ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2017 р.Справа № 916/3371/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача - 1: ОСОБА_1 - на підставі довіреності №904 від 03.10.2016р.

Від відповідача - 2: не з'явився;

Від третьої особи-1: Добров Ю.І. - на підставі довіреності №220/435/д від 24.12.2016р.;

Від третьої особи-2: Назаровець В.В. - на підставі довіреності №130 від 30.12.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (відповідач-1) та Державного підприємства "ТВК" (відповідач-2) за участю третіх собі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Міністерства оборони України (третя особа-1) та Концерну "Військторгсервіс" (третя особа-2) про визнання договору припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 06.12.2016р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (відповідач-1) та Міністерства оборони України (відповідач-2) про визнання договору припиненим.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2016р. було порушено провадження у справі №916/3371/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 11.01.2017р. представником відповідача-1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 було надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

11.01.2017р. в судовому засіданні представник позивача звернувся з письмовим клопотанням (вх.№2-96/17) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Концерн "Військторгсервіс" (03151, м. Київ- 151, вул. Молодогвардійська, 28).

11.01.2017р. за вх.№109/17 Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зверну вся до суду з зустрічною позовною заявою до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач-1) та Концерну "Військторгсервіс" (відповідач-2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства оборони України про визнання правочину недійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2017р. зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач-1) та Концерну "Військторгсервіс" (відповідач-2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства оборони України про визнання правочину недійсним з доданими до неї документами було повернуто без розгляду.

20.01.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшло доповнення та уточнення до позовної заяви.

В судовому засіданні 23.01.2017р. представник позивача звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-385/17) про заміну відповідача-2 Міністерства оборони України на належного відповідача - Державне підприємство "ТВК".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2017р. клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про заміну первісного відповідача на належного відповідача було задоволено та здійснено заміну неналежного відповідача-2 Міністерство оборони України на належного відповідача - Державне підприємство "ТВК".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2017р. було залучено до участі у справі № 916/3371/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2017р. було залучено до участі у справі № 916/3371/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Концерн "Військторгсервіс".

В судовому засіданні 22.02.2017р. представником Концерну "Військторгсервіс" було надано суду письмові пояснення по справі.

10.03.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області від Державного підприємства "ТВК" надійшло клопотання про залучення ТОВ "Промтоварний ринок" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні 13.03.2017р. у задоволенні клопотання Державного підприємства "ТВК" про залучення ТОВ "Промтоварний ринок" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було відмовлено.

Державне підприємство "ТВК" (відповідач-2) правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористалось, хоча про час і місце судових засідань було повідомлене належним чином та представник підприємства був присутній у судових засіданнях.

Приймаючи до уваги, що представник Державного підприємства "ТВК" (відповідач-2) приймав участь у судових засіданнях, знайомився з матеріалами справи та не був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

13.03.2017р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

01.12.2016р. між ФОП ОСОБА_4 та Концерном «Військторгсервіс», було укладено Договір №ВКС-1373 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н смт. Авангард, територія ТОВ «Промтоварний ринок», вул. Рожева, торгове місце НОМЕР_1.

Згідно п. 7.1. вищезазначеного Договору, він набуває чинності з « 01» грудня 2016р. і діє до « 31» травня 2019р.

Як зазначає позивач, після укладання Договору оренди, ФОП ОСОБА_4, йому стало відомо, що в провадженні Господарського суду Одеської області розглядається справа №916/2755/16 (суддя: Железна С.П.) за позовом ФОП ОСОБА_5 до Концерну «Військторгсервіс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_7, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання правочинів недійсними.

Зі змісту вказаного спору стало відомо, що 10 липня 2009 року між Міністерством оборони України, від імені якого діяло державне підприємство Міністерства оборони України «Південь», відповідно до договору доручення від 27.11.2008 року та довіреності №220/1031/д від 27.11.2008 р. в особі директора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір № 64/2009 про надання права платного користування для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, а саме торговим місцем № 4982.

Згідно вищезазначеного договору, строк його дії - до 10.07.2019р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року №683 цілісний майновий комплекс державного підприємства Міністерства оборони України «Південь» 06.08.2009 року передано зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 12.10.2010 р. № 315 ДП МОУ «Південь» перейменовано у держане підприємство «ТВК», яке є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП МОУ «Південь», а тому, 30 листопада 2010 року між Державним підприємством «ТВК», в особі директора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_5 укладено додаткову угоду №50 до Договору №64/2009.

У позовній заяві по справі №916/2755/16, ФОП ОСОБА_5 повідомив, що 01.08.2016р. з боку Міністерства оборони України йому було вручено лист, згідно якого, було повідомлено, що Договір №64/2009 припинено. Також, як зазначає позивач, з матеріалів справи №916/2755/16, вбачається, що на торгове місце НОМЕР_1 було укладено новий Договір №ВКС- 1154 від 01.07.2016р., але з ФОП ОСОБА_3. ФОП ОСОБА_5 вважає, що його Договір №64/2009 від 10.07.2009р. розірваний незаконно, у зв'язку з чим, він є законний користувачем торгового місця місцем (НОМЕР_1) на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, що і послугувало підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним Договору №ВКС-1154 від 01.07.2016р. укладеного між ФОП ОСОБА_3 та Міністерством оборони.

Таким чином, на думку позивача дії ФОП ОСОБА_5, якими він стверджує про наявність у нього майнових прав на торгове місце НОМЕР_1 на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, яке зараз перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_4 на підставі Договору №ВКС-1373 від 01.12.2016р., прямо порушують майнові права та інтереси останнього.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ті обставини, що згідно п.6.4 Договору №64/2009 від 10.07.2009р. укладеного між державним підприємством Міністерства оборони України «Південь» та ФОП ОСОБА_5, сторони передбачили, що договір припиняється у випадках: - за ініціативою однією із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Таким чином, на думку позивача направивши лист про припинення Договору, Стороною правочину було реалізовано право на дострокове розірвання договору, що прямо передбачено умовами діючого законодавства та умовами самого договору.

З наведених підстав, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області із позовом та уточненнями до нього, про визнання Договору №64/2009 від 10.07.2009р. укладеного між державним підприємством Міністерства оборони України «Південь» та ФОП ОСОБА_5 припиненим.

Проаналізувавши наявні у справі докази, заслухавши доводи та пояснення сторін, та надавши їм правову оцінку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову враховуючи наступне:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).

При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Сторонами досягнуто згоди відносно усіх істотних умов договору № 64/2009 про надання права платного користування для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» від 10 липня 2009 року, що укладений між Міністерством оборони України, від імені якого діяло державне підприємство Міністерства оборони України «Південь», відповідно до договору доручення від 27.11.2008 року та довіреності №220/1031/д від 27.11.2008 р. в особі директора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір № 64/2009 про надання права платного користування для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, а саме торговим місцем № 4982.

Відповідно до ст. 203 ЦК України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відносно посилання позивача на припинення дії договору № 64/2009 про надання права платного користування для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» від 10 липня 2009 року, суд зазначає наступне.

В позовній заяві та уточненні до неї, позивач посилається на п.6.4 Договору №64/2009 від 10.07.2009р. укладеного між державним підприємством Міністерства оборони України «Південь» та ФОП ОСОБА_5, відповідно до якого, сторони передбачили, що договір припиняється у випадках: - за ініціативою однією із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці. Та на ті обставини, що 01.08.2016р. з боку Міністерства оборони України йому було вручено лист, згідно якого, було повідомлено, що Договір №64/2009 припинено.

Однак, вказані посилання, не є підставою для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

10 липня 2009 року між Міністерством оборони України, від імені якого діяло державне підприємство Міністерства оборони України «Південь», відповідно до договору доручення від 27.11.2008 року та довіреності №220/1031/д від 27.11.2008 р. в особі директора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір № 64/2009 про надання права платного користування для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, а саме торговим місцем № 4982 строком до 10 липня 2019 р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року №683 цілісний майновий комплекс державного підприємства Міністерства оборони України «Південь» 06.08.2009 року передано зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 12.10.2010 р. № 315 ДП МОУ «Південь» перейменовано у держане підприємство «ТВК», яке є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП МОУ «Південь», а тому, 30 листопада 2010 року між Державним підприємством «ТВК», в особі директора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_5 укладено додаткову угоду №50 до Договору №64/2009.

З липня 2016 року ДП «ТВК» відмовилося приймати від позивача оплату за користування торговим місцем на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вулиці Рожева для встановлення 20-футових контейнерів.

На письмовий запит виконавчий директор ДП «ТВК» ОСОБА_8 вказав, що підставою для відмови ДП «ТВК» приймати оплату є звернення концерну Міністерства оборони України «Військторгсервіс» до ДП «ТВК» та договір доручення №1 від 14.06.2016 року, укладений між Міністерством оборони України та Концерном «Військторгсервіс» за яким, укладення договорів та здійснення прийому оплати доручено Концерну «Військторгсервіс».

Відповідно до договору доручення №1 від 14.06.2016 року, укладеного між Міністерством оборони України, в особі Міністра оборони України генерала армії Полторака Степана Тимофійовича та Концерн «Військторгсервіс», в особі Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» Здора Анатолія Васильовича, Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладенням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягнення штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього Договору.

Концерн «Військторгсервіс» з посиланням на вказаний договір доручення, відповідно до діючого законодавства не запропонував відповідачу укласти додаткові угоди, у яких мають бути врегульовані питання згідно нового доручення.

Як вбачається з матеріалів справи 13 вересня 2016 року Військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016161010000295, правова кваліфікація ст. 368 ч. 4 КК України (а.с. 81).

25 листопада 2016 року службові особи філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були затримані співробітниками Управління Служби Безпеки України в Одеській області. 26 листопада 2016 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України. Триває досудове слідство для виявлення усіх обставин кримінального провадження та фігурантів злочинів, виявлення і інших злочинів, зокрема і тих, що були направлені на позбавлення підприємців користування своїми контейнерами на орендованих ними місцях.

ФОП ОСОБА_5 як особа, яка від дій підозрюваних отримала матеріальну та моральну шкоду, визнаний у кримінальному провадженні потерпілим, а у зв'язку з тим, що він не передав неправомірну вигоду у розмірі, який вимагали підозрювані, торгове місце НОМЕР_1, користувачем якого він являється згідно чинного договору № 64/2009 від 10.07.2009 року

Як вбачається з матеріалів справи, листом №092/46 від 20 липня 2016 року ДП «ТВК», на вимогу концерну Міністерства оборони України «Військторгсервіс», 01.08.2016 року було повідомлено ОСОБА_5 про припинення Договору №64/2009 про надання платного користування торговим місцем для встановлення 20-ти футових контейнерів на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій, у зв'язку з укладенням між Міністерством оборони України, в особі Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. та Концерном «Військторгсервіс», в особі Генерального директора Здора А.В., договору доручення №1 від 14.06.2016 року, за яким укладення договорів та здійснення прийому оплати доручено Концерну «Військторгсервіс».

З договору №64/2009 вбачається, що ФОП ОСОБА_5 укладав його з Міністерством оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Південь», а ДП «ТВК» в подальшому діяло від його імені.

Положеннями п. 6.4 договору №64/2009 від 10.07.2009р. визначено, що дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї зі сторін. При цьому, сторона, яка виступає з ініціативною про припинення дії договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Встановлені вимоги договору №64/2009 від 10.07.2009р. щодо припинення його дії за ініціативою однієї зі сторін, тобто Міністерством оборони України дотримані не були, оскільки, повідомлення про припинення дії договору від 01.08.2016р. не може вважатись належним, оскільки державне підприємство „ТВК" станом на 01.08.2016р. не було уповноважене на вчинення вказаних дій в інтересах Міністерства оборони України. Адже, як з'ясувалося зараз термін договору доручення між Міністерством оборони України та ДП МО «Південь», правонаступником якого є ДП «ТВК» минув 31 грудня 2009 року, а вже 01 червня 2016 року доручення на укладення та розірвання договорів про надання права платного користування місцями для встановлення 20-ти футових контейнерів було надане Концерну «Військторгсервіс». Крім того, у названих дорученнях не передбачено надання права припиняти договори.

Зі змісту п. 1.1. договору №64/2009 від 10 липня 2009року предметом договору є надання «Стороною-1» «Стороні-2» права платного користування місцем на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожева для встановлення 20-футових контейнерів, гцо належать «Стороні-2».

Відповідно до підпункту 2.1.1. п. 2 договору №64/2009 від 10 липня 2009року «Сторона-1» зобов'язується надати «Стороні -2» торгове місце № 4982 на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожева для встановлення торгових контейнерів.

Пунктом 3.1. договору №64/2009 від 10 липня 2009року визначено розмір оплати за користування торговим місцем, а п. 3.2. строк її внесення «Стороною-2» щомісяця до 5-го числа поточного місяця.

Пунктом 5.1. договору №64/2009 від 10 липня 2009року встановлено, що договір набуває чинності з 10 липня 2009 р. і діє до 10 липня 2019 р.

У пункті 6.3. договору зазначено умови його розірвання, а саме:

- при заборгованість по оплаті в більше ніж 2 місяці.

З аналізу змісту договору №64/2009 від 10 липня 2009року, вбачається, щ оза своєю правовою природою він є договором найму (оренди) торгових місць.

За визначенням, даним у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 ЦК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору не допускається. Договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 781ЦК України, договір найму припиняється разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом та у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Таким чином, відповідно до закону, договору №64/2009 та додаткової угоди №50, укладення між Міністерством оборони України та Концерном «Військторгсервіс» договору доручення №1 від 14.06.2016 року, яким укладення договорів та здійснення прийому платежів доручено Концерну «Військторгсервіс», не є підставою для припинення договору договору № 64/2009.

Крім того, як встановлено судом, у зв'язку з тим, що ДП «ТВК» відмовляється приймати оплату згідно договору № 64/2009, у зв'язку із відсутністю додаткового договору, який би вказував на те, що з'явився новий повірений, який буде приймати оплату, а також тим, що новий договір з Концерном «Військторгсервіс» не укладено, а володільцем торговими місцями являється Міністерство оборони України, то оплату за користування торговим НОМЕР_1 на території ТОВ «Промтоварний ринок» по вул. Рожевій з липня 2016 року по сьогоднішній день ОСОБА_5 сплачував на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (довідка департаменту фінансів Міністерства оборони України №59 від 28.02.2017р.). Вказані платежі були прийняті Міністерством оборони України, що свідчить про виконання договору зі сторони відповідача та визнання його дії зі сторони Міністерства оборони України.

Враховуючи вищезазначене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44-49 витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.32,33,34,38,43,44,49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (відповідач-1) та Державного підприємства "ТВК" (відповідач-2) за участю третіх собі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Міністерства оборони України (третя особа-1) та Концерну "Військторгсервіс" (третя особа-2) про визнання договору припиненим - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 20 березня 2017 р.

Суддя Ю.О. Зайцев