Справа № 2-767/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                                УКРАЇНИ

      17.10.2008 р. Алуштинській міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Лантратовой А.І.    

при секретарі Бетіної І.Ю.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті цивільну справу за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в АР Крим до Ізобільненської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання рішення №22 від 01.12.2005 р. і  державного акту на право власності  на земельну ділянку недійсними,

      ВСТАНОВИВ:

   Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції до Ізобільненської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення 27 сесій 4-го скликання від 01.12.2005 року №22 "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки і технічної документації по землеустрою про встановлення меж земельної ділянки і передачі його у власність ОСОБА_1І." і державного акту на право власності на землю  від 05.12.2006 року.

  В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до ст.188 ЗК України і ст.9 Закону України "Про державний контроль за  використанням і охороною  земель" державний контроль за використанням і охороною земель здійснює Госземінспекція України і її територіальні органи на місцях. У Криму державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель в АР Крим. Вважає, що права Госземінспекції були порушені при прийнятті оспорюванного рішення і видачі держ.акту по наступним підставам.

  Згідно ст.116 ч.4 ЗК України передача земельних ділянок безкоштовно у власність громадян здійснюється в межах встановлених законом норм. У п. "Г" ст.121 ЗК України  встановлена норма безкоштовної передачі  у власність  громадянину земельної ділянки для будівництва і обслуговування  житлового будинку, господарських будов і споруд в селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га. Відповідно до ст.133 Конституції України, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 року №1576  "Про затвердження Переліку населених пунктів, віднесених до курортних", Постанови Верховної Ради АР Крим від 17.09.2003 року №669-3/03 на території Ізобільненської сільської ради встановлені межі селища Розове. У зв'язку з чим ОСОБА_1 підлягала виділенню земельна ділянка в п.Розове Ізобільненеської сільської ради, розміром який не перевищує 0,15 га.  

   В судовому  засіданні  представник  позивача помічник прокурора м. Алушти ОСОБА_2 і представник Державної земельної інспекції АР Крим позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

   Представник  Ізобільненської сільської ради  ОСОБА_3 і представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнали, пояснили що сщ.Розове за своєю суттю є селищем  у сільській місцевості, з кількістю населення в межах 200 чоловік. Статтею 133 Конституції України  змінено адміністративно-територіальний устрій України, але існуючі населені пункти не приведені у відповідність з новим територіальним устроєм. Вважають, що селища, які знаходяться в сільській місцевості не підпадають під дані Таблиці 1.1. ДБН 360-92** і не можуть відноситься до селищ міського типу. Селище Розове розташоване в сільській місцевості, а тому при виділенні у межах даного селища земельних ділянок можуть бути застосовані норми встановлені для сіл.

   Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов задоволенню не підлягає.

    Згідно п.2 ст.121 Конституції України і ч.2 ст.45,46 ЦПК України на прокуратуру покладена функція представництва інтересів держави в суді.

   Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є  наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших  державних інтересів унаслідок протиправних  дій (бездіяльності)фізичних або юридичних осіб, що здійснюються у відносинах між ними або з державою.

   У пункті 2 резолютивної частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 (справа по представництву прокуратури України інтересів держави в арбітражному суді) вказано, що під поняттям "Орган, уповноважений  державою здійснювати  відповідні функції у спірних правовідносинах", вказаному в п.2 ст.2 АПК України, слід  розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

    Відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" функції контролю за використанням і охороною земель покладена на Держземінспекцию України і її територіальні органани на місцях.    

    Проте, при зверненні до суду з матеріалами справи і в ході судового слідства суду не були надані докази порушення прав Держземінспекції України і її територіальних органів при здійсненні своїх функцій по контролю і охороні земель, також як не були надані докази в чому це порушення прав виражалося.

    Разом з тим, згідно ст.142 Конституції України власником землі є територіальна громада, від імені якої відповідно до ст.12 ЗК України повноваження по розпорядженню земель здійснює сільська рада.

     Тому суд вважає, що в даних правовідносинах, що розглядаються судом, стороною, тобто позивачем, не може виступати орган Держземінспекції України. Отже і прокурор не може звертатися до суду в  інтересах цього органу.

     Окрім цього, в силу ст.22 Конституцію України 1996 року, при прийнятті нових законів, або внесенні змін в них, не допускається звуження змісту і об'єму існуючих прав і свобод громадян.

     Рішенням Ізобільненської сільської ради 27 сесій 4-го скликання від 01.12.2005 року №22 "Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки і технічної документації по землеустрою про встановлення меж земельної ділянки і передачі її у власність" від 01.12.2006 року ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка, розміром  0,2487 га., розташована в сщ.Розове по вул.Ароматній, для будівництва індивідуального жилого будинку.

     Згідно Положення про порядок вирішення питань  адміністративно-територіального устрою УРСР, затвердженої указом  Президії ВР УРСР від 12.03.1981 року №1654-Х (втратило силу 19.05.1999 року) адміністративними одиницями УРСР були: місто, селище міського типу, село і селище. При цьому населені пункти, що знаходяться на території Української РСР підрозділялися на міські і сільські. До міських населених пунктів  відносилися різні міста і селища міського типу, до сільських - села і селища незалежно від підлеглості.

   Статтею 64 Земельного Кодексу (редакції 1992 року)  землі населених пунктів  підрозділялися на землі міст, землі селищ міського типу і землі сільських населених пунктів.        

   Відповідно до ст.67 ЗК України  громадянам для індивідуального житлового будівництва передавалися у власність земельні ділянки : у містах - до 0,10 га., в селищах міського типу до 0,15 га.,  в сільських населених пунктах - до 0,25 га.

   Згідно ст.133 Конституції України з 1996 року система адміністративно-територіального устрою України змінена і її складають: АР Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Аналогічна система адміністративно-територіального устрою АР Крим передбачена ст.3 Конституції АР Крим в Криму.

   Відповідно до даними Таблиці 1.1.ДБН 360-92** населені пункти діляться на два види: чисельністю від 50 осіб до 5 тисяч - сільські населені пункти і від 5 тисяч осіб до

1 млн. і більше - міста(при цьому в групу малих міст чисельністю від 5 тис. до 10 тис. включаються селища міського типу).

   Статтею 121 ч.1 п. "г" ЗК України 2002 року  передбачена норма безкоштовної передачі земельної ділянки для будівництва і обслуговування  жилого будинку, господарських будов і споруд в селах не більше 0,25 га., в селищах -0,15 га., в містах - 0,10 га.

   Відповідно Постанови №9 ПВС України від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли із змісту конституційної норми витікає необхідність додаткової регламентації  її положень законом і судом застосовується тільки той закон який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

   Статтею 133 Конституції України 1996 року змінено адміністративно-територіальний устрій України, але не були прийняті закони про приведення у відповідність з новим територіальним пристроєм існуючі населені пункти.

   З матеріалів справи убачається що сщ.Розове знаходиться на території Ізобільненської сільської ради, в сільській місцевості. З довідки статуправління чисельність селища складає 195 чоловік, станом на 01.01.2007 р, що не відповідає вимогам по кількості населення, вказаним в Таблиці 1.1. ДБН 360-92**.

     Таким чином суд приходить до висновку, що норма безкоштовної передачі земельної ділянки для будівництва і обслуговування  жилого будинку, господарських будов і споруд в селищах, розташованих в сільській місцевості, чисельністю населення не більше 5 тисяч рівна нормі, що виділяється в селах, тобто не більше 0,25 га.

     Оскільки в даному випадку положення ст. 121 ЗК України 2002 року суперечать вимогам ст.22 Конституції України і порушує прав громадян, тому, суд вважає необхідним застосувати Конституцію України.

     При таких обставинах позов прокурора не може бути задоволений.                        

     Керуючись, ст.ст.22,121,133 Конституції України,  ст.158 Земельного Кодексу України, ст.ст.45,46,10,60, 209, 212, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

        В позові Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в АР Крим до Ізобільненської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання рішення №22 від 01.12.2005 р. і  державного акту на право власності  на земельну ділянку недійсними - відмовити.

       Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

       Апеляційна  скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в  порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.

       Суддя: