ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2010 р. Справа № 2-а-10300/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кравченка К.В.,

при секретарі Садовій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин" до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

У травні 2009 року закрите акціонерне товариство «Завод крупних електричних машин» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.05.2009р. №0000362301/2, № 0005302301/2 та № 0000372301/2, якими позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 546568 грн., у тому числі за основним платежем на 403 850 грн., з податку на додану вартість на суму 12 054 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 623 968 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 779443,0 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту про результати планової перевірки позивача від 30.12.2008р. №1730/230-30769085 та апеляційного узгодження донарахованих перевіркою податкових зобов'язань.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки та складення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач прийшов до помилкових висновків щодо порушень позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та доповненнях до заперечень. Відповідач вважає висновки акту перевірки від 30.12.2008р. такими, що відповідають вимогам законодавства в сфері оподаткування, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними.

Ухвалою суду від 28.09.09р. по даній справі була призначена судова-економічна експертиза, яка була проведена судовим експертом Амеліною Оленою Юріївною із складанням висновку експертизи №16 від 05.02.2010р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судового експерта, заперечення представників відповідача, суд прийшов до наступного.

За результатами планової перевірки позивача відповідачем були виявлені ряд порушень податкового законодавства, які відображені в акті планової перевірки позивача від 30.12.2008р. № 1730/230-30769085 і стали підставою для винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток та податку на додану вартість.

1. При вирішенні питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.05.2009р. № 0005302301/2 суд виходить з наступного.

Даним рішенням позивачу збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток на 546568 грн., у тому числі 403850 грн. - за основним платежем та 142718 грн. - за штрафними санкціями.

На збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток вплинули виявлені ДПІ порушення при декларуванні позивачем валових витрат, які полягають у наступному:

а) В порушення пп.8.9.1. п.8.9. ст..8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (надалі - Закон №334) до валових витрат віднесені витрати в сумі 150000 грн. за надані юридичні послуги приватним підприємцем ОСОБА_2 при придбанні позивачем земельної ділянки.

З договору про надання юридичних послуг від 21.02.08р. та акту приймання-здачі послуг за цим договором, вбачається, що зазначені послуги надавались позивачу у вигляді правової допомоги при купівлі земельних ділянок під оздоровчими закладами - ДОТ «Орлятко та пансіонат «Енергія» (с. Генічеська Гірка).

Відповідно до пп.8.9.1. п.8.9. ст..8 Закону №334 платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі, як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації.

Таким чином, висновки відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем до валових витрат 150000 грн. за надані юридичні послуги ПП ОСОБА_2 відповідають вимогам податкового законодавства.

Така ж позиція з даного питання викладена судовим експертом у висновку судово-економічної експертизи.

б) В порушення пп.5.4.10. п.5.4. ст..5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат віднесено 100 відсотків витрат по придбанню паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, які використовувались позивачем з липня 2007р. по вересень 2008 р. Із загальної суми придбаних ПММ - 14417,06 грн. підлягало віднесенню до складу валових витрат лише 7207,03 грн..

Відповідно до пп.5.4.10. п.5.4. ст..5. Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Наведені положення Закону № 334/94-ВР підтверджують правильність висновку ДПІ щодо завищення позивачем валових витрат на суму 7207,03 грн..

Аналогічна позиція з даного питання викладена і судовим експертом у висновку судово-економічної експертизи.

г) В порушення п.5.1. ст..5.Закону №334 до складу валових витрат віднесено витрати позивача на придбанню послуг на загальну суму 149752 грн., які не використовуються у господарській діяльності, а саме:

- послуги ТОВ «Компанія Олфорд» по розробці проектів протоколів загальних зборів акціонерів позивача на суму 60000 грн.;

- послуги ТОВ РА «МА Україна» по проведенню піар компанії на суму 36445,83 грн.;

- послуги ПП ОСОБА_3 по оформленню площі міста повітряними кульками на честь свята 23.12.2007р. на суму 6480,0 грн.;

- вартість робіт ТОВ «Боровков Прінт» по виготовлення прапорцю «Росенергомаш» на суму 1483,33 грн.;

- послуги ТОВ «ТУ Прінт» по виданню багатотиражної газети на суму 4500,0 грн.;

- витрати на сплату членських внесків Херсонській торгівельно-промисловій палаті у сумі 333,33 грн.;

- послуги ТОВ «Аудиторська фірма «Атторней Плюс» з перевірки бухгалтерського обліку на суму 40000 грн.;

- перерахування Херсонському обласному центру зайнятості коштів у сумі 510,0 грн. за видачу дозволів на працевлаштування в Україні громадян іншої країни.

За висновком судово-економічної експертизи всі наведені вище витрати на загальну суму 149752 грн. позивач правомірно відніс до складу валових витрат.

Дослідивши акт перевірки, висновок судово-економічної експертизи та надані суду документи, які підтверджують понесення вказаних витрат (договори, акти-приймання-здачі виконаних робіт, платіжні документи, податкові та видаткові накладні), суд частково погоджується з висновком судово-економічної експертизи відносно цих витрат, і вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат 60000 грн. за надані юридичні послуги ТОВ «Компанія Олфорд» та 510 грн., які сплачені Херсонському обласному центру зайнятості, та підтримує позицію ДПІ щодо решти вказаних витрат.

Відповідно до п.5.1. ст..5.Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати)- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону №334).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Витрати позивача в сумі 60000 грн. на оплату юридичних послуг, які надані позивачу ТОВ «Компанія Олфорд» при працевлаштуванні ОСОБА_4, по супроводу і проведенню загальних зборів акціонерів позивача та розробці протоколів цих зборів, а також оплата Херсонському обласному центру зайнятості 510 грн. за видачу дозволів на працевлаштування в Україні громадян іншої країни суд вважає такими, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, і підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Понесені позивачем витрати по ТОВ РА «МА Україна» в сумі 36445,83 грн., ПП ОСОБА_3 в сумі 6480,0 грн., по ТОВ «Боровков Прінт» в сумі 1483,33 грн., по ТОВ «ТУ Прінт» в сумі 4500,0 грн. суд не може визнати такими, що віднесені позивачем до валових витрат обґрунтовано та у відповідності до п.5.1. ст..5.Закону №334, оскільки, досліджені в судовому засіданні документи, які підтверджують їх понесення, а саме договори, акти приймання-здачі робіт (надання послуг) не підтверджують їх безпосередній взаємозв'язок із господарською діяльністю позивача.

Висновок експерта щодо цих витрат ґрунтується виключно на дотриманні формальних підстав для їх віднесення до валових витрат, а саме: оформлення цих витрат належними первинними бухгалтерськими документами та відображення їх по бухгалтерському обліку позивача. Проте відсутність прямого взаємозв'язку між цими витратами та господарською діяльністю позивача не дає суду підстав погодитися з позицією судового експерта з цього питання

За висновками судово-економічно експертизи підтверджено правомірність віднесення до валових витрат проведеної позивачем оплати членських внесків Херсонській торгівельно-промисловій палаті в сумі 333,33 грн. та оплати послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Атторней Плюс» у сумі 40000 грн..

На думку експерта витрати на сплату внесків Херсонській торгівельно-промисловій палаті мають бути віднесені до складу валових витрат тому, що за своїм статусом торгівельно-промислова палата є неприбутковою організацією, яка об'єднує юридичних осіб , які створені і діють відповідно до законодавства України. Експерт посилається на Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, яким передбачено, що джерелами формування майна ТПП є вступні та членські внески та інші надходження. Зазначене на думку експерта дозволяє відповідачеві відповідно до пп.5.2.17 п.5.2. ст..5 Закону №334 відносити сплачені членські внески до валових витрат платника податку на прибуток.

Витрати на оплату послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Атторней Плюс» з перевірки бухгалтерського обліку на думку експерта має бути віднесено до складу валових витрат позивача на підставі п.5.4.4. п.5.4. ст..5 Закону №334/94-ВР.

Суд не погоджується з позицією позивача та судового експерта щодо правомірності віднесення до валових витрат на сплату членських внесків Херсонській торгівельно-промисловій палаті в 333,33 грн. та оплату послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Атторней Плюс» з наступних підстав.

За нормами п.5.2.17 Закону №334 до валового доходу включаються суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік.

За своїм статусом торгово-промислова палата України не є організацією роботодавців або їх об'єднанням, а тому членські внески до цієї установи не можуть бути включеними до складу валових витрат на підставі пп.5.2.17. п.5.2. ст..5 Закону №334.

Предметом договору №07/200-А від 22.10.07р. між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Атторней Плюс» є проведення перевірки бухгалтерського обліку за 2006 рік, 9 місяців 2007 року і податкового обліку ВАТ «Південьелектромаш» за 9 місяців 2007 року.

В якості підтвердження виконання робіт за вказаним договором наданий акт приймання-передачі виконаних робіт від 09.11.07р. та звіт про результати перевірки бухгалтерського та податкового обліку ВАТ «Південьелектромаш».

Таким чином, позивач сплатив ТОВ «АФ «Атторней Плюс» 40000 грн. за проведення аудиторської перевірки іншого підприємства - ВАТ «Південьелектромаш», а тому ці витрати не можна вважати такими, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

д) На порушення пп.7.6.1. п.7.6. ст..7 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат віднесені витрати позивача в загальній сумі 175 000 грн., пов'язані із придбанням позивачем пакета акцій ВАТ «Південний електромашинобудівний завод», а саме:

- оплата в сумі 30000 грн. (без ПДВ) ТОВ «Компанія Олфорд» за послуги участі в конкурсі по купівлі пакету акцій ВАТ «Південний електромашинобудівний завод»;

- оплата в сумі 20000 грн. (без ПДВ) ТОВ «Компанія Олфорд» за послуги по переоформленню права власності на пакет акцій ВАТ «Південний електромашинобудівний завод»;

- оплата ПП ОСОБА_5 в сумі 125 000 грн. (без ПДВ) за правову експертизу документів на предмет виконання вимог договору купівлі-продажу акцій ВАТ «Південний електромашинобудівний завод».

За висновком судово-економічної експертизи позивач мав право на збільшення валових витрат по послугам, наданим ТОВ «Компанія Олфолд» та ПП ОСОБА_5 на суму 175000 грн.. При цьому експерт посилався на те, що зазначені послуги за актами виконаних робіт пов'язані з придбанням пакету акцій ВАТ «Південний електромашинобудівний завод», а відповідно до абзацу 1 пп.7.6.1 п.7.6. ст..7 Закону №334 облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, і саме тому на операції з придбання пакету акцій не розповсюджується дія пп.7.6.1. п.7.6. ст..7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і доходи і витрати по операціям з придбанням та продажем акцій повинні відображатись у платника податків на загальних підставах.

З таким висновком експерта суд погодитися не може, виходячи наступного.

Відповідно до пп.7.6.1. п.7.6. ст..7 Закону №334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

За п.7.6.3. п.7.6. ст..7 Закону №334 під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Витрати позивача на оплату послуг ТОВ «Компанія Олфорд» та ПП ОСОБА_5 в сумі 175000 грн. безпосередньо пов'язані з придбанням цих цінних паперів (пакету акцій ВАТ «Південний електромашинобудівний завод»), а тому такі витрати у відповідності з пп.7.6.1. Закону №334/94-ВР повинні обліковуватися у платника податків окремо та до валових витрат не відноситися. Такі витрати враховуються у зменшення фінансових результатів по операціям з цінними паперами наступних податкових періодів до повного їх погашення прибутками, отриманими від операцій з цінними паперами у порядку, встановленому ст..6 Закону №334/94-ВР.

Таким чином, витрати позивача по операціям з придбання пакету акцій ВАТ «Південний електромашинобудівний завод» у сумі 175000 грн. не відносяться до складу валових витрат, а тому висновок ДПІ з цього питання є відповідає положенням Закону №334/94-ВР.

е) В порушення п.5.1. ст..5 пп.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат безпідставно включені витрати на оплату послуг ВАТ «ВГ «Оптоволокно - Україна» у сумі 1 133 438 грн. на підставі договорів між позивачем та ВАТ «ВГ «Оптоволокно - Україна» про надання посередницьких послуг від 06.12.2007р. №14/у та №18/е/п від 15.12.2007р..

Висновок ДПІ щодо неправомірного віднесення до валових витрат оплат за вказаними договорами в акті перевірки обґрунтовується тим, що ці договори було укладено ще до реєстрації ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» як юридичної особи та платника податків.

ДПІ зазначає, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру ВАТ «ВГ «Оптоволокно - Україна» створено як юридичну особу з 24.01.2008р. шляхом перетворення ТОВ «ВГ «Оптоволокно-Україна» у ВАТ, а як платник податків ВАТ «ВГ «Оптоволокно - Україна» зареєстровано в ДПІ Печерського району м.Києва з 26.01.08р., як платник ПДВ - з 11.02.08р..

Крім того, ДПІ в акті перевірки посилається також на те, що акти виконаних робіт ВАТ «ВГ «Отповолокно-Україна» містять інформацію про знайдених постачальників/продавців товарів, з якими позивач уклав договори ще до реєстрації ВАТ «ВГ «Отповолокно-Україна», тобто без посередництва останнього.

Такі обставини на думку ДПІ свідчать про те, що договори між позивачем та ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» про надання посередницьких послуг від 06.12.2007р. №14/у та №18/е/п від 15.12.2007р. є нікчемними, а складені сторонами цих договорів акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не відповідають вимогам чинного законодавства і не можуть бути підставою для віднесення зазначених в них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Позивач та судовий експерт не погоджуються з висновками ДПІ щодо операцій позивача з ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна», вважаючи правомірним віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум за цими господарськими операціями.

Обґрунтовуючи таку позицію судовий експерт посилається на те, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку є належним чином складені бухгалтерські документи. За ст..9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовий експерт вважає, що акти виконаних робіт, які підтверджують факт надання послуг ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» містять всі необхідні реквізити, необхідні для їхнього відображення в бухгалтерському та податковому обліках позивача і можуть бути підставою для збільшення валових витрат на вартість зазначених цими актами посередницьких послуг.

Експерт вважає не істотними зауваження відповідача, що договори №14/у та №18/е/п укладені до державної реєстрації ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна», як виконавця послуг за цими договорами, оскільки, на дату їх укладення діяло ТОВ «ВГ «Отоволокно-Україна» , яке в подальшому було перетворено у ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна», з передачею останньому всіх прав та обов'язків.

Аналіз вищевказаних договорів позивача з ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна», документів, які підтверджують їх виконання, та встановлені фактичні обставини справи господарської діяльності позивача, свідчать про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту сум, які сплачені ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» за договорами про надання посередницьких послуг від 06.12.2007р. №14/у та №18/е/п від 15.12.2007р..

Предметом договорів від 06.12.2007р. №14/у та від 15.12.2007р. №18/е/п є надання виконавцем- ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» послуг позивачу по здійсненню аналізу ринку продавців матеріалів, що необхідні позивачу для забезпечення його господарської діяльності шляхом збору інформації про потенційних продавців товарів, ведення пошуку та проведення переговорів в інтересах позивача з метою укладення угод та договорів постачання або продажу від імені замовника.

На виконання робіт за цими договорами були складені акти приймання-здачі послуг від 28.02.2008р. на суму 597903,74 грн., від 30.05.2008р. на суму 540483,59 грн. та від 27.06.2008р. на суму 221738,08 грн. (вартість послуг вказана з урахуванням ПДВ). Продаж послуг підтверджено податковими накладними, складеними виконавцем робіт 28.02.2008р., 30.05.2008р. та 27.06.2008р..

Суд погоджується з позицією ДПІ, що укладення договорів з ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» №14/у та №18/е/п до моменту державної реєстрації цієї юридичної особи свідчить про не відповідність їх вимогам законодавства, оскільки, дії по їх укладенню вчинені ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» до моменту набуття цією юридичною особою цивільної правоздатності, тобто здатності мати цивільні права та обов'язки, які в силу п. 4 ст. 91 ЦК України виникають з моменту створення юридичної особи.

Такими чином, віднесення позивачем до валових витрат, а також і до податкового кредиту сум, сплачених ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» на підставі договорів про надання посередницьких послуг від 06.12.2007р. №14/у та №18/е/п від 15.12.2007р. не можна вважати правомірним.

Відображене в акті перевірки порушення п.5.1. ст..5 пп.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону №334/94-ВР, щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат 1 725 626 грн., сплачених позивачем за договором №19 від 16.05.07р. з ПП «Комфорт-Уют-БС» про надання посередницьких послуг, вплинуло на розмір донарахованих позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням №0005302301/0 від 14.01.09р..

За результатами розгляду ДПА в Херсонській області скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0005302301/0 від 14.01.09р. (рішення про результати повторної скарги від 24.04.09р. №1615/10/25-014), податковим органом було визнано правомірним віднесення позивачем до валових витрат 1 725 626 грн. по операціям з ПП «Комфорт-Уют-БС», у зв'язку із чим розмір донарахованих позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0005302301/2 від 07.05.2009р. зобов'язань з податку на прибуток було зменшено на 431406 грн. за основним платежем та на 199292 грн. за штрафними санкціями.

Оскільки предметом оскарження є податкове повідомлення-рішенням № 0005302301/2 від 07.05.2009р., на яке не вплинули операції позивача з ПП «Комфорт-Уют-БС», правомірність віднесення позивачем до валових витрат сум за операціями з ПП «Комфорт-Уют-БС», а також висновки податкових органів з цього питання, які викладені в акті перевірки та в рішенні про результати повторної скарги від 24.04.09р. №1615/10/25-014, суд в рамках розгляду даної справи не оцінює.

Разом з тим, підлягає оцінці правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 298788 грн., сплачених позивачем ПП «Комфорт-Уют-БС» за договором №19 від 16.05.07р., оскільки операції позивача за цим договором вплинули на спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ з податку на додану вартість.

2. При вирішенні питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ з податку на додану вартість від 07.05.2009р. № 0000362301/2 та № 0000372301/2 суд виходить з наступного.

За актом перевірки порушенням податкового законодавства, які вплинули на розмір донарахованих позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та на зменшення бюджетного відшкодування з цього податку, стало завищення позивачем податкового кредиту наступним шляхом:

- включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем за нікчемними договорами з ПП « Комфорт-Уют-БС» - сума ДПВ 298788 грн. та з ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» - сума ПДВ 226688 грн.;

- віднесення до податкового кредиту ПДВ в сумі 1050000 грн. за податковою накладною №1 від 04.12.2007р., складеною ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи України» в період, коли цей контрагент не був зареєстрований платником податку на додану вартість;

- включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 37541 грн., сплаченого контрагенту ТОВ «Кью Сервіс» за посередницькі послуги з пошуку потенційного покупця, які на думку відповідача фактично не надавались;

- включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 1197 грн., сплаченого ТОВ «Боровіков Прінт» за послуги по виготовленню прапорцю «Росенергомаш» (ПДВ 297,67 грн.) ТОВ «ТУ Прінт» по виданню багатотиражної газети (450 грн.+450 грн.);

- включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 7289,17 грн., сплаченого ТОВ РА «МА Україна» за послуги по проведенню піаркомпанії, які на думку відповідача не пов'язані з господарською діяльністю позивача;

- включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 66,67 грн., сплаченого Херсонській торгівельно-промисловій палаті в якості членських внесків;

- включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 10 364 грн. на підставі неналежним чином оформлених податкових накладних від ПП «Мобілочка» (ПДВ 283,17 грн.), ПП «Рембуд 2006» (ПДВ 833,33 грн. + 1666,67 грн.), ПВП «Автодизель» (ПДВ 138,25 грн.), ТОВ «Витраж Сан-Гобен» (ПДВ 1441,87 грн.), ПП «Южінвестбуд» (ПДВ 6000 грн.);

- включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 70 грн., сплаченого ПП ВКФ «Вектра» за прапори у кількості 4 шт., які на думку ДПІ не можуть бути використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача;

За висновками судово-економічної експертизи підтверджуються висновки відповідача стосовно виключення з податкового кредиту позивача ПДВ по операціям з ТОВ «Кьою Сервіс» на суму 37541,0 грн. та на суму 10364,0 грн. ПДВ за не належним чином оформленими податковими накладними.

Дослідивши всі долучені до матеріалів справи докази в сукупності, та виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними спірних повідомлень-рішень ДПІ з податку на додану вартість.

При цьому суд виходить з наступного.

В акті перевірки ДПІ вказує на неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем ПП Комфорт-УЮТ-БС» та ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» на підставі нікчемних правочинів.

Як вже зазначено вище, укладені позивачем з ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» договори про надання посередницьких послуг від 06.12.2007р. №14/у та №18/е/п від 15.12.2007р. не відповідають законодавству, а тому віднесення позивачем до валових витрат, а також і до податкового кредиту сум, сплачених ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» на підставі таких договорів не можна вважати правомірним.

Обґрунтовуючи висновок про нікчемність договору №19 від 16.05.07р. з ПП «Комфорт-Уют-БС» про надання посередницьких послуг, ДПІ в акті перевірки посилається на те, що до Єдиного державного реєстру внесено інформацію щодо відсутності цієї юридичної особи за місцезнаходженням, в штаті цього контрагента працює 1 людина, податкові зобов'язання по ПДВ за операціями з позивачем цей контрагент не декларував і не сплачував до бюджету. ДПІ також посилається на відсутність доказів реального виконання цим контрагентом договору з позивачем. Виходячи з наведеного, ДПІ вважає, що договір №19 від 16.05.07р. з ПП «Комфорт-Уют-БС» направлений на приховування коштів від оподаткування, суперечить інтересам держави і суспільства, а тому в силу ст.. 203 та ст.. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Представники ДПІ в судовому засіданні також посилались на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.11.2009р. по справі № 2-а-3258/09/2170 за позовом ЗАТ "Завод крупних електричних машин" до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, в якій викладений висновок суду про нікчемність договору №19 від 16.05.07р., укладеного позивачем з ПП «Комфорт-Уют-БС».

За висновком судово-економічної експертизи податковий кредит за операціями за ПП Комфорт-УЮТ-БС» сформований позивачем правильно. При цьому експерт зазначає, що оскільки, рішенням ДПА в Херсонській області про результати повторної скарги від 24.04.09р. №1615/10/25-014 визнані витрати позивача за договором з ПП Комфорт-УЮТ-БС», то ці витрати є базою для оподаткування податком на додану вартість. Експерт також вказує на відповідність первинних документів та податкових накладних, які складались сторонами даного договору в ході його виконання складених, вимогам діючого законодавства, та правильне відображення цих операції у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Посилання судового експерта на рішення ДПА в Херсонській області від 24.04.09р. №1615/10/25-014 про результати повторної скарги позивача не може бути прийнято до уваги, оскільки, по-перше, таке рішення податкового органу не є належним доказом правомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з ПП Комфорт-УЮТ-БС», а по-друге, в даному рішенні наведені суперечливі висновки щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП Комфорт-УЮТ-БС».

В силу ч.1 ст..72 КАС суд також не може прийняти до уваги посилання представників відповідача на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.11.2009р. по справі № 2-а-3258/09/2170, якою встановлена нікчемність договору №19 від 16.05.07р., оскільки дане судове рішення на час розгляду даної справи не набрало законної сили.

Суд погоджується із позицією відповідача щодо формального характеру договору про надання посередницьких послуг з ПП Комфорт-УЮТ-БС» та формальності документів, складених на його виконання, оскільки, фактичне виконання договору повинно було б супроводжуватись документацією, яка у позивача відсутня - документи про передачу виконавцю інформації про товар та звіти про результати аналізу ринку та виявлених потенційних покупців.

Суд також погоджується з твердженням ДПІ, що укладання договору з ПП Комфорт-УЮТ-БС» і проведення оплат за цим договором направлено на завищення позивачем своїх валових витрат та податкового кредиту, і як наслідок, зменшення податкових зобов'язань.

При цьому суд зазначає, що податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо вона виникає не в зв'язку із здійсненням реальної підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності.

В даному випадку про необґрунтованість податкової вигоди за операціями з ПП «Комфорт-Уют-ВС» свідчить відсутність належних доказів реального виконання цієї угоди контрагентом позивача та встановлені факти відсутності цього контрагента за місцем знаходження, недекларування ним своїх податкових зобов'язань за операціями з позивачем та відсутність в штаті цього контрагента персоналу для виконання обов'язків за вказаним договором.

Таким чином, суд приходить до висновку про нікчемність договору про надання посередницьких послуг № 19 від 16.05.2007 року, укладеного між ЗАТ "Завод крупних електричних машин" і ПП «Комфорт-Уют-ВС», оскільки позивач уклав дану угоду без мети реального настання правових наслідків за нею, а виключно із метою формування податкового кредиту, заниження об'єкта оподаткування, і як наслідок - несплати податків.

Щодо зменшення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Кью Сервіс» згідно договору №3 від 16.07.07р. про надання посередницьких послуги з пошуку потенційного покупця, відповідач та експерт вважають неправомірним збільшення позивачем податкового кредиту за податковою накладною цього контрагента від 12.09.2008р. № 55 на суму ПДВ 37541 грн. тому, що акт виконаних робіт, який слугував підставою для складення податкової накладної, містить посилання на виконану роботу- укладення позивачем договору з АТ «Соколовсько-Сарбайське горно збагачувальне виробниче об'єднання» від 02.07.07р., тоді як цей договорі був укладений ще до укладання позивачем договору з ТОВ «Кью Сервіс» про надання посередницьких послуг.

Суд погоджується з висновком відповідача та судового експерта, що є недоведеним факт використання у власній господарській діяльності позивачем послуг, наданих ТОВ «Кью Сервіс», а тому сума ПДВ 37540,89 грн. за податковою накладною цього контрагента від 12.09.2008р. № 55 необґрунтовано віднесена позивачем до податкового кредиту і бюджетному відшкодуванню не підлягає.

За висновком ДПІ, який підтримав судовий експерт, позивачем було неправомірне віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 10364 грн. на підставі неналежно оформлених податкових накладних від ПП «Мобілочка», ПП «Рембуд 2006», ПВП «Автодизель», ТОВ «Витраж Сан-Гобен», ПП «Южінвестбуд», в яких невірно вказані номера свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ покупця, податковий номер покупця товару (роботи, послуги).

Зазначений висновок відповідача та судово-економічної експертизи цілком відповідає діючому законодавству з ПДВ тому, що до податкового кредиту підлягає віднесенню сплачений (нарахований) ПДВ, який підтверджений належним чином оформленими податковими накладними. Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. №168/97 серед обов'язкових вимог до реквізитів податкових накладних є податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ покупця товару (роботи, послуги).

ДПІ в акті перевірки зазначає, що членський внесок до Херсонської торгівельно-промислової палати на суму ПДВ 66,67 грн. не може бути використаний в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Судовий експерт з висновком ДПІ відповідача про неправомірне збільшення податкового кредиту по операції із сплати членських внесків за податковою накладною №175 від 21.01.2008р. не погоджується і зазначає, що позивач має право на віднесення ПДВ по взаємовідносинам з торгово-промисловою палатою, оскільки, відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону №168/97-ВР право платника податків на податковий кредит виникає у платника податку незалежно від того чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в звітному періоді в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків протягом звітного періоду, а також незалежно від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Суд не погоджується з висновком судово-економічної експертизи з даного питання, оскільки, відповідно до Закону №168/97-ВР вирішальним у формуванні податкового кредиту є сплата цього податку у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), які призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності цього платника податку. За своїм змістом членські внески до ТПП не є витратами, які здійснює платник податків для ведення власної господарської діяльності.

З аналогічних підстав суд не погоджується з позицією позивача та судового експерта щодо правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 1197 грн., сплаченого ТОВ «Боровіков Прінт» за послуги по виготовленню прапорцю «Росенергомаш» (ПДВ 297,67 грн.) ТОВ «ТУ Прінт» по виданню багатотиражної газети (450 грн.+450 грн.)., ПДВ в сумі 7289,17 грн., сплаченого ТОВ РА «МА Україна» за послуги по проведенню піар компанії, а також ПДВ в сумі 70 грн., сплаченого ПП ВКФ «Вектра» за прапори у кількості 4 шт., які на думку відповідача не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Як вже зазначено вище, досліджені в судовому засіданні первинні бухгалтерські та податкові документи щодо цих витрат не дають суду підстав для висновку про наявність безпосереднього взаємозв'язку цих витрат із господарською діяльністю позивача, а тому сплачений позивачем у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість не може бути віднесений до податкового кредиту.

Позивач не надав суду доказів, які б підтвердили взаємозв'язок оплати ПП ВКФ «Вектра» в сумі 420 грн., у т.ч. ПДВ 70 грн., за прапори у кількості 4 шт. із його господарською діяльністю.

Судовий експерт, обґрунтовуючи правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ за операцією з ПП ВКФ «Вектра», посилається на те, що придбані прапори можуть бути використані в господарській діяльності позивачу у зв'язку із рекламними заходами, проте експерт не посилається на докази проведення рекламних заходів, в яких би використовувались ці прапори, та не зазначає, у чому полягає рекламний зміст цих прапорів (наявність логотипу позивача, його корпоративних кольорів тощо).

ДПІ в акті перевірки зазначає, що позивач не мав право збільшувати податковий кредит з грудня 2007р. на суму 1050000 грн. на підставі податкової накладної від 04.12.2007р., складеної ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» у час, коли це підприємство ще не було зареєстрованим платником податку на додану вартість. За даними відповідача ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» зареєстровано платником ПДВ 06.12.2007р..

Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ було укладено договір поставки обладнання №123/1107 від 20.11.2007р.. За договором постачання обладнання повинно було відбутись протягом 12 місяців з дати складення цього договору. Платіжним дорученням №366 від 04.12.2007р. позивачем було перераховано ЗАТ грошові кошти у сумі 6300000 грн. у тому числі ПДВ 1050000 грн., як оплата за обладнання за договором №123/11-07. Постачання обладнання ЗАТ відбулось 20.09.2008р.. Крім податкової накладної №1 від 04.12.2007р. на отриману передплату за обладнання у сумі 6300000грн., у тому числі ПДВ 1050000 грн., позивач отримав від ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» податкову накладну №1 від 06.12.2007р., в якій наведені такі ж показники та відомості, що і в податковій накладній від 04.12.07р.. До реєстру отриманих податкових накладних, який слугував підставою для складення декларації з ПДВ позивача за грудень 2007р., включена податкова накладна №1 від 04.12.2007р., складена постачальником обладнання - ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» на суму ПДВ 1050000 грн.. В бухгалтерському обліку позивача оплату за платіжним дорученням №366 від 04.12.2007р. проведено наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» - Кт 311 «Розрахунки в банках в національній валюті» в сумі 6300000 грн. в грудні 2007 року. По рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у позивача рахувалась заборгованість перед ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» до вересня 2008 року.

Ці обставини сторонами не оспорюються, і знайшли своє відображення у висновку судово-економічної експертизи.

Позивач та судовий експерт не погоджуються з висновками ДПІ про необхідність зменшення податкового кредиту по операціям з ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» на 1050000,0 грн. з тих підстав, що позивач мав право на податковий кредит по взаємовідносинах з ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» у грудні 2007р. на підставі податкової накладної №1 від 06.12.2007р. на суму ПДВ 1050000 грн., оскільки, податкова накладна №1 від 04.12.2007р. до реєстру отриманих податкових накладних включена помилково, а підпунктом 7.2.8. п.7.2. ст..7 Закону №168 передбачено, що «за наявності оригіналу податкової накладної не включення її до реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку». Експерт вважає, що право на податковий кредит позивача по операціям з ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» у грудні 2007р. підтверджується також тим, що ЗАТ включила операції з продажу позивача обладнання до своїх податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2007р..

Суд не погоджується з висновком судового експерта по даному питанню та підтримує позицію ДПІ з наступних підстав:

Відповідно до п.7.3. ст..7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Як зазначено вище, позивач перерахував кошти ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» за обладнання 04.12.2007р., а ЗАТ було зареєстровано платником ПДВ 06.12.2007р., тобто податкові зобов'язання з ПДВ у постачальника виникли у період, коли воно не було зареєстроване платником ПДВ.

Податкова накладна за своєю суттю є різновидом бухгалтерського документу, а відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За вимогами п.7.2.4. п.7.2. ст..7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, а тому постачальник - ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна» не мало право 04.12.2007р. складати податкову накладну з відображенням своїх податкових зобов'язань з поставки позивачу обладнання на суму 6300000грн..

Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, включивши податкову накладну №1 від 04.12.2006р. до свого податкового кредиту діяв без належної обачності, оскільки не звернувся до постачальника з вимогою підтвердити його статус платника ПДВ на момент складання цієї податкової накладної.

Посилання позивача та судового експерта на переписку між позивачем та ЗАТ «Управляюча компанія «Електромеханічні заводи - Україна», в ході якої ці підприємства листом від 05.12.07р. №3419/б/1 змінювали призначення платежу за платіжним дорученням №366 від 04.12.2007р. на суму 6300000 грн. з «оплата за договором №123/1107 від 20.11.2007р.» на «оплата за договором позики №07-573 від 26.11.2007р.»,. а наступного дня листом від 06.12.07р. №3421/б/1 знов змінили призначення вказаного платежу на «оплата за договором №123/1107 від 20.11.2007р.», суд до уваги не приймає, оскільки обмін вказаними листами не змінює самої дати платежу, як події, з якої у позивача згідно пп.7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону №168 виникає право на податковий кредит.

Крім того, докази проведення такої операції як «оплата за договором позики №07-573 від 26.11.2007р.» в грудні 2007 року на суму 6300000 грн. по бухгалтерському обліку позивача відсутні, і у висновку судово-економічної експертизи про це зазначено.

Оскільки 06.12.07р. позивач не здійснював оплат за договором №123/1107 від 20.11.2007р. і не отримував товарів по такому договору, то підстави для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною №1 від 06.12.2007р. відсутні.

Як зазначено вище, поставка товарів за договором №123/1107 від 20.11.2007р. відбулась у вересні 2008 року, що також виключає можливість віднесення позивачем ПДВ в сумі 1050000 грн. до податкового кредиту грудня 2007 року за другою подією - відвантаження товарів.

Такими чином, викладені в акті перевірки порушення вимог Закону №168, які стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 07.05.2009р. № 0000362301/2 та № 0000372301/2, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, що не дає суду підстав для визнання цих податкових повідомлень-рішень недійсними.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Предметом дослідження в рамках даної справи були договори про надання посередницьких послуги з пошуку потенційних покупці продукції позивача, укладені позивачем з ПП Комфорт-УЮТ-БС», ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» та ТОВ «Кью Сервіс», за якими позивач виплачував вказаним контрагентам відсоток від вартості реалізованої продукції.

В результаті здійснення оплат за такими договорами, позивач збільшував свої валові витрати та податковий кредит, що в кінцевому результаті зменшувало розмір податку на прибуток та податку на додану вартість, які сплачував позивач до бюджету.

Згідно долученої до матеріалів справи структури позивача, до штату позивача входить директор з продаж, заступник директора з продаж, відділ продаж та відділ збуту та логістики, витрати на утримання яких відносяться до валових витрат позивача.

Надані позивачем документи та пояснення не підтверджують того факту, що укладення таких угод про надання посередницьких послуг є економічно виправданим для позивача при наявності в його штаті відділу працівників, які в силу своїх службових обов'язків повинні займатися пошуком покупців продукції позивача. Позивач не визначив, в чому полягають переваги діяльності ПП Комфорт-УЮТ-БС», ВАТ «ВГ «Оптоволокно-Україна» та ТОВ «Кью Сервіс» по пошуку покупців у порівнянні з відділом продаж самого позивача. На думку суду, ці обставини підтверджують твердження представників ДПІ, що угоди про надання посередницьких послуг з вищевказаними контрагентами направлені перш за все на заниження об'єкта оподаткування.

На підставі всього вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток від 07.05.2009р. № 0005302301/2, шляхом виключення з нього частини зобов'язань по цьому податку, донарахованих по операціям з ТОВ «Компанія Олфорд» на суму 60000 грн. та з Херсонським обласним центром зайнятості на суму 510 грн..

Донараховані відповідачем за цими операціями податкові зобов'язання складають 15127,50 грн. - за основним платежем ((60000 грн. + 510 грн.) х 25% = 15127,50 грн.) та 7563,75 грн. за штрафними санкціями, які нарахованими у відповідності до пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (15127,50 грн. х 50% = 7563,75 грн.), а всього на суму 22691,21 грн. (15127,50 грн. + 7563,75 грн.).

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка від 07.05.2009р. № 0005302301/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 22691,21 грн., у тому числі за основним платежем - на суму 15127,50 грн. та за штрафними санкціями - на суму 7563,75 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 серпня 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 2.11.17