АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого –Фащевської Н.Є.
суддів – Дикун С.І.; Гурзеля І.В.
при секретарі – Шкільняку Б.М.
з участю – представника апелянта Решетухи А.В., відповідача ОСОБА_1 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільського міського комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго”(далі- підприємство) на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 вересня 2007 року по справі за позовом Тернопільського міського комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 вересня 2007 року позов підприємства задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 . на користь підприємства заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду в сумі 595,29 грн та 6,58 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В дохід держави з ОСОБА_1 . стягнуто 11,19 грн. В решті позову відмовлено.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22 жовтня 2007 року виправлено арифметичні помилки допущені в рішенні суду від 25 вересня 2007 року по справі №8-53/07, а саме: в мотивувальній частині абзаци 10 та 11викладено в слідуючій редакції:
“З врахуванням вимог ст. ст.71,75,80 ЦК України в редакції 1963 року суд застосовує позовну давність до правовідносин з приводу стягнення боргу в період з 1995 року по вересень 1999 року в розмірі 1260,71 грн, оскільки минув строк давності з приводу позовних вимог щодо стягнення боргу за вказаний період, який застосовується судом незалежно від заяви сторін та оскільки позивач не представив суду доказів поважності причин пропуску вказаного строку.
Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду в сумі 1451,21 грн підлягають до часткового задоволення як обгрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи”.
Та в резолютивній частині абзац 2 викладено в наступній редакції: “Стягнути з ОСОБА_1 . на користь підприємства заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду в сумі 1452,21 грн та 6,58 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 вересня 2007 року звернулось підприємство. Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилається, що суд безпідставно застосував позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня 1995 року по липень 1999 року. При цьому, суд не звернув увагу, що відповідач погасив у жовтні 2004 року та вересні 2005 року суму боргу 2712,93 грн. А також, що суд невірно розрахував суму задоволених вимог, оскільки замість вказаних судом до стягнення 525,29 грн слід було зазначити 1452,21 грн.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу.
Відповідач апеляційної скарги не визнав та пояснив, що заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду була оплачена у жовтні 2004 року, вересні 2005 року на виконання чинного на той час рішення Тернопільського міського суду від 03.10.2002 року.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 . зареєстровані та проживають по АДРЕСА_1 . Протягом 1995-2002 р.р. вони не оплачували позивачу послуг по опаленню квартири та подачі гарячої води у зв”язку з чим станом на 01.08.2002 року виникла заборгованість на суму 2712,93 грн.
У вересні 2002 року підприємство звернулось із вимогами про стягнення зазначеної суми боргу з ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .
З довідок Тернопільської психоневрологічної лікарні вбачається, що відповідачі у 1996-2005 р.р. періодично, протягом тривалого строку перебували на стаціонарному лікуванні у цьому медичному закладі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 грудня 2004 року ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . визнано недієздатними.
У вересні 2007 року судом проведена заміна вказаних відповідачів на ОСОБА_3 ., котрий є їх опікуном.
Відповідно до вимог ст.80 ЦК УРСР (в редакції від 1963 року), що діяв на час виникнення правовідносин, закінчення строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови у позові.
Задовольняючи позовні вимоги підприємства частково суд виходив з тих обставин, що по вимогах про стягнення боргу за спожиту теплову ененргію та гарячу воду за період 1995-вересень 1999 р.р. закінчився строк позовної давності, підстав для визнання причин пропуску строку поважними не встановлено, а тому позов у цій частині не підлягає до задоволення.
Зазначений висновок суду колегія суддів вважає обгрунтованим.
Посилання апелянта, що відповідач сплатив суму заборгованості, чим визнав борг та перервав перебіг строку позовної давності, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 . вбачається, що заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду була оплачена у жовтні 2004 року, вересні 2005 року на виконання чинного на той час рішення Тернопільського міського суду від 03.10.2002 року про стягнення з ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . на користь КП “Теплокомуненерго” 2712,93 грн заборгованості за спожиту теплову енергію та гарячу воду.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта про невірний розрахунок суми 595,29 грн, котру суд зазначив до стягнення, оскільки ухвалою суду від 22 жовтня 2007 року суд виправив допущені арифметичні помилки у рішенні від 25 вересня 2007 року та вказав до стягнення суму 1452,21 грн.
Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307 п.1 ч.1;308;315; 317; 319 ; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Тернопільського міського комунального підприємства теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий – підпис
Судді – два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун