ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2017р.                                                                        Справа№ 914/194/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Джерело», м.Черкаси

до відповідача 1: Малого підприємства «Сніжинка», м.Жидачів Львівської області

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Укрінком», м.Сєвєродонецьк Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м.Львів

про: визнання недійсним (нікчемним) договору від 25.04.2006 року відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу та скасування запису 14570938, внесеного 19.05.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію за МП «Сніжинка» права власності на обєкт нерухомого майнабудівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Городоцька, буд.371

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 01.02.2016 р.);

від відповідача-1: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 05.12.2016 р.);

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився;

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» подано позов до Малого підприємства «Сніжинка», Публічного акціонерного товариства «Укрінком», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаприватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійним (нікчемним) договору відчуження об’єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. укладеного між АТ «Укрінбанк» та МП «Сніжинка» та скасування запису про право власності на нерухоме майно №14570938 від 19.05.2016р. внесеного державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 27.02.17 року.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 27.02.2017 року не забезпечив, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав заяву про доповнення підстав позову (вх. №7873/17 від 27.02.2017 року) та клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №7875/17 від 27.02.2017 року).

Відповідач-1 участь повноважного представника в судове засідання 27.02.2017 року забезпечив, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав клопотання (вх. №7943/17 від 27.02.2017 року), в якому просить в порядку ст. 38 ГПК України витребувати у Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» матеріали інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомого майна будівлю ангар-складу площею 475,9 кв.м. по вул. Кільцевій, 5 «г» в с.Холодовідна Пустомитівського району Львівської області та матеріали інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомого майна ангар-склад площею 475,9 кв.м., що знаходиться по вул. Городоцькій,371 у м.Львові.

Відповідач 2 участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подала відзив на позовну заяву (вх. №6501/17 від 17.02.2017 року), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та справу розглядати без участі повноважного представника.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.03.2017р., зобовґязано Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» надати суду матеріали інвентаризаційної справи на обґєкт нерухомого майна будівлю ангар-складу площею 475,9 кв.м. по вул. Кільцевій, 5 «г» в с.Холодовідна Пустомитівського району Львівської області та матеріали інвентаризаційної справи на обґєкт нерухомого майна ангар-склад, площею 475,9 кв.м., що знаходиться по вул. Городоцькій, 371 у м.Львові.

13.03.2017 р. представник позивача у судове засідання зґявився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про доповнення підстав позову, поданих на адресу суду, поясненнях, наданих у судовому засіданні. Просить визнати недійсним (нікчемним) договір відчуження об’єктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. укладеного між АТ «Укрінбанк» та МП «Сніжинка» та скасувати запис про право власності на нерухоме майно №14570938 від 19.05.2016 р. внесений державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Відповідач-1 участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав відзив на позовну заяву (вх. №9831/17 від 13.03.2017 року) та клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (вх. №9830/17 від 13.03.2017 року), яке судом задоволено.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 20.03.2017 р.

13.03.2017 р. на адресу суду надійшов супровідний лист Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (вх.№9894/17 від 13.03.2017 р.) та матеріали інвентаризаційної справи на обґєкт нерухомого майна будівлю ангар-складу площею 475,9 кв.м. по вул. Кільцевій, 5 «г» в с.Холодовідна Пустомитівського району Львівської області та матеріали інвентаризаційної справи на обґєкт нерухомого майна ангар-склад, площею 475,9 кв.м., що знаходиться по вул. Городоцькій, 371 у м.Львові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Позивач обгрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що у момент вчинення оспорюваного правочину - договору відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006 р., укладеного між АТ «Український інноваційний банк» та Малим підприємством «Сніжинка» сторони не дотримали вимог закону, а саме ст. 657 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення цього договору, що тягне за собою правові наслідки передбачені ст. 220 ЦК України.

Окрім цього, позивач посилається на те, що оспорюваний договір відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. укладений між АТ «Український інноваційний банк» та Малим підприємством «Сніжинка» не відповідає вимогам закону з підстав недотримання АТ «Укрінбанк» з моменту укладення договору, договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р. вимог «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р. №121, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р.

Позовну вимогу про скасування запису 14570938, внесеного 19.05.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію за МП Сніжинка права власності на обєкт нерухомого майна будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Городоцька, буд.371 позивач визначає як похідну від вимоги про визнання недійсним (нікчемним) договору відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. та ставить можливість її задоволення в залежність від задоволення судом вимоги про визнання недійсним (нікчемним) договору.

У відповідності до відзиву на позовну заяву та пояснень наданих у судовому засіданні, відповідач-1 позов заперечив, вказує, що оспорюваний договір про відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. за своєю правовою природою не є договором купівлі-продажу. Окрім того, оспорюваний договір не слід розглядати як окремий договір, що містить істотні умови такого, а є частиною (додатком) до договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р. укладеного між АТ «Укрінбанк» та МП «Сніжинка» та виконував роль документа, що встановлював наявність факту виконання відповідних умов договору фінансового лізингу, із настанням яких лізингоодержувач набував право власності на обґєкт лізингу. Про це також свідчить і відсилання в оспорюваному договорі на умови договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р.

Оформлення оспорюваного договору відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. спрямоване на реалізацію істотної умови договору фінансового лізингу «умова повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору», для виконання якої Сторони не зобов’язані дотримуватися форми, яка не передбачена законом для даного виду договорів.

Зазначив, що станом на момент укладення додаткової угоди від 25.06.1998р. про врегулювання фінансових відносин по кредитному договору №1201/114-20 від 08.05.1998р. та акту №2 прийому-передачі споруд, майна у добровільне погашення боргу від 25.06.1998р. укладеного між Львівською філією АТ «Укрінбанк» та ЛОП «Агротехобмін» ТзОВ діяли «Правила державної реєстрації обґєктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995р., які не містили відповідного положення про неможливість реєстрації правовстановлюючого документу, що свідчить про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об'єкт. Окрім цього, положеннями ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, тобто до 03.08.2004 р., визнаються державою.

Відповідач-2 участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

У відзиві на позовну заяву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 зазначає, що рішення №29664096 від 19.05.2016р. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – будівлю арочного складу, що розташована за адресою Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, 371 за Малим підприємством «Сніжинка» було прийнято у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Підставами виникнення права власності МП «Сніжинка» на обґєкт нерухомого майна є договір фінансового лізингу №1, укладений 11.08.1998 року між АТ «Український інноваційний банк» та МП «Сніжинка», додаткова угода до договору фінансового лізингу від 31.12.1998 року, акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг, виданий 18.08.1998року, договір відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006року, акт прийому-передачі обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.06.2006року.

Зазначає, що відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004року, до договорів, що були укладені до 01.01.2004р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності новим Цивільним кодексом України, сторони досягли згоди щодо передачі обґєкта лізингу у власність лізингоодержувача ще під час укладення договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

11.08.1998р. між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (лізингодавець) та Малим підприємством «Сніжинка» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №1.

Згідно п.1.1. Статуту ПАТ «Укрінком» затвердженого протоколом №3 від 22.11.2016р. Публічне акціонерне товариство «Укрінком» є правонаступником усіх прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк».

У відповідності до п.1.1 договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р. лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майна, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку №2 «акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг» до даного договору (надалі- обґєкт лізингу), а лізингоодержувач зобовґязується прийняти обґєкт лізингу у володіння та користування на строк, та здійснювати лізингові платежі згідно графіку на умовах даного договору.

Відповідно до додатку №2 до договору фінансового лізингу «Акт передачі основних засобів у фінансовий лізинг» лізингодавцем передано лізингоодержувачу у фінансовий лізинг обґєкти лізингу, серед яких п.19 визначена будівля арочного складу за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 371 розміром 15/30 метрів.

Згідно п.2.4. Договору фінансового лізингу визначено, що право власності на обґєкт лізингу переходить до лізингоодержувача в результаті настання однієї з таких подій:

- сплата лізингоодержувачем всіх платежів зазначених у додатку №1 та №2 до цього Договору «Графік лізингових платежів»;

- дострокова сплата викупної вартості обґєкта лізингу, яка визначається як різниця між договірною вартістю обґєкта лізингу та сплачених на дату викупу сум відшкодування викупної вартості обґєкту лізингу. Виконання цього пункту можливо з моменту від дати передачі обґєкта лізингу лізингоодержувачу за умови оплати лізингоодержувачем не менше 75% загальної суми лізингових платежів.

Положеннями п.2.5. Договору фінансового лізингу визначено, що перехід права власності на обґєкт лізингу оформлюється підписанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору про перехід права власності на обґєкт лізингу. Лізингодавець протягом 10(десяти) робочих днів з дати настання обставин, які спричинили перехід права власності на обґєкт лізингу до лізингоодержувача повинен направити лізингоодержувачу підписаний та скріплений печаткою договір про перехід права власності на обґєкт лізингу.

Згідно п.5.1. договору лізингу до лізингового платежу за цим договором згідно додатку №1 та №2 «Графіку лізингових платежів» входить: викупна вартість обґєкту, винагорода лізингодавця у вигляді відсотків 24% річних, інші витрати лізингодавця.

Відповідно до ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених в законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2.ст.6 Закону України «Про лізинг» від 16.12.1997 року N 723/97-ВР (в редакції закону, що була чинна на дату укладення договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р.) договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України.

Таким чином, на момент укладення сторонами договору фінансового лізингу – 11.08.1998р. – договір фінансового лізингу не підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню не залежно від предмету такого.

Відповідно до п.1.ч.1.ст.4 цього Закону фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Відповідно до ч.1.ст.7 цього Закону «умова повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору» є істотною умовою договору лізингу.

Таким чином, викуп об’єкта лізингу здійснюється відповідно до умов договору фінансового лізингу і не потребує укладення будь-якого іншого договору.

Статтею 61 ЦК УРСР від 18.07.1963р. (в редакції чинній на момент укладення договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р.) було унормовано, що угода визнається укладеною під відкладальною умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов’язків у залежність від обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться.

В положенні п.2.4. договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р. сторонами імперативно визначено обставини з настанням яких до лізингоодержувача переходить право власності на об’єкт лізингу.

Сторонами договору фінансового лізингу визначено, що лізингодавець набуває право власності на об’єкт лізингу з моменту настання однієї з відкладальних умов: сплата лізингоодержувачем всіх платежів або дострокова сплата викупної вартості обґєкта лізингу.

Договір відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу був укладений 25.04.2006р.

Відповідно до ст.626 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р.) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.2.ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема: договори та інші правочини (п.1), інші юридичні факти (п.4.).

Положенням п. 2.5. договору фінансового лізингу встановлено, що лізингодавець протягом 10(десяти) робочих днів з дати настання обставин, які спричинили перехід права власності на обґєкт лізингу до лізингоодержувача повинен направити лізингоодержувачу підписаний та скріплений печаткою договір про перехід права власності на обґєкт лізингу.

Право власності на об’єкт лізингу виникло у лізингоодержувача саме на підставі договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р. у зв’язку з настанням події, визначеної п.2.4. цього договору. Метою ж укладення оспорюваного договору про відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. було засвідчення факту (обставини в розумінні ст. 61 ЦК УРСР від 18.07.1963р., ст.212 ЦК України), який вже настав - перехід до лізингоодержувача права власності на об’єкт лізингу.

Відтак, суд доходить до висновку, що доводи позивача, що оспорюваний договір про відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підлягав нотаріальному посвідченню, є помилковими.

Щодо доводів позивача, з приводу недодержання вимог ст.182 ЦК України, Закону України від 01.07.2004року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р.) щодо здійснення державної реєстрації будівлі арочного складу за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 371 розміром 15/30 метрів за лізингодавцем по договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998року - АТ «Укрінбанк», станом на момент укладення оспорюваного договору відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу від 25.04.2006р. суд зазначає наступне, -

Станом на момент укладення оспорюваного договору від 25.04.2006р. відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р. діяв Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", який набрав чинності 03.08.2004р.

За нормою ч. 6 ст. 3 Закону правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Разом з тим, положенням ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Суд зазначає, що право власності на обґєкт нерухомого майна - будівлю арочного складу за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 371 розміром 15/30 метрів набуто АТ «Укрінбанк» (лізингодавець за договором фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р.) відповідно до додаткової угоди від 25.06.1998р. про врегулювання фінансових відносин по кредитному договору №1201/114-20 від 08.05.1998р. та акту №2 прийому-передачі споруд, майна у добровільне погашення боргу від 25.06.1998р. укладеного між Львівською філією АТ «Укрінбанк» та ЛОП «Агротехобмін» ТзОВ.

Станом на 25.06.1998р. діяли «Правила державної реєстрації обґєктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.1995р., які не містили жодних положень щодо неможливості реєстрації правовстановлювального документу, що свідчить про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об'єкт.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення державної реєстрації права власності на будівлю арочного складу за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 371 розміром 15/30 метрівза АТ «Укрінбанк».

Як на підставу для визнання недійсним договору від 25.04.2006р. відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р. позивач покликається на ч.1.ст.215, ч.1.ст.203 ЦК України.

У відповідності до ч1. ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1.ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Разом з тим, суд приймає до уваги розґяснення Верховного суду України неведені в листі від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання провочинів недійсними» у відповідності до яких Верховний суд України визначає, що «зміст правочину» становлять права та обов’язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

За вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд відзначає, що при укладенні договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р., його сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі щодо передачі майна у власність лізингоодержувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд зазначає, що відсутінсть державної реєстрації права власності на нерухоме майно ангар-склад по вул.Городоцькій, 371 у м.Львові у бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за Львівською філією АТ «Укрінбанк» станом на момент укладення оспорюваного договору від 25.04.2006р. відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу №1 від 11.08.1998р. укладеного між АТ «Український інноваційний банк» та Малим підприємством «Сніжинка», не є, в розумінні ч.1 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.215 ЦК України підставою для визнання договору недійсним, оскільки відсутність державної реєстрації права власності у бюро технічної інвентаризації не означає відсутність такого права та не спричиняє володіння цим майном на праві власності неправомірним.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 23.09.2008р. у справі № 5/145-05; від 06.08.2008р. у справі № 16/334; від 15.01.2009р. у справі № 6/107; від 14.09.2010р. у справі № 6/20-Б-06; від 12.04.2016 року у справі № 914/3493/15.

Як підставою заявленого позову позивач вказує на наявність порушеного права позивача (охоронюваного законом інтересу), який полягає в прагненні позивача до користування у межах правового регулювання належним йому спірним нерухомим майном, що було предметом відчуження за оскаржуваним в межах даної справи договором, вчинення якого створює перешкоди в такому користуванні.

Положеннями ч.1 ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субґєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судом витребовувались у Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» матеріали інвентаризаційних справ на об'єкт нерухомого майна - ангар-склад літ.Б-1, загальною площею 475,9 м.кв., що розташований за адресою: с.Холоновідка, Пустомитівського району Львівської області, вул. Кільцева, 5 «г» та на об'єкт нерухомого майна - будівлю ангар-складу літ.Б-1, загальною площею 475,9 м.кв., що розташований за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371.

Оглянувши у судовому засіданні матеріали інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна по вул. Кільцевій 5 «г» в с.Холодновідка Пустомитівського району Львівської області, суд встановив, що такі містять ксерокопію технічної документації (Допоміжна таблиця №1 для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці, поверховий план (інвентарний номер будівлі Б-1), експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера Б-1, журнал зовнішніх вимірів) де першочергово власником зазначено АТ «Укрінбанк», об'єкт розміщений за адресою: м.Львів, вул. Городоцька,371, проте на ксерокопіях документів олівцем викреслено початкову адресу та вписано іншу адресу: вул. Кільцева 5 «г» в с.Холодновідка Пустомитівського району (аркуші інвентаризаційної справи 5; 5а; 6, 7). Аналогічні оригінали технічної документації на спірний об'єкт знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи квартал 1045 за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 371, власником у яких зазначено АТ «Укрінбанк» (аркуші інвентаризаційної справи 2; 3; 4; 5).

Таким чином, з оглянутих матеріалів інвентаризаційних справ, а також із пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, суд приходить до висновку про те, що обґєкт нерухомого майна будівля арочного складу літ «Б-1», що розташований за адресою: вул. Кільцева 5 «г» в с.Холодновідка Пустомитівського району Львівської області, та обґєкт нерухомого майна ангар-склад літ.Б-1, розміщений за адресою: м.Львів, вул. Городоцька,371, є одним і тим самим обґєктом нерухомого майна, а отже станом на момент розгляду справи судом існує порушене право позивача (охоронюваний законом інтерес), що підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо обґєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача позовні вимоги заперечили та спростували, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Джерело» про визнання недійсним (нікчемним) договору від 25.04.2006 року відчуження обґєктів нерухомого майна по договору фінансового лізингу та скасування запису 14570938, внесеного 19.05.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про державну реєстрацію за Малим підприємством «Сніжинка» права власності на обєкт нерухомого майна-будівлю арочного складу, загальною площею 475,9 кв.м., за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Городоцька, буд.371,є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 20.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 22.03.2017 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.