Справа №22Ц-3454/2009 Головуючий у 1-й інстанції Малишенко Т.О.
Категорія 28 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.
суддів Ігнатченко Н.В., Олійника В.І.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 листопада 2008 року та на додаткове рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: КП „ЖКЦ" - про визначення часток співвласників у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності, встановлення порядку користування жилим приміщенням та розподіл майна подружжя,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року позивачка по справі ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2. та просила постановити рішення, яким провести поділ спільного сумісного майна подружжя, визнавши за нею, відповідачем та їх дочкою ОСОБА_3. право власності по 1\3 частині за кожним із них у АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача вартість ? частини придбаного в шлюбі автомобіля марки MAZDA -3, державний номер НОМЕР_1 2006 року випуску.
Відповідач заявлені вимоги визнав частково, і надав до суду зустрічну позовну заяву, в якій також просив визнати за ним та ОСОБА_1., право власності по 1\2 частині за кожним в спірній квартирі, оскільки вони дійсно придбали дане житло у період сумісного проживання. Крім того, за час шлюбу ними був придбаний автомобіль, який під час шлюбу був проданий і на час розгляду справи даного автомобіля у його користуванні немає. Також у період шлюбу вони з позивачкою придбали майно: меблі та побутову техніку, загальна вартість якого становить 35 850 гривень, тому і це майно просив розділити визнавши праві власності на нього за ОСОБА_1.
При розгляді справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила поділити спірну квартиру в рівних частинах між нею та відповідачем, визнавши за кожним із них право власності по ? частині на квартиру, та не заперечила щодо встановлення порядку користування вказаною квартирою за варіантом, який пропонує відповідач. Разом з тим наполягала на стягненні з відповідача по справі ? частини вартості автомобіля проданого відповідачем без її згоди та в період коли ведення ними спільного господарства уже було припинено, а також понесених нею судових витратах та витратах по оплаті послуг адвоката.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 18 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину у житловому приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку у житловому приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмолено.
Проведено розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , та виділено ОСОБА_1. з визнанням за нею право особистої власності на наступне побутове майно загальна вартість якого складає 17900 гривень: вбудована кухня з дубовим фасадом та вмонтованою побутовою технікою (духовка «Арістон», електроплита «Арістон» витяжка) вартістю 12000 грн. ; холодильник „Індезіт"С240 вартістю 2500 гривень; телевізор „Тошиба" вартістю 1700 гривень; вбудована шафа-купе вартістю 1500 гривень; м'який куток /диван на 3 місця, диван на 2 місця, крісло/ вартістю 1000 гривень; кухонний посуд /набір посуду, столовий набір/ вартістю 700 гривень.
Виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право особистої власності на наступне майно, загальна вартість якого складає 17950 гривень: вбудована шафа-купе вартістю 1500 гривень; кухонний комбайн „Філіпс" вартістю 1200 гривень; соковижималка вартістю 250 гривень; мікрохвильова міч вартістю 500 гривень; домашній кінотеатр вартістю 1300 гривень; відеокамера „Соні" вартістю 1500 гривень; спальня виробництва Італія вартістю 10000 гривень; пральна машина „Бош" вартістю 1700 гривень.
Зобов'язано ОСОБА_2. сплатити ОСОБА_1. грошову компенсацію вартості неподільного майна у сумі 25 гривень.
Додатковим рішення Славутицького міського суду від 18 травня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. в частині стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі позивачка по справі ОСОБА_1. не погоджуючись із рішення Славутицького міського суду від 18 листопада 2008 року в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення з відповідача на її користь вартості ? частини автомобіля МАЗДА, а також не погоджуючись із додатковим рішення в частині відмови у стягнення з відповідача на її користь понесених нею судових витрат та витрат на правову допомогу просить скасувати рішення суду у вказаний частині, а додаткове рішення в повному обсягу та задовольнити її вимоги, стягнувши з відповідача вартість ? частини проданого відповідачем автомобілі та понесені нею судові витрати.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апелянтів, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 травня 1996 року до 15 травня 2008 року, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію та розірвання шлюбу.(а.с. 6, 137)
Під час шлюбу сторонами по справі як подружжям було придбано у спільну сумісну власність та оформлено на відповідача по справі ОСОБА_2. АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 12 серпня 1999 року (а.с.8), автомобіль «Mazda-3» кузов НОМЕР_2, 2006 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АІС №130285 ( а.с. 70), а також речі побутового вжитку : вбудована кухня з дубовим фасадом та вмонтованою побутовою технікою (духовка «Арістон», електроплита «Арістон» витяжка) вартістю 12000 грн. ; холодильник „Індезіт"С240 вартістю 2500 гривень; телевізор „Тошиба" вартістю 1700 гривень; вбудована шафа-купе вартістю 1500 гривень; м'який куток /диван на 3 місця, диван на 2 місця, крісло/ вартістю 1000 гривень; кухонний посуд /набір посуду, столовий набір/ вартістю 700 гривень, кухонний комбайн „Філіпс" вартістю 1200 гривень; соковижималка вартістю 250 гривень; мікрохвильова міч вартістю 500 гривень; домашній кінотеатр вартістю 1300 гривень; відеокамера „Соні" вартістю 1500 гривень; спальня виробництва Італія вартістю 10000 гривень; пральна машина „Бош" вартістю 1700 гривень на загальну суму 35850 грн.
Вирішуючи вказаний спір, та задовольняючи частково позовні вимоги позивачки та відповідача суд першої інстанції керувався вимогами ст.. 60, 61, 69, 70, 71 СК України та прийшов до висновку що вказане майно, а саме квартира та речі побутового вжитку, а також спірний автомобіль був придбаний під час шлюбу, а тому є спільним сумісним майном позивачки та відповідача . Проводячи поділ вказаного майна суд першої інстанції застосовуючи положення частини 1 ст. 70 СК України визнав частки сторін у вказаному майні рівними, та провів поділ квартири та речей побутового вжитку в рівних частинах.
Колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції в цій частині законним та обґрунтованим .
Разом з тим, розглядаючи позов ОСОБА_1. щодо стягнення з відповідача по справі грошових коштів за ? частину проданого у березні 2008 року відповідачем автомобіля «МАЗДА-3» та, відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, а також у задоволенні позовних вимог щодо стягнення понесених позивачкою судових витрат, суд першої інстанції визнав вказані вимоги позивачки безпідставними, пославшись на те, що автомобіль був проданий в період шлюбу і на час розірвання шлюбу у травні 2008 року та розгляду справу уже не був у власності відповідача тому поділу не підлягає, а судові витрати при цьому не можуть бути також стягнуті.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в цій частині помилковим, і таким, що постановлений порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21 грудня 2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. про стягнення з відповідача коштів за проданий ним у березні 2008 року автомобіль «Мазда-3» місцевий суд у порушення вимог ст.ст. 213 і 214 ЦПК України не з'ясував та не врахував той факт, що сторонами по вказаній справі припинено ведення спільного господарства відбулося ще у грудні 2007 року? що не заперечувалося ними при розгляді справи про розірвання шлюбу, та не заперечується і при апеляційному розгляді вказаної справи, тому колегія суддів враховуючи покази дані свідком ОСОБА_4. (а.с. 140) про придбання ним 14 березня 2008 року автомобіля у відповідача за 87000 грн., що узгоджується із іншими доказами, зокрема свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу серії АІС №131168 (а.с. 136) , та актом авто товарознавчого дослідження (а.с. 132), приходить до висновку проте, що вказаний автомобіль був відчужений відповідачем без згоди позивачки і гроші ним позивачці за її частку у вказаному майні не були передані, а тому враховуючи положення ч.1 ст. 70 СК України щодо рівності часток кожного із подружжя колегія вважає, за необхідне стягнути з ОСОБА_2. на користь позивачки вартість 1\2 частини від вартості автомобіля, який був проданий ОСОБА_4.. тобто 43500 грн.
Також згідно статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ.
Додатком до цієї постанови встановлено, що розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Оскільки з матеріалів справи вбачається. що позивачка звертаючись до суду із вказаним позовом для вирішення спору уклала угоду з адвокатом ОСОБА_5. ( а.с. 83) та провела оплату вказаних послуг в розмірі 3500 грн., тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягнення коштів.
Колегія суддів, виходячи з вимог ст.. 84 ЦПК України, та враховуючи положення визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" вважає, що з відповідача по справі на користь позивачки повинно бути стягнуто 778 грн. 50 коп.
Визначаючи цю суму, колегія враховує, що адвокат позивачки приймала участь лише у двох судових засіданнях : 06 травня 2008 року на протязі 20 хв., та 18 листопада 2008 року на протязі 3 год. 15 хв.? що підтверджується протоколами судового засідання ( а.с. 106, 139). Інший час участі адвоката у розгляді справи належними доказами не підтверджений та є лише його розрахунком.
Мотиви суду першої інстанції щодо відмови у стягнення з відповідача коштів на користь позивачки щодо понесених нею витрат по проведення авто товарознавчого дослідження є законними та обґрунтованими, а тому в даній частині рішення та додаткове рішення суду є законним.
Враховуючи викладене та керуючись ст..ст. 84, 303, 307, 309, 313, 315, 316 ЦПК України, ст. 69-71 СК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 листопада 2008 року в частині відмови у стягнення коштів за ? частину автомобіля та додаткове рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 травня 2009 року скасувати в частині відмови у стягненні судових витрат по сплаті послуг адвоката та ухвалити нове рішення у вказаній частині .
Позов ОСОБА_1 в частині стягнення ? частини вартості автомобіля, та понесених нею судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 43500 грн. вартості ? частини автомобіля «MAZDA -3», державний номер НОМЕР_1 2006 року випуску, та 778 грн. 50 коп., витрат по оплаті послуг адвоката.
В іншій частині рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 листопада 2008 року та додаткове рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 травня 2009 року залишити без змін.
Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.
Головуючий :
Судді: