КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1651/16 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кучми А.Ю.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги у розмірі 60 900,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

В подальшому, наказом в.о. голови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.09.2016 № 65-ос ОСОБА_4 з 01.10.2016 відраховано зі штату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

У відповідності до довідки про доходи № 1640-04/16 від 10.10.2016, виданої Державної судової адміністрації України у Черкаській області, за період з січня 2016 по жовтень 2016 вихідну допомогу позивач не отримував, оскільки вона не була нарахована.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що станом на час звільнення ОСОБА_4 з посади судді не набрав чинності Закон №1402-VІІІ, який передбачав виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, оскільки датою виходу у відставку позивача є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади (22.09.2016), а не дата відрахування зі штату суду (30.09.2016).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Закону повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Нормою ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI в редакції Закону від 14.03.2014 № 887-VII було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Разом з тим, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ (а саме пп. 1 п. 28 цього Закону), який набув чинності з 01.04.2014, виключено вказану ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Колегія суддів одразу зауважує, що рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення ст. 136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося, а отже з 01.04.2014 року судді, які виходять у відставку, не мають права на отримання вихідної допомоги.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо неврахування судом першої інстанції, при винесені оскаржуваного рішення, положень ст. 143 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII стосовно виплати судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, судова колегія зазначає наступне.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", положенями ч. 1 ст. 143 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

В той же час, положення ч. 1 ст. 143 Закону № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою набрали чинності після виходу позивача у відставку.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 від 09.02.1999 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що відповідно до п. 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013 від 19.11.2013 Конституційний Суд вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

При розв'язанні спірних правовідносин судом також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки право на відставку позивачем реалізовано під час дії Закону № 2453-VI, в редакції станом на дату прийняття постанови Верховної Ради України, якою позивача звільнено у відставку (22.09.2016), положеннями якого не передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, то відсутні правові підстави для її стягнення.

Така правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 у справі № К/800/7021/16.

Водночас, ОСОБА_3, під час судового розгляду, визнано той факт, що після прийняття постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII, він не міг здійснювати правосуддя, яке є визначальним для статусу судді.

Отже, доводи апелянта про те, що його звільнення з посади судді відбулося після видачі наказу про відрахування зі штату суду (30.09.2016), колегія суддів вважає помилковими та необґрунтованими, оскільки звільнення у відставку і відрахування зі штату не є тотожними поняттями.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.03.2017 року.

Головуючий суддя: Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.