Справа 2-а- 1851/ 2009 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року Ямпільський районний суд Сумської області
у складі:
судді - Селезньової В.І.
при секретарі – Савченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні сел. Ямпіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ямпільському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, суд , -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Сумської області, в якому просила суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу (або доплату до пенсії) за 2007 - 2008 роки в сумі 2447 грн. 55 коп .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідачі всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Відповідач надав заперечення на позов , в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив , що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про державний бюджету країни на 2007 рік» , рішень щодо неконституційності Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом не приймалось. Таким чином , на думку відповідача , рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 не поширюється .Щодо виплати підвищення з 09.07.07 року по 01.01.08 року – то розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2008 року( далі – Закон № 1058) , відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність. Проте, відповідно до ст.3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком ,встановлений ч.1 , застосовується виключно для визначення розміру пенсій , призначених згідно з цим Законом. Крім того , п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни ( крім тих , на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту») , до пенсії , або щомісячного грошового утримання , що виплачується замість пенсії , виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового
2
мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачці в 2008 році виплачувалась в повному обсязі.
Також , відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачці доплати до пенсії , передбаченоїст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу , на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам , які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватись ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат , а також наполягає на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом , визначеного ст.99 КАС України.
В судове засідання позивачка та представник відповідача не з’явились , про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином , надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін , на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивачка має статус "Дитини війни", що також підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 15.03.1985р.(а.с. 4).
Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Ямпільському районі Сумської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
3
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Ямпільському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12
статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з
приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати, а саме : липень(4,06+406) х 30%=410,06 х 30%= 123,02 грн, але дане підвищення необхідно сплачувати з 09.07.2007р., тому сума до виплати з 9.07. по 31.07.2007 р. становить - 91,31 грн ( 3,97 грн в день х 23 дні ); серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%= 123,02 грн; вересень -(4,06+406) х 30%=410,06 х 30%= 123,02 грн; жовтень – (4,11=411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн; листопад - (4,11=411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн; грудень -(4,11=411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн, всього за рік : 710,94 грн.
Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає що відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які
мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008р. , у справі за конституційними поданнями Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1 , пунктів 61,62,63,66 розділу 2 , пункту 3 розділу 3 закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1,п.п.1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) ,визнано таким , що не відповідає Конституції України 9 є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».
Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами , які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону , що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України остаточними і не може бути оскаржене.
4
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства , рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України , суд дійшов висновку що 22.05.2008 року УПФУ в Ямпільському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії , передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції , яка діяла до 01.01.2008 р., оскільки з моменту винесення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже , відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за
віком , а саме : травень 481 х30%=144,3 грн , але дане підвищення необхідно сплачувати з 22.05.2008 року , тому сума до сплати з 22.05. по 31.05.2008р.становить 46,50грн(4.65 грн в
день х10 днів); червень 481х30%=144,3 грн;липень 482х30%=144,6грн;серпень 482х30%=144,6грн;вересень 482х30%=144,6грн; жовтень 498 х30%=149,4грн;листопад 498 х30%=149,4грн; грудень 498 х30%=149,4грн, всього 1072,80 грн.
Згідно довідки УПФ України в Ямпільському районі від 23.09..09р. № 3906/08-11 ОСОБА_1 з 01.01.2008р. по31.12.08р. було виплачено підвищення до пенсії , як дитині війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб ,які втратили працездатність, а саме 357,6грн(з22травня-15,5грн,червень-48,1грн,,липень-48,2,серпень-48,2грн,вересень-48,2грн,жовтень-49,8грн,листопад-49,8 грн,грудень-49,8 грн).
Отже , позивачці в 2008 році необхідно доплатити підвищення до пенсії , як дитині війни (1072,80-357,6)= 715,20грн.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на
підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
5
пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу ,на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Ямпільському районі Сумської області, за місцем проживання позивачки.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:
- щодо призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
6
Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його
органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність
коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачкою.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Згідно ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів.
Згідно ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк , встановлений законом може бути поновлений , а процесуальний строк , встановлений судом – продовжений судом за клопотанням особи , яка бере участь у справі.
Позивачка в своїй позовній заяві просить суд поновити процесуальний строки звернення до суду , тому суд, приймаючи до уваги вік позивачки , її матеріальне становище , а також необізнаність з діючим законодавством , вважає за можливе визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною і поновити його.
Між тим , виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки , за захистом яких вона звернулася до суду , суд вважає необхідним , на підставі ч.2 ст.11 КАС України , вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФ України в Ямпільському районі Сумської області , по невиконанню з 09.07.2007 року приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.
7
Поновити пропущений процесуальний строк звернення до суду.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії , передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі 710,94 грн. та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 715,20 грн , а всього 1426,14 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Ямпільський районний суд Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І.Селезньова
Повний текст постанови виготовлено 02.10.2009р.