АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/1182/17 Головуючий 1 інст. - Огієнко Д.В.

Справа № 620/450/16-ц

Категорія: правочини Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, застосування наслідків недійсності правочину; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування квартири з чужого незаконного володіння та про виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року,

у с т а н о в и л а:

В липні ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири.

На обґрунтування позивач вказала, що була власницею двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 27 вересня 2004 року приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тютькіною А.І. за реєстровим № 1906 та зареєстрованого Комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвентаризатор» м. Красноград Харківської області 30 вересня 2004 року.

20 травня 2016 року укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого вона передала вказане житло у власність ОСОБА_2, а покупець - прийняв квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язався сплатити за неї певну грошову суму, а саме - 100 000 грн. 00 коп. Правочин посвідчено приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тютькіною А.І. за реєстровим № 729.

Однак за усною домовленістю продаж житла повинен бути вчинений на суму 200 000 грн. 00 коп. не пізніше ніж до 01 червня 2016 року, а вона зобов'язувалася звільнити дане житло.

Відповідач свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу від 20 травня 2016 року не виконав та не сплатив обумовлену усною домовленістю суму.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила розірвати Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тютькіною А.І. за реєстровим № 729, та повернути сторони у первісний стан.

Відповідач позов не визнав. В зустрічному позові зазначив, що він виконав усі умови договору та передав позивачу гроші до нотаріального посвідчення угоди. Крім того оплатив дії нотаріуса, сплатив військовий збір, зареєстрував право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Він також поміняв замки, уклав угоди на надання комунальних послуг та зареєструвався в цьому житлі разом з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак ОСОБА_1 безпідставно змінила замки, відмовляється звільняти житло, вимагаючи додаткової сплати 100 000 грн. 00 коп., окрім тих, які вже отримала раніше в приміщенні приватного нотаріуса при посвідченні правочину.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_1 з цього житла.

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, застосування наслідків недійсності правочину.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 навмисно ввів її в оману стосовно обставин, що мають істотне значення, оскільки вказане житло він забрав в рахунок погашення боргів її сина, ОСОБА_1 просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тютькіною А.І. за реєстровим № 729; застосувати наслідки недійсності правочину та повернути їй вказане майно.

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року позови об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частин 1 статті 205 ЦПК України; провадження по справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування квартири з чужого незаконного володіння та виселення зупинено до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року провадження по справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування квартири з чужого незаконного володіння та виселення поновлено; цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування квартири з чужого незаконного володіння та виселення об'єднані в одне провадження.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тютькіною А.І. за реєстровим № 729, визнано недійсним.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про витребування квартири з чужого незаконного володіння та виселення відмовлено.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 1 292 грн. 60 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 Зокрема зазначає, що справа розглянута неналежним судом, оскільки голова Зачепилівського районного суду Харківської області - суддя Бойко Г.В. безпідставно ухвалою від 30 червня 2016 року наклав арешт на спірну квартиру до відкриття провадження у справі, а наступного дня заявив самовідвід, посилаючись на конфлікт інтересів з ОСОБА_1 Ця обставина стала підставою для відводу судді Огієнко Д.В., який заяву про відвід відхилив без належного обґрунтування. Крім того, посилається на те, що суд порушив право ОСОБА_2 на ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до участі в об'єднаному провадженні; справа розглянута з порушенням порядку, встановленого главою 4 ЦПК України, та з порушенням правил щодо оцінки доказів; доказів обману з боку ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав доведеним факт неоплати суми спірного договору на день розгляду справи, що є підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, а саме - повернення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 шляхом визнання за нею права власності на це житло.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про витребування квартири з чужого незаконного володіння та про виселення з квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції вважав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки цим рішенням встановлювалася законність володіння і користування ОСОБА_1 спірною квартирою.

Однак погодитись з такими висновками не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права.

За вимогами статі 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтовним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд зобов'язаний вирішити, зокрема, наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (пункти 1-3 частини 1 статті 214 ЦПК України).

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ЦК України).

За загальним правилом, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Спірною є квартира АДРЕСА_1.

Дане житло належало ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тютькіною А.І. 27 вересня 2004 року за реєстровим № 1906 та зареєстрованого Комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвентаризатор» м. Красноград 30 вересня 2004 року.

Згідно з Договором купівлі-продажу, посвідченого 20 травня 2016 року приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тютькіною А.І. за реєстровим № 729, ОСОБА_1 передала у власність покупця двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - прийняв цю квартиру та зобов'язався сплатити за неї певну грошову суму (а. с. 47-48 т. 1).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати недійсним даний договір купівлі-продажу з підстав, передбачених статтями 229, 230 ЦК України. При цьому посилалась на те, що за усною домовленістю правочин мав бути вчиненим на суму 200 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

За змістом частин 1, 3 статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов'язків сторін цього договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (подавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

За змістом статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Відповідно до вимог статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як на доказ вчинення правочину під впливом обману представник ОСОБА_1 В суді апеляційної інстанції посилався лише на пояснення, зокрема, свідка ОСОБА_5 - сина ОСОБА_1

Заперечуючи проти позову, представники ОСОБА_2 пояснили, що продаж вчинено за суму в розмірі 100 000 грн. 00 коп., які їх довіритель в повному обсязі віддав продавцю.

При цьому ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу належного їй майна була ознайомлена з умовами, наслідками укладення договору, про що їй роз'яснював нотаріус.

Посилання позивача на те, що вона не отримувала коштів за продаж квартири в розмірі 200 000 грн. 00 коп., також не знайшло свого підтвердження, оскільки спростовується умовами договору, в пункті 3 якого зазначено, що продаж квартири вчинюється за суму 100 000 грн. 00 коп.

Факт розрахунку за продане майно до складання та підписання цього договору на суму 100 000 грн. 00 коп. також підтверджується сторонами.

Крім того, неналежне виконання грошового зобов'язання (оскільки позивач вказувала на те, що вона не отримувала від відповідача гроші в повному обсязі) не можу бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

За таких обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, застосування наслідків недійсності правочину немає.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність дійсного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 виключає можливість витребування цього майна від добросовісного набувача.

Разом з тим, право власності ОСОБА_2 на вказану нерухомість належним чином зареєстровано, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а. с. 48).

Конституцією України (ст. 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 383 ЦК України та 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Самостійного права на спірну квартиру на підставах, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо - стаття 810 ЦК України, статті 61, 64 ЖК України) ОСОБА_1 не набула.

Оскільки ОСОБА_1 обмежує ОСОБА_2 у здійсненні права користування вказаним житлом, вона підлягає виселенню з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

За правилами частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Із квитанцій на а. с. 51 т. 1, 203 т. 2 вбачається, що за подання позову ОСОБА_2 сплатив 1 010 грн. 00 коп., а за подання апеляційної скарги - 1 427 грн. 63 коп.

Оскільки позов ОСОБА_2, який не є матеріальним, підлягає частковому задоволенню, судовий збір в загальному розмірі 2 437 грн. 63 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

Керуючись статтями 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. .п. 1, 4, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 07 грудня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

ОСОБА_1 виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про витребування квартири з чужого незаконного володіння - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 437 грн. 63 коп. (дві тисячі чотириста тридцять сім грн. 63 коп.).

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

Ю.А.Пономаренк