ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.03.2017 Справа № 904/1204/15

Колегія суддів, розглянувши скаргу № 10-01/1406 від 24.11.2016р. Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 519 631 368 грн. 71 коп.

Представники:

від позивача (стягувача): Камша О.В., дов. № 252 від 06.06.2016р.;

від відповідача (скаржника): Снітько Е.В., дов. № 10-01/1543 від 28.12.2016р.;

від Департаменту ДВС: Падалка А.В., дов. № 949/20.3-03 від 29.12.2016р.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду від 05.08.2015р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016р., позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість по кредиту в сумі 24 955 292, 24 долари США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015р., становить 586 599 922 грн. 92 коп.; поточну заборгованість по сплаті процентів за період з 25.03.2015р. по 07.04.2015р. в сумі 140 720, 12 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015р., становить 3 307 771 грн. 78 коп.; прострочену заборгованість по сплаті процентів за період з 25.09.2013р. по 24.03.2015р. в сумі 5 263 190, 07 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015р., становить 123 716 719 грн. 47 коп.; 3% річних по кредиту за період з 01.10.2013р. по 07.04.2015р. в сумі 893 612,80 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015р., становить 21 005 291 грн. 97 коп.; 3% річних по процентам за період з 01.10.2013р. по 07.04.2015р. в сумі 112 244, 46 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 08.04.2015р., становить 2 638 422 грн. 00 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12.02.2014р. по 15.08.2014р. в сумі 19 076 388 грн. 97 коп.; пеню за несвоєчасне повернення процентів за період з 12.02.2014р. по 12.02.2015р. в сумі 4 928 574 грн. 85 коп.; витрат по сплаті судового збору в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

На виконання зазначеного рішення господарським судом 15.02.2016р. видано наказ.

24.11.2016р. від ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд:

- визнати недійсною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 10.11.2016р. по виконавчому провадженню № 50654043, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. в частині накладення арешту на кошти ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», що знаходяться на рахунку № 26007924417417 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 та окремому рахунку № 26043903289891 в відділенні № 177/03 ПАТ "Укргазбанк", МФО 320478;

- зняти арешт з коштів ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», що знаходяться на рахунку № 26007924417417 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 та окремому рахунку № 26043903289891 в відділенні № 177/03 ПАТ "Укргазбанк", МФО 320478.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що постановою від 18.05.2016р. по виконавчому провадженню № 50654043 (надалі - постанова 1) головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ПрАТ «ДЗМД». Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 по справі № 904/1204/15 визнано недійсною постанову 1 в частині накладення арешту на 2 рахунки (спецрахунок № 26049010122394 в Відділенні «ДнІпродзержинське» ПАТ «ВТБ БАНК», МФО 321767 та зарплатний рахунок №2600800018472 в філії АТ «Укрексімбанк» у м. Черкасах, МФО 354789). Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2016р. по справі №904/1204/15 частково скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016р. та відновлено накладення арешту на зарплатний рахунок ПрАТ «ДЗМД». Поки тривало оскарження постанови 1 до підприємства скаржника кожного дня зверталися працівники ПрАТ «ДЗМД», державні установи та організації з приводу проведення обов'язкових виплат податків, зборів, заробітної плати. З метою виконання своїх обов'язків перед працівниками та бюджетом, ПрАТ "ДЗМД» було відкрито 2 рахунки в ПАТ АБ «Укргазбанк»: рахунок № 26007924417417 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478; окремий рахунок № 26043903289891 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478. Постановою від 10.11.2016р. по виконавчому провадженню № 50654043 (надалі - постанова 2) головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. повторно накладено арешт на розблокований зарплатний рахунок №2600800018472 в філії АТ «Укрексімбанк» у м. Черкасах, МФО 354789 та 2 рахунки, відкриті у ПАТ АБ «Укргазбанк». Скаржник не згоден з арештом рахунку № 26007924417417 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478 та окремого рахунку № 26043903289891 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478 в зв'язку з тим, що зазначені рахунки використовуються підприємством для оплати праці працівників ПрАТ «ДЗМД», виплат податків, єдиного соціального внеску до Державного бюджету України, пенсійних платежів тощо. Арешт вказаних коштів порушує права та інтереси працівників ПрАТ „ДЗМД" та позбавляє скаржника можливості здійснювати своєчасні виплати податків, внесків та платежів до Державного бюджету, відповідно до вимог чинного законодавства.

Через перебування матеріалів справи у Вищому господарському суд України, у зв'язку із розглядом касаційної скарги ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2016р., ухвалою господарського суду від 25.11.2016р. відкладене вирішення питання щодо прийняття до розгляду скарни заяви № 10-01/1406 від 24.11.2016р. Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" на дії органу Державної виконавчої служби до повернення матеріалів справи № 904/1204/15 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

08.02.2017р. матеріалів справи № 903/1204/15 повернуто на адресу господарського суду Вищим господарським судом України.

Ухвалою суду від 10.02.2017р. прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд у засідання на 23.02.2017р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2017р. надав суду усні пояснення та просив суд відмовити скаржнику у задоволенні скарги, посилаючись на те, що приймаючи постанову про арешт коштів боржника від 10.11.2016р. державний виконавець діяв у спосіб, визначений Законом «Про виконавче провадження» та в межах наданих йому повноважень.

Представник Департаменту ДВС у судовому засіданні 23.03.2017р. надав суду усні пояснення на скаргу та просив суд відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки останнім не надано документальне підтвердження повного виконання рішення у встановлені строки для самостійного виконання рішення. Водночас, зазначив, що інформація відносно того, що спірні рахунки використовуються скаржником для оплати праці працівникам заводу, виплат податків, єдиного соціального внеску до Державного бюджету України, пенсійних платежів тощо може бути відома державному виконавцю лише з листа банку після накладення арешту на відповідні рахунки. Проте, за приписами ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець позбавлений право самостійно знімати арешт з коштів боржника до закінчення виконавчого провадження.

23.02.2017р. в засіданні оголошено перерву до 22.03.2017р.

В судовому засіданні 22.03.2017р. представник скаржника підтримав викладені в скарзі вимоги; представники стягувача та Департаменту ДВС проти задоволення скарги заперечували.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та органу ДВС, колегія суддів вважає, що скарга Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За умовами ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31.03.2016р. згідно заяви ПАТ „ВТБ Банк" від 23.03.2016р. № 957/16 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрите провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 15.02.2016р. у справі № 904/1204/15, про що винесено відповідну постанову ВП № 50654043, в якій боржнику встановлений семиденний строк для самостійного виконання рішення з моменту винесення постанови.

16.05.2016р. державним виконавцем винесені постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанова про стягнення виконавчого збору.

10.11.2016р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми 837 480 789 грн. 15 коп. (761 346 171 грн. 96 коп. - сума за наказом господарського суду від 15.02.2016р. по справі № 904/1204/15, 76 134 617 грн. 19 коп. - виконавчий збір). Згідно з вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в АТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313; в АБ "Укргазбанк", м. Київ, МФО 320478 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику ПрАТ „Дніпровський завод мінеральних добрив".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем в т.ч. шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. (ч.1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження».)

Відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та іншого законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, розроблена Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, згідно з п.1.8 якої банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також: належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Як встановлено судом, постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26007924417417 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478.

Так, з наданої скаржником банківської виписки щодо руху коштів по рахунку №26007924417417 вбачається, що вказаний рахунок використовується підприємством для оплати праці працівників заводу, виплат податків, зборів та внесків, пенсійних платежів тощо.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

У ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2014р. у справі № 915/321/13).

Поряд з цим, відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Згідно з п. 3 ч. 1 до ст. 3 вказаного Закону соціальне страхування здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страховий випадок за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

У п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Отже, держава також гарантує та захищає законом право громадянина на одержання матеріального забезпечення та страхових виплат в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

Таким чином, накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках, які призначені для виплати заробітної плати, оплати листків непрацездатності, внесення податків та зборів, суперечить приписам наведеного законодавства та порушує права та інтереси працівників Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив".

Також, згідно постанови про арешт коштів боржника від 11.10.2016р. державним виконавцем накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26043903289891 відкритому в відділенні № 177/03 ПАТ "Укргазбанк", МФО 320478, який є рахунком зі спеціальним режимом використання, відкритим для обліку коштів на вимогу, цілі використання, яких обумовлені Законом України „Про збір та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VI, що підтверджується додатковою угодою для зарахування страхових коштів № 16-177/03СК від 10.08.2016р. до договору банківського рахунку від 10.08.2016р. № 2016/РКО/177-025.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999р. № 1105-XIV зі змінами страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Таким чином, арешт коштів, що містяться на вищевказаному рахунку із спеціальним режимом використання порушує права та охоронювані законом інтереси Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" щодо цільового використання грошових коштів та суперечить приписам вищевказаного законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про визнання доводів скаржника правомірними та постанови про арешт коштів боржника від 10.11.2016р. недійсною в частині накладення арешту на кошти ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив", що знаходяться на рахунку № 26007924417417 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 та окремому рахунку № 26043903289891 в відділенні № 177/03 ПАТ "Укргазбанк", МФО 320478;

При цьому колегією суддів враховано правову позицію, викладену в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. №01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», згідно з якою вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акту органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними, а також роз'яснення, викладені у п.9.13. постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», згідно з якими, за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника про зняття арешту з коштів ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив", що знаходяться на вказаних вище рахунках, оскільки суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, про що також зазначається у пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України". За переконанням колегії суддів таке право надано органам виконавчої служби.

Вказаної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові від 08.01.2014р. у справі № 7/163.

На підставі вищезазначеного, керуючись Законом України „Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Скаргу № 10-01/1406 від 24.11.2016р. Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Визнати недійсною постанову про арешт коштів боржника від 10.11.2016р. по виконавчому провадженню № 50654043, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н., в частині накладення арешту на кошти Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив", що знаходяться на рахунку № 26007924417417 в відділенні № 177/03 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 та окремому рахунку № 26043903289891 в відділенні № 177/03 ПАТ "Укргазбанк", МФО 320478.

Решту вимог скарги відхилити.

Головуючий колегії Суддя Суддя І.А. Рудь Н.Г. Назаренко Р.Г. Новікова