АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“1” жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Фащевської Н.Є.
суддів –Дикун С.І., Бахметової В.Х.
при секретарі –Стопник О.С.
з участю – представника позивача Виннічика І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду від 22 квітня 2009 року по справі за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Тернополі” до ОСОБА_1 про розірвання договору про іпотечний борг,
В С Т А Н О В И Л А:
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Тернополі“(далі банк) звернувcя до суду із позовом до ОСОБА_1 . про розірвання договору про іпотечний борг № НОМЕР_1 від 14 лютого 2008 року.
Заявлені вимоги мотивує тим, що між ним та ОСОБА_1 . 14.02.2008 року був укладений договір про іпотечний борг на суму 132 000 євро із сплатою процентів у розмірі 10,5% річних, зі строком повернення боргу 27.12.2017р. У зв'язку із настанням передбачених у п. 3.8 вказаного договору подій, а саме: збільшення облікової ставки НБ України, банк звернувся до відповідача із пропозицією внести зміни до договору про іпотечний борг в частині збільшення процентної ставки за кредитом із 10,5% до 15% річних. ОСОБА_1 . відмовилась внести зміни у договір, що є підставою, для розірвання договору. Просить позов задовольнити та розірвати договір іпотечного кредиту.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 22 квітня 2009 року позов банку задоволено. Розірвано договір про іпотечний борг № НОМЕР_1 від 14 лютого 2008 року, укладений між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії “Відділення Проінвестбанку в м.Тернополі” та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 . в користь банку 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 грн. 50 коп. судового збору.
ОСОБА_1 . звернулася із апеляційною скаргою на рішення суду, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначила, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
У судовому засіданні представник банку заперечив відносно задоволення скарги.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду — до скасування.
Задовольняючи позовні вимоги та розриваючи договір про іпотечний борг, укладений між банком та відповідачкою, суд виходив з тих обставин, що настали події: збільшення розміру облікової ставки Національного банку України (далі-НБУ), зниження вартості української гривні по відношенню до долара США, підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів, при яких банк вправі збільшувати процентну ставку за кредитом. А оскільки відповідачка відмовилась від такого збільшення, то є підстави для розірвання договору.
Висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв”язку з чим рішення суду слід скасувати.
З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2008 року між ОСОБА_1 . та банком було укладено договір про іпотечний борг № НОМЕР_1 , за яким банк надав позичальнику іпотечний борг в сумі 132000 євро. Процентна ставка за користування кредитом становила 10,5 % річних у валюті кредиту. Кінцевий термін повернення кредиту - 27.12.2017р.
П.3.8 договору передбачено, що збільшення процентної ставки за кредитом можливе за умови настання під час дії договору будь-якої з наступних подій:
збільшення розміру облікової та/або ломбардної ставки та/або ставки рефінансування НБУ;
зниження вартості української гривні по відношенню до долара США;
підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів;
збільшення рівня інфляції.
Зміни з цього приводу повинні бути внесені шляхом укладення договору про внесення доповнень до цього Договору на протязі 5 банківських днів з моменту направлення банку повідомлення позичальнику про необхідність таких змін. За відсутності відповіді позичальника або його незгоді із запропонованим розміром процентів за користування кредитом договір може бути розірваний за будь-чиєї ініціативи в порядку, передбаченому чинним законодавством.
6 жовтня 2008 року позивачем на адресу ОСОБА_1 . було надіслано лист, відповідно до якого банк, посилаючись на настання всіх, передбачених п.3.8 Договору подій, повідомив про підвищення в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки за користування кредитом до 15% річних. Банк також запропонував підписати зміни до кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом шляхом укладення окремого договору протягом 5 банківських днів з моменту направлення повідомлення.
Відповідачка надіслала на адресу банку лист, відповідно до якого вона повідомила про свою незгоду з підвищенням відсоткової ставки.
Згідно із вимогами ст. 654 ЦК України зміна та розірвання договору вчиняються у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, ст. 651 цього кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи із змісту ст. 652 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Згідно з вимогами постанови правління НБУ № 319 від 11 жовтня 2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки НБУ, кваліфікуватиметься як порушення вимог ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до роз'яснень НБУ в листі від 28 жовтня 2008 року “Про застосування постанови № 319”, зазначено, що дія п.п.2.2. постанови № 319 стосується кредитних договорів як в національній, так і в іноземній валюті і поширюється на правовідносини, що виникають після набуття чинності цією постановою, тобто, з 13 жовтня 2008 року. Зміни облікової ставки, які відбулися до ухвалення постанови № 319, з моменту набуття нею чинності не можуть розглядатися як підстава для зміни вартості кредиту за діючими кредитними договорами. Зазначене стосується також тих випадків, коли ініціювання банками внесення змін до діючих кредитних договорів відбулося до набуття постановою № 319 чинності, але відповідні зміни за станом на 13.10.08 р. не були оформлені.
Порушивши питання про підвищення процентної ставки по кредиту, позивач посилався на облікову ставку НБУ, встановлену з 30 квітня 2008 року постановою НБУ № 107 від 21.04.08 року, що не відповідає положенням постанови № 319 правління НБУ та вимогам ст. 56 Закону України ?ро Національний банк України", оскільки зазначена постанова не пройшла обов'язкової державної реєстрації нормативно-правових актів в Міністерстві юстиції України. Однак суд першої інстанції не звернув увагу на зазначене.
Суд також не зауважив, що посилання позивача на зниження вартості української гривні по відношенню до долара США; підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів; збільшення рівня інфляції гривні - як підстави для збільшення процентної ставки за кредитом, не можуть вважатись обгрунтованими при отриманні відповідачкою кредиту в євро.
Суд безпідставно прийняв до уваги зазначені умови договору, не звернувши увагу, що вони за вимогами ст.215 ЦК України є нікчемними, оскільки не відповідають ст.ст.22,24 Конституції України, ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, ст.ст.1048,1049,1054 ЦК України.
Отже, позивач необгрунтовано, в односторонньому порядку ініціював збільшення розміру процентної ставки за кредитом, а суд прийшов до невірного висновку, що відмова відповідачки від такого підвищення відсоткової ставки є безумовною підставою для розірвання договору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог банку.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, 313; 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Теребовлянського районного суду від 22 квітня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Тернополі” до ОСОБА_1 про розірвання договору про іпотечний борг відмовити.
Стягнути з акціонерного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Тернополі” на користь ОСОБА_1 . 63 грн. понесених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун