Судове рішення #6292369

                                        Справа № 2-2495/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2009 року                                 м.Шостка

    Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

при секретарі Нагорній Н.І.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

відповідачки Буйвал Г.В.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника третіх осіб ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до державного нотаріуса Шосткинської міської нотаріальної контори Буйвал Ганни Василівни, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5  про визнання незаконними дій нотаріуса та про зобов’язання вчинити нотаріальні дії,

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулась до суду з даним позовом в якому зазначила, що в 1971 році її рідний брат ОСОБА_6  уклав шлюб з ОСОБА_3 , а 21.05.1975 р. розлучився з нею. Від цього шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2. народився син ОСОБА_2 ,

    Після розірвання шлюбу, її брат із колишньою дружиною ОСОБА_3  спільно не проживав і спільного домашнього господарства не вів.

    Брат проживав сам в квартирі АДРЕСА_1  і 10.06.1999 р. приватизував цю квартиру на себе.

    28.05.1999 р., брат склав заповіт, яким заповів їй все належне йому майно.

    ІНФОРМАЦІЯ_1  р., брат помер.

    У встановлений законом шестимісячний строк після його смерті, вона подала до Шосткинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і там від нотаріуса дізналась, що 10.01.2007 р. брат склав другий заповіт, яким заповів усе своє майно ОСОБА_4  і ОСОБА_5  На момент складання цього заповіту брат страждав на психічне захворювання і не розумів значення своїх дій.

    У зв’язку з цим вона звернулась до суду з позовом про визнання недійсним вказаного заповіту від 10.01.2007 р. В свою чергу ОСОБА_4  і ОСОБА_5  подали зустрічний позов про визнання недійсним першого заповіту на її ім’я.

    Рішенням суду від 27.07.2009 року обидва заповіти були визнані недійсними.

    Після набрання рішенням законної сили, вона звернулась до державного нотаріуса Буйвал Г.В., розповіла їй про рішення суду і попросила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті брата ОСОБА_6

    Однак нотаріус відмовилась задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що у її брата є дві дочки ОСОБА_4  і ОСОБА_5 , які мають право на спадкування за законом у першу чергу.

    Вона стала заперечувати проти цього, пояснивши, що в актових записах про народження ОСОБА_4  і ОСОБА_5  її брат не записаний батьком і що відомості про батька записані за вказівкою їх матері ОСОБА_3 , оскільки ці діти народились через 12 років після розлучення і вона наполягала щоб нотаріус звернулась із запитом до РАЦСу з метою витребувати вказані відомості з актового запису.

    Однак, нотаріус цього до уваги не взяла, відмовилась направляти запит до органів РАЦСу і відмовилась оформлювати на неї спадщину, пояснивши, що для оформлення спадщини на дівчат, їй достатньо свідоцтв про народження дівчат, у яких її брат записаний батьком і що їй не потрібні відомості з органів РАЦСу про вказані актові записи.

    Вона просила щоб нотаріус в письмовому виді виклала причини відмови у оформленні на неї спадщини, однак нотаріус відмовилась виносити письмовий документ про відмову у вчиненні нотаріальних дій, що обумовило її звернутись до суду з даним позовом.

    У судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі і просить суд визнати незаконними дії державного нотаріуса Буйвал Г.В. по відмові у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її брата ОСОБА_6  на квартиру АДРЕСА_1  та просить зобов’язати нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру.

     Відповідач Буйвал Г.В. позов не визнала і показала, що у Шосткинський державній нотаріальній конторі знаходяться заяви від позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_4  і ОСОБА_5  про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6

    Дійсно, позивачка зверталась до неї з приводу оформлення спадщини, після того, як рішенням суду обидва заповіти були визнані недійсними, але рішення суду їй ніхто не надавав. Вона пояснила позивачці, що та, як сестра спадкодавця, являється спадкоємицею другої черги, а ОСОБА_4  і ОСОБА_5 , являються спадкоємцями першої черги, як діти спадкодавця, тому вона не видасть позивачці свідоцтва про право на спадщину.

    Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій вона не виносила, оскільки позивачка не просила її про це, крім того додала, що ця постанова виноситься на прохання особи. Звертатись до органів РАЦСу із запитом про витребування копій актових записів про народження ОСОБА_4  і ОСОБА_5  вважала за непотрібне, оскільки у вказаних осіб були свідоцтва про народження де батьком був записаний спадкодавець.

    Третя особа, ОСОБА_2 , по суті позову показав, що спадкодавець ОСОБА_6  був його батьком. При житті батько склав заповіт на своїх дочок ОСОБА_4  і ОСОБА_5 , яким заповів їм все належне йому майно. Йому відомо, що вподальшому вказаний заповіт був визнаний недійсним за рішенням суду. До нотаріуса з приводу оформлення спадщини після смерті батька за законом він не звертався і не звертався після визнання вказаного заповіту недійсним.

    Представник третіх осіб, ОСОБА_3 , по суті позову показала, що нині померлий, її колишній чоловік ОСОБА_6  є батьком її дітей ОСОБА_4  і ОСОБА_5  і він записаний батьком в їх свідоцтвах про народження.

    Вважає, що нотаріус Буйвал Г.В. правомірно не видала свідоцтва про право на спадщину позивачці, оскільки її діти ОСОБА_4  і ОСОБА_5  являються спадкоємцями першої черги після смерті батька.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

    У судовому засіданні було встановлено, що позивачка ОСОБА_1  є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  р.

    28.05.1999 року спадкодавець ОСОБА_6  склав заповіт на позивачку, яким заповів все належне йому майно, в тому числі і спірну квартиру.

    Після смерті ОСОБА_6 , у встановлений законом шестимісячний строк, позивачка звернулась до Шосткинської держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_6

    Під час подання вказаної заяви, позивачка дізналась від державного нотаріуса, що ОСОБА_4  і ОСОБА_5  також подали заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_6 , який 18.01.2007 р. склав на них заповіт.

    Після чого позивачка звернулась до суду з позовом про визнання недійсним заповіту на ОСОБА_4  і ОСОБА_5   від 18.01.2007 р.

    В свою чергу ОСОБА_4  і ОСОБА_5  подали зустрічний позов до позивачки про визнання недійним заповіту від 28.05.1999 р., складеного на позивачку.

    Рішенням суду від 28.07.2009 року обидва вказаних заповіти були визнані недійсними, оскільки згідно висновку амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, спадкодавець ОСОБА_6  на момент складання обох заповітів мав ознаки реактивного параноіду та хронічного бредового розладу, тому не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

    Після набрання рішенням законної сили, позивачка звернулась до державного нотаріуса Буйвал Г.В. з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_6  на спірну квартиру, як спадкоємиця другої черги.

    Однак нотаріус Буйвал Г.В., відмовила позивачці в оформленні вказаного свідоцтва пояснивши, що у неї знаходяться заяви ОСОБА_4  і ОСОБА_5  про прийняття спадщини, які є спадкоємицями першої черги і що вона видасть свідоцтво про право на спадщину вказаним особам.

    Позивачка повідомила нотаріусу, що ОСОБА_4  і ОСОБА_5  не являються дітьми спадкодавця ОСОБА_6  і що в актовому записі про їх народження відомості про батька записані за вказівкою матері і попросила нотаріуса зробити запит до відділу РАЦС з метою отримання відповідної інформації.

    Однак, нотаріус цього до уваги не взяла і повідомила, що їй досить свідоцтв про народження вказаних осіб, де батьком зазначений спадкодавець ОСОБА_6

     В даному випадку нотаріус поступила невірно, оскільки згідно п.8 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. № 20/5, на прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, нотаріуси мають право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення цих нотаріальних дій.

    Позивачка правомірно просила нотаріуса звернутись до органів РАЦСу із вказаним запитом, оскільки із витребуваних судом витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4  і ОСОБА_5  вбачається, що відомості про батька ОСОБА_6  були зроблені на підставі заяви матері і реєстрація народження проведена за вказівкою матері. /а.с.32-33;35-36/

    Крім цього, у судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_3  народила дітей ОСОБА_4  і ОСОБА_5  через 12 років після розірвання шлюбу із спадкодавцем ОСОБА_6

    Із витребуваних судом довідок про отримання допомоги, які були витребувані із Управління праці та соціального захисту населення м.Шостка, вбачається, що ОСОБА_3  перебуває на обліку в Управлінні і з моменту народження дітей і станом на серпень 2009 року отримує допомогу на 2-х дітей ОСОБА_4  і ОСОБА_5  як одинока мати, згідно Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». /а.с.37-39/

    Крім цього, також було встановлено, що ОСОБА_3  перебувала у шлюбі із спадкодавцем ОСОБА_6 , який був розірваний 21.05.1975 року і після розірвання якого вона залишила прізвище свого чоловіка – ОСОБА_3 .

    На момент народження дітей ОСОБА_4  і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2  р. – вона мала прізвище ОСОБА_3 , тому у свідоцтвах про народження дітей, було записане прізвище матері – ОСОБА_3 , а ім’я по батькові, було записано зі слів матері, тому за збігом даних обставин і виявилось, що в свідоцтвах про народження ОСОБА_4  і ОСОБА_5  відомості про батька співпадають з прізвищем, ім’ям по батькові спадкодавця ОСОБА_6

    Згідно п.212 вищеназваної Інструкції, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

    Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного; копії актових записів та ін.

    Враховуючи, що позивачка, перебуваючи у нотаріуса Буйвал Г.В., спростовувала батьківство спадкодавця ОСОБА_6  над ОСОБА_4  і ОСОБА_5 , нотаріус повинна була звернутись до органів РАЦСу з вказаним запитому для підтвердження або спростування обставин, зазначених позивачкою.

    Таким чином, вимоги позивачки до нотаріуса Буйвал Г.В. стосовно витребування вказаних відомостей в органів РАЦС були правомірними і такими, що підлягали задоволенню.

    Згідно ст.5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов’язаний сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів.

    Тому нотаріус Буйвал Г.В. зобов’язана була сприяти позивачці у здійсненні тою її прав та захисті її інтересів з питань, які виникли при оформленні спадщини.

    У випадку, якщо б нотаріус звернулась до органів РАЦСу з даним запитом і отримала вказану інформацію, яку отримав суд, то вона повинна була б видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я позивачки, як спадкоємиці другої черги, а не на ім’я ОСОБА_4  і ОСОБА_5 , які в цьому випадку повинні були б довести в судовому порядку, або іншим передбаченим законом шляхом те, що спадкодавець ОСОБА_6  являється їх батьком і тільки після цього, нотаріус мала б право видати їм свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_6

    При наданні пояснень в суді, представник третіх осіб - ОСОБА_3  посилалась також на те, що в своєму завіті від 18.01.2007 р., спадкодавець ОСОБА_6  вказав, що на випадок своєї смерті робить розпорядження, що належну йому на праві особистої власності спірну квартиру він заповідає своїм донькам ОСОБА_4  і ОСОБА_5  і таким чином він визнавав їх своїми дітьми.

    Однак, як зазначено у висновку амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, спадкодавець ОСОБА_6  на момент складання вказаного заповіту від 18.01.2007 р., із-за свого психічного стану не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними і не міг розуміти того, що зазначено у заповіті.

    Тому, суд не сприймає вказаний заповіт як доказ того, що спадкодавець ОСОБА_6  визнавав себе батьком ОСОБА_4  і ОСОБА_5

    У судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_2 , який був залучений судом до участі в справі в якості третьої особи, являється сином спадкодавця ОСОБА_6 , але він, як у встановлений законом строк, так і після визнання судом недійсним заповіту на ім’я ОСОБА_4  і ОСОБА_5 , на час розгляду справи в суді і виходу суду до нарадчої кімнати не звертався а ні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а ні до суду із заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, крім того, із наданих ним в суді пояснень вбачається, що він не має бажання вирішувати своє право на спадщину у встановлені законом способи, крім того, як було встановлено у судовому засіданні і не оспорюється сторонами, ОСОБА_2   із своїм батьком стосунків не підтримував, участі в похованні батька після його смерті не приймав, а похованням займалась позивачка, при житті, ОСОБА_2 , бив свого батька, що підтверджується долученою до справи копією висновку судово-медичної експертизи, в якій зазначено, що ОСОБА_2  побив свого батька і спричинив йому тілесні ушкодження, тому суд вважає, що за життя спадкодавець ОСОБА_6  навмисно не складав заповіту на свого сина, т.я. не хотів заповідати йому своє майно тим самим усунув його від права спадкування, тому суд при винесенні рішення враховує всі обставини і правовідносини, які склалися між сторонами на час розгляду справи в суді.

    Спірна квартира належала спадкодавцю ОСОБА_6  на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.10.1999 року. /а.с.7/

     Позивачка ОСОБА_1  являється спадкоємцем другої черги, як рідна сестра спадкодавця, спадкоємців першої черги на даний час не має, оскільки син спадкодавця - ОСОБА_2  на час розгляду справи в суді і винесення рішення, не скористався своїм правом на прийняття спадщини у випадки, передбачені законом, а ОСОБА_4  і ОСОБА_5  не довели, що спадкодавець ОСОБА_6  є їх батьком, у способи, передбачені законом вони цього не встановлювали і навіть не вживали ніяких заходів щодо встановлення факту батьківства.

    Згідно ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

    Відповідно до ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з боку батька, так і з боку  матері.

    Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

    Позивачка подала таку заяву у встановлені законом строки.  

За наведених підстав, суд вважає, що на час розгляду справи і винесення рішення, позивачка є єдиним спадкодавцем за законом після померлого рідного брата ОСОБА_6 , тому нотаріус зобов’язана видати їй свідоцтво про право власності на спірну квартиру в порядку успадкування за законом.

    Відповідно до вимог п.32 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. № 20/5 нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов’язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження.

    У судовому засіданні позивачка вказала на те, що при зверненні до нотаріуса Буйвал Г.В., коли та відмовилась оформлювати на неї свідоцтво про право на спадщину за законом, то вона вимагала щоб нотаріус виклала причини своєї відмови у письмовому виді, однак нотаріус відмовила їй в цьому, про що вона вказувала і в своєму позові.

    Нотаріус Буйвал Г.В. у судовому засіданні показала, що дійсно вона відмовила позивачці в оформленні вказаного свідоцтва, оскільки були спадкоємці першої черги, але позивачка не просила її викладати причини відмови в письмовому виді.

    Враховуючи, що в судовому засіданні і в судових дебатах, нотаріус підтвердила те, що відмовила позивачці в оформленні вказаного свідоцтва про право на спадщину і навіть якби позивачка звернулась до неї з цього приводу після завершення розгляду даної справи, то вона все одно б відмовила позивачці у видачі вказаного свідоцтва, суд вважає, що за таких обставин позивачка мала право на звернення до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

    Виходячи із вимог ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржують ся до суду.

    Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

    Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ч.2 ст.1258, ст.1262, ч.1 ст.1269 ЦК України, ст.ст.5, 50 Закону України «Про нотаріат», п. 8, 32, 212 8 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. № 20/5,

В И Р І Ш И В:

    Визнати незаконними дії державного нотаріуса Шосткинської міської державної нотаріальної контори Буйвал Ганни Василівни по відмові у видачі ОСОБА_1  свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті її рідного брата ОСОБА_3   ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1  року в м.Шостка, Сумської області на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

    Зобов’язати державного нотаріуса Шосткинської міської державної нотаріальної контори Буйвал Ганну Василівну видати ОСОБА_1  свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті її рідного брата ОСОБА_3   ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1  року в м.Шостка, Сумської області на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області, через Шосткинський міськрайонний, шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, а апеляційна скарга не була подана у строк визначений законом, рішення набирає законної сили по закінченню цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Суддя:                                                                                               О.І.Чернобай

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація