунтованості.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Ілліча" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2006 у справі № 2-17/55-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова