ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19.10.2009                                                                Справа №  3/160-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Рубіжне Луганської області

до закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", м. Херсон  

про   стягнення 19458 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув.

від відповідача - не прибув.

          Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариcтва "Херсонський нафтопереробний завод" (відповідач) 19458 грн. 60 коп. заборгованості за надані послуги, з яких 11847 грн. 59 коп. основного боргу, 2369 грн. 52 коп. інфляційних збитків, 5212 грн. 28 коп. збитків та 29 грн. 21 коп. річних.

               Позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання 01.10.2009р. не прибув, витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі документів не надав, у зв’язку з чим ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 12.10.2009р.    

              В судове засідання 12.10.2009р. позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваних документів не надав. Надіслав до суду телеграму в якій просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі позивача та задовольнити позов в повному обсязі.

              В судовому засіданні 12.10.2009р. оголошено перерву до 19.10.2009р., з підстав, передбачених ст.77 ГПК України.

          Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав телеграму, в якій висловив підтримку позовних вимог та просить вирішити спір по суті без своєї участі.

          Відповідач також не забезпечив явки уповноваженого представника. В судовому засіданні, яке відбулося 12 жовтня 2009 року, представник відповідача визнав позов в частині 11847 грн. 59 коп. основної заборгованості, в іншій частині просить відмовити. Надав суду відзив, в якому зазначено, що заборгованість виникла у зв’язку з  тяжким фінансовим становищем підприємства.

          В зв'язку з неявкою представників сторін суд розглядає спір по суті на підставі ст.75 ГПК України за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

              Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

         Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.08.2008р., за заявою закритого акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод”, було порушено провадження у справі №12/62б про визнання банкрутом товариства  з обмеженою відповідальністю „Аналітиксофт” (м. Сєвєродонецьк Луганської області) та введено процедуру розпорядження майном боржника з призначенням розпорядника майном арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ліцензія АВ №158472 від 07.12.2006р.).

              Частиною 4 ст. 3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено право арбітражного керуючого на отримання винагороди за здійснення повноважень розпорядника майна боржника.

              Відповідно до абз.2 ч.10 ст.3-1 зазначеного Закону оплата послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг, здійснюється кредитором, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі.

              Як слідує з протоколу засідання комітету кредиторів ТзОВ „Аналітиксофт” від 05.03.2009р. №01к-09 (а.с.18-23) комітетом кредиторів визначено джерело оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат –за рахунок коштів ініціюючого кредитора.

              Відповідно до ч.12 ст.3-1 Закону комітетом кредиторів протоколами від 05.03.2009р. №01-09к та від 05.05.2009р. №02-09к встановлений розмір та порядок оплати послуг (винагороди) позивача у зв’язку з виконанням обов’язків розпорядника майна ТзОВ „Аналітиксофт”, а саме, встановлено розмір оплати послуг –щомісячно в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць; період оплати –з 08.09.2008р. по 05.03.2009р.; джерела оплати –за рахунок коштів ініціюючого кредитора ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод”; сума до оплати –6860,00 грн.

     Також було визначено розмір та порядок відшкодування витрат арбітражного керуючого ОСОБА_1, які понесені ним в ході здійснення повноважень розпорядника майна боржника, саме: розмір відшкодування витрат –в розмірі фактичних витрат; період відшкодування витрат –з 08.09.2008р. по 05.03.2009р.; джерела відшкодування витрат –за рахунок коштів ініціюючого кредитора –ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод”; сума до відшкодування –4987 грн. 59 коп.

              Як свідчать матеріали справи, визначені розміри та порядки оплати послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому ОСОБА_1 були затверджені ухвалою господарського суду Луганського області від 30.03.2009р. у справі №12/62б; а постановою суду від 07.05.2009р. було затверджено звіт арбітражного керуючого про оплату послуг від 05.05.2009р. та відшкодування витрат від 05.05.2009р.

              Таким чином, оплаті на користь позивача за рахунок коштів відповідача, як ініціюючого кредитора у справі №12/62б, підлягає сума 11847 грн. 59 коп., в тому числі 6860,00 грн. за надані послуги та 4987 грн. 59 коп. відшкодування витрат арбітражного керуючого.  

              Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення. Зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитораґ0 певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

                  Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

            Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

            Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням  зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          В даному випадку строк виконання зобов’язання не був встановлений. Відповідно до приписів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України 07.07.2009р. за вихідним №118/21764931-09 рекомендованою кореспонденцією направив відповідачеві вимогу про виконання грошового зобов’язання в сумі 11847 грн. 59 коп. протягом семи днів від моменту її одержання. Як свідчить поштове повідомлення №275922, зазначену вимогу відповідач отримав 14.07.2009р. Таким чином, строк виконання грошового зобов’язання настав  21.07.2009р., але станом на день ухвалення рішення по справі основна заборгованість відповідачем не погашена.

             Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 11847 грн. 59 коп.  є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому суд задовольняє їх в повному обсязі.

              Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

              Так позивачем нараховано відповідачеві за період з 21.07.2009р. по 21.08.2009р. 29 грн. 21 коп. 3% річних. Сума 3% річних, за розрахунком суду становить 32 грн. 13 коп., але, оскільки відповідно до п.2 статті 83 ГПК України від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд дійшов висновку задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 29 грн. 21 коп.

              Також позивачем заявлено до стягнення за період з 21.07.2009р. по 21.08.2009р. інфляційні збитки в розмірі 2369 грн. 52 коп.

          Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок суми інфляційних збитків та дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних збитків, за розрахунком суду вони становлять „-23 грн. 70 коп.” Помилка в розрахунку інфляційних збитків сталася у зв’язку з невірним визначенням позивачем індексу інфляції за встановлений період. У зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 2369 грн. 52 коп.

          Крім цього позивач, посилаючись на приписи ст.623 ЦК України, просить стягнути 212 грн. 28 коп. збитків, які визначені ним сумою відсотків за депозитним вкладом в банку, в якому знаходиться рахунок позивача, які б міг отримати останній в разі належного виконання відповідачем грошового зобов’язання.

          Відповідно до ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, також ч.2 ст.20 ГК України передбачено що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із шляхів захисту прав та законних інтересів зазначених суб’єктів є відшкодування збитків.

          Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

          Частиною 1 ст.224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

          Притягнення боржника до відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного (господарського) правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у  формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом  є боржник; об’єктом –право відношення по зобов’язаннях; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання бо неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

          Відсутність хоча б одного з елементів цивільного правопорушення є підставою для звільнення від відповідальності.

          Обґрунтовуючи суму збитків позивач посилається на той факт, що при умові належного виконання зобов’язання відповідачем, він міг отримати кошти у вигляді відсотків за депозитним вкладом.

          Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Відповідно до ст.34 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Суд констатує, що позивачем не доведений факт понесення збитків у вигляді неодержаних доходів (відсотків за депозитним вкладом) саме з вини відповідача та відсутній також причинний зв’язок між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками. До того ж позивачем навіть не доведено належними засобами доказування, у розумінні статті 34 ГПК України,  існування договору депозитного вкладу між ним та установою банку. За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги  частині стягнення збитків в сумі 212 грн. 28 коп. необґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Позивач також зазначив, що для захисту порушеного права і законного інтересу він вимушений був звернутись за правовою допомогою до адвоката та сплатив останньому винагороду в сумі 5000 грн., що також, на думку позивача, слід віднести до його збитків.

              Вартість адвокатських послуг, що надаються по цій справі, підтверджується договором №12гс/09 від 22.07.2009р., укладеним між приватним підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №891 від 19.06.2008р.

             Дослідивши умови договору №12гс/09 від 22.07.2009р. суд встановив, що предметом даного договору є надання юридичних (правових) послуг щодо захисту інтересів позивача в судових органах України з питання виконання зобов’язань ЗАТ „Херсонський нафтопереробний завод” по оплаті послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1 по справі №12/62б щодо банкрутства ТзОВ „Аналітиксофт”. Вартість наданих послуг складає 5000 грн.

              Згідно з приписами ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

                    1 - втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

          2 - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вимога).

              За загальним правилом збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

              Як вже зазначалося, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

              Одним з елементом складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

              При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

              Отже, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 5000 грн., витрачена ним у зв’язку з отриманням юридичних послуг від іншої особи безпосередньо, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань зі іншим договором.

              Враховуючи, що витрати позивача на оплату послуг адвоката не мають обов’язкового характеру, не знаходяться у причинному зв’язку із збитками за основним позовом, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума збитків в розмірі 5000 грн. є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

         В той же час суд роз’яснює позивачеві, що відповідно до приписів статті 44 ГПК України оплата послуг адвоката віднесена до судових витрат. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

               Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 11876 грн. 80 коп., з яких 11847грн. 59 коп. основного боргу та 29 грн. 21 коп. 3% річних.

              В решті позовних вимог  в частині стягнення 2369 грн. 52 коп. інфляційних збитків та 5212 грн. 28 коп. збитків суд відмовляє за необґрунтованістю.

              Оскільки спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, підлягають до стягнення  118 грн. 76 коп. державного мита та   144 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              Решту судових витрат покласти на позивача.

          У судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84 ,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" (м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 52, код ЄДРПОУ 34785383, р/рах. 2600011087 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 352093) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, р/рах. НОМЕР_1 в АБ "Укркомунбанк", МФо 304988) 11847 грн. 59 коп. основного боргу, 29 грн. 21 коп. річних, 118 грн. 76 коп. витрат по оплаті державного мита та 144 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В задоволенні решти позову в частині стягнення 2369 грн. 52 коп. інфляційних збитків та 5212 грн. 28 коп. збитків відмовити.

                             Суддя                                                            М. Б. Сулімовська