Ухвала іменем україни 21 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Сахна Р. І., Шибко Л. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М. В.,

прокурора Дронової І. С.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника СахнюкаО. В.,

засудженого ОСОБА_4,

переглянула в судовому засіданні вирок Апеляційного суду Рівненської області від 06 жовтня 2016 року за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

Вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2016 року засуджено:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Староконстянтинів, Хмельницькоїобласті, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

- за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 3, 4 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави в особі Млинівської районної державної адміністрації в рахунок бюджетного фінансування Млинівської центральної районної лікарні витрати закладу охорони здоров'я в сумі 1986,50 грн.

Апеляційний суд Рівненської області зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_4 покарання скасував, постановив новий вирок від 06 жовтня 2016 року, яким засудив останнього за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він, 29 жовтня 2014 року, приблизно о 23.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1 з увімкненим ближнім світлом фар, рухаючись заднім ходом по вул. Центральній в с. Підгайці Млинівського району Рівненської області, в порушення п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, не переконався у безпечності свого маневру та під час руху заднім ходом допустив наїзд задньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_5

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в лікарні.

Крім цього, усвідомлюючи, що в результаті наїзду на ОСОБА_5 потерпілий знаходився в небезпечному для життя стані і позбавлений був можливості вжити заходів до самозбереження, ОСОБА_4 залишив його в небезпеці без будь-якої допомоги на місці дорожньо-транспортної пригоди біля паркану житлових будинків обабіч правої сторони дороги по напрямку руху автомобіля.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинам та його особі через суворість та просить застосувати до нього положення ст. 75 КК. В обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що апеляційний суд не врахував наявних у матеріалах кримінального провадження даних про його особу й обставин, що пом'якшують покарання, у зв'язку з чим, на його думку, безпідставно зробив висновок про неможливість застосування до призначеного йому покарання положень ст. 75 КК. Стверджує про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку посилання, як на обтяжуючу покарання обставину - тяжкі наслідки, завдані злочином.

У касаційній скарзі зі змінами, внесеними в судовому засіданні, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушують питання про зміну вироку апеляційного суду у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинам та особі засудженого через суворість та просять застосувати до засудженого положення ст. 75 КК. В обґрунтування своїх вимог потерпілі зазначають, що апеляційний суд не врахував наявних у матеріалах кримінального провадження даних про особу засудженого й обставин, що пом'якшують покарання, а також їх і прокурора думку в судових дебатах щодо покарання. Звертають увагу, що вони просили не позбавляти ОСОБА_4 волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які частково підтримали доводи своєї касаційної скарги та просили вирок апеляційного суду змінити і застосувати до засудженого положення ст. 75 КК, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника Сахнюка О. В., які підтримали доводи касаційних скарг та просили застосувати до засудженого положення ст.75 КК, пояснення прокурора, який просив скарги засудженого та потерпілих залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засудженого та потерпілих не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК, та правильність кваліфікації його дій засудженим та потерпілими у касаційних скаргах не оскаржуються.

Доводи касаційних скарг про невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості злочинам та його особі через суворість колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд переглянув вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора та дійшов обґрунтованого висновку про неправильне застосування цим судом кримінального закону, що призвело до призначення ОСОБА_4 покарання, яке за своїм розміром є несправедливим внаслідок м'якості.

Обґрунтовуючи рішення щодо виду і міри покарання ОСОБА_4, апеляційний суд, дотримуючись положень статей 50, 65 КК, правильно врахував ступінь тяжкості злочинів та конкретні обставини їх вчинення, дані про особу засудженого (посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався) та обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, часткове відшкодування завданої шкоди. Зважив суд і на обставини, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, а також настання тяжких наслідків.

З огляду на викладене суд дійшов вірного висновку, що згадані обставини, які пом'якшують покарання у сукупності із встановленими позитивними даними про особу ОСОБА_4, є підставами для призначення основного покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 286 КК у мінімальному розмірі, установленої санкцією цього закону.

Що стосується звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне застосування до засудженого положень ст. 75 КК та з наведенням належних мотивів правильно визнав вирок у цій частині незаконним.

Апеляційний суд при розгляді поданої прокурором апеляційної скарги дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК. Постановлений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_4 відповідає вимогам статей 374, 420 КПК.

Твердження у касаційній скарзі засудженого про необхідність виключення із судового рішення посилання суду, як на обтяжуючу покарання вину обставину - тяжкі наслідки, завдані злочином є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин слід визнати, що призначене покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання явно несправедливим через його суворість, про що у касаційних скаргах зазначають засуджений та потерпілі, та подальшого пом'якшення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які відповідно до ст. 438 КПК були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено, а тому у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись статтями 433-436 КПК, п. 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Рівненської області від 06 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. М. Крещенко    Р. І. Сахно Л.В. Шибко