Справа № 22-ц-195/12 23.01.2012 23.01.2012 19.03.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц – 195/12 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

          23 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

          головуючої: Кутової Т.З.,

          суддів:            Крамаренко Т.В.,

                               ОСОБА_3,

          при секретарі: Колосовій О.М.,

          за участю: позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх представника ОСОБА_9,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2011 року по справі за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

          В червні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування шкоди.

          Позивач зазначав, що 9 серпня 2010 року о 22.00 годині в с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області він керував автомобілем НОМЕР_1 з ручним керуванням позначеним на склі знаками «інвалід» та рухався по вул. Шевченка. За його автомобілем в одному з ним напрямку на великій швидкості рухався автомобіль «Нива» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який наздогнав його та приблизився впритул, здійснив обгін та різко повернув праворуч, зробивши тим самим реальну перешкоду для руху позивача. З метою уникнення зіткнення автомобілів позивач з’їхав в правий кювет де зіткнувся з деревом.

          Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що з вини відповідачів, автомобіль зазнав механічних ушкоджень, вартість усунення яких становить 6907 грн., позивач просив стягнути з останніх вказану суму та 7000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП та пошкодження здоров’я.

          Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

          В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на те, що суд не вірно оцінив докази по справі.

          Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

          Районний суд постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову виходив з відсутності вини відповідачів в ДТП та заподіянні матеріальної та моральної шкоди позивачу. В той же час суд зазначав, що за наслідки дій відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є працівниками міліції, має відповідати установа, в якій вони працюють.

          Між тим, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на доказах по справі, не відповідає об’єктивним обставинам справи та вимогам норм матеріального права. А тому оскаржуване рішення, на підставі положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

          З пояснень відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слідує, що 9 серпня 2010 року о 22.00 годині вони перебували в складі автопатруля ВДАІ з ОАТ Арбузинського району УДАІ УМВС України в Миколаївській області. В зв’язку з пошкодженням службового автомобіля здійснювали патрулювання на автомобілі «Нива» державний номер НОМЕР_2, належному відповідачу ОСОБА_6 та під його керуванням.

В зв’язку з тим, що автомобіль НОМЕР_3 з ручним керуванням та позначками «інвалід», під керуванням ОСОБА_4 не зупинився на вимогу ОСОБА_7, то відповідачі на автомобілі «Нива» державний номер НОМЕР_2 стали переслідувати вказаний автомобіль під керуванням позивача з метою його зупинки. Вказані обставини не заперечував також відповідач ОСОБА_6

ОСОБА_4 заперечуючи факт його зупинки працівниками міліції, підтвердив, що рухаючись по головній дорозі у с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, він побачив, що за ним раптово з’явився невідомий йому автомобіль «Нива». Під’їхавши до позивача впритул став притискувати його автомобіль до узбіччя перешкоджаючи його руху та у подальшому обігнав його на перехресті, здійснив маневр праворуч та виїхав на його полосу руху (підрізав), змусивши позивача гальмувати та з’їхати в кювет з метою уникнення зіткнення автомобілів. В наслідок того, позивач не впоравшись з керуванням, допустив зіткнення з деревом.

Також ОСОБА_4 стверджує, що після зіткнення він сидів в своєму автомобілі, оскільки є інвалідом і не може самостійно ходити, що підтверджується медичними довідками та відповідним посвідченням (а.с. 35, 36). Одразу з автомобіля «Нива» вийшли два працівника ДАІ, тобто ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відкрили дверцята автомобіля ЗАЗ та смикнули ОСОБА_4 за рукав, в наслідок чого він випав з автомобіля. Відповідачі наполягали, що він в нетверезому стані та почали бити його по обличчю та тулубу, вибивши при цьому йому передні зуби. Потім відповідачі намагалися надіти наручники. Насильницькі дії відповідачі припинили лише тоді, коли люди, які підійшли до місця події, стали кричати, та пояснювати, що він інвалід.

          Викладені обставини дорожньо-транспортної пригоди та побиття позивача підтверджуються показами свідків. Так, допитані в судовому засіданні свідки сусіди позивача ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також син позивача ОСОБА_12 підтвердили, що були на вулиці та бачили, що проїхав автомобіль «Таврія» білого кольору, а ззаду його піджимав автомобіль «Нива». На перехресті автомобіль «Нива» здійснив обгін автомобіля позивача та його «підрізав», тобто виїхав на його полосу руху, змусивши останнього з’їхати на узбіччя, де той зіткнувся з деревом. Також вказані свідки зазначили, що працівники міліції витягнули позивача з його машини та почали бити руками та ногами, в тому числі і по обличчю.

          За даним фактом ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 та ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_4 Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 9 листопада 2010 року позивача визнано винним в скоєнні адмінправопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягало у відмові від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння, однак провадження в цій частині закрито за спливом строків притягнення до адмінвідповідальності, а в притягненні до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП відмовлено, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 7).

           Апеляційний суду Миколаївської області, 17 грудня 2010 року переглядаючи законність вказаної постанови районного суду, дійшов висновку, що дві проби Раппопорта на вживання позивачем алкоголю не дали позитивного результату. З огляду на стан здоров’я ОСОБА_4, який є інвалідом першої групи, в силу чого останній не може самостійно рухатись, а пересувається лише в інвалідному візку, або з допомогою родичів, які його переносять, він не мав фізичної можливості їхати до районного центру на медичний огляд, враховуючи, що родичам було заборонено його супроводжувати, суд зазначив про відсутність в його діях складу вказаного адмінправопорушення, та скасував в цій частині постанову районного суду (а.с 5-6).

          В підтвердження вказаного висновку апеляційний суд в зазначеній адміністративній справі, також послався на покази свідків допитаних в судовому засіданні, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15 та ОСОБА_10, які дали аналогічні свідчення та підтвердили пояснення позивача стосовно як механізму ДТП так і його побиття.

          По факту неправомірних дій співробітників міліції за скаргою ОСОБА_4 ВВБ в Миколаївській області СВБ ГУБОЗ МВС України було проведено службові перевірки. В ході яких також були опитані ті ж свідки та інші, які дали аналогічні пояснення з приводу механізму ДТП та побиття позивача (а.с. 138-143).

Із схеми ДТП, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, та приєднана до даної справи, слідує що автомобіль під керуванням позивача рухався по вул. Шевченка в с. Новокрасне і в’їхавши на перехрестя, як зазначено помилково в даній схемі з вулицею Комсомольською, а фактично Пушкінською, здійснив гальмування довжиною 18,60 м. (а.с. 91). Як пояснив позивач та таке вбачається з показів свідків, причиною гальмування став обгін на перехресті його автомобіля, автомобілем «Нива», яким керував відповідач ОСОБА_6, та виїзду останнього на дорожню полосу по якій рухався автомобіль позивача на незначній відстані, що створило небезпечну ситуацію. З метою уникнення зіткнення автомобілів, позивач загальмував та звернув праворуч де і зіткнувся з деревом.

Таким чином, відповідач ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Нива» державний номер НОМЕР_2, який належить йому на праві власності порушив п.п. 10.3, 14.2 та 14.6 Правил дорожнього руху чим створив аварійну ситуацію на дорозі (а.с. 112).

В наслідок неправомірних дій ОСОБА_6 автомобілю ЗАЗ, належному позивачу завдано механічні ушкодження. Відповідно до звіту спеціаліста вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 6907 грн. (а.с. 92-114).

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За такого, завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі 6907 грн., підлягають відшкодуванню за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є автомобіль «Нива», тобто за рахунок відповідача ОСОБА_6

Згідно з положеннями ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, в наслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_6, порушені права позивача, в зв’язку з чим останній пережив душевні хвилювання та моральні страждання. Враховуючи наведені вище обставини, наслідки ДТП, колегія суддів, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_6 1000 грн. моральної шкоди.

Вирішуючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, колегія суддів виходить з об’єктивних обставин справи, показів вказаних вище свідків, висновків службової перевірки стосовно неправомірного використання приватного транспортного засобу, самовільного несення служби, безпідставне складення адмінпротоколу про керування в нетверезому стані та здійснення ДТП позивачем, та вважає доведеним неправомірність дій останніх, які виразились в примусовому виштовхуванню ОСОБА_4 з його машини після ДТП, нанесення йому ударів по голові та тілу руками та ногами, намагання вдіти на нього наручники та силоміць доставити в лікарню для проходження дослідження.

Посилання ж суду, в оскаржуваному рішенні на те, що покази свідка ОСОБА_12, який є сином позивача, ґрунтуються на його зацікавленості, є формальним, оскільки відсутні конкретні об’єктивні фактичні данні, які б вказували на їх неправдивість або суперечливість. Також є безпідставним посилання суду, на необ’єктивність показань інших свідків з підстав їх «помсти» працівникам міліції, в зв’язку з їх професійною діяльністю. Так в матеріалах справи відсутні будь- які докази такої мотивації. Натомість всі свідки, неодноразово та різним органам давали аналогічні покази, які співпадали між собою, оскільки вони були очевидцями відповідних подій.

При цьому вказані неправомірні дії, використовуючи своє службове положення, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснювали вже після закінчення о 20.00 годині їхньої зміни з патрулювання Арбузинського району, тобто, як зазначено в висновках службового розслідування вони самовільно несли службу. За такого посилання в рішенні районного суду від 24 листопада 2011 року на положення ст. 1172 ЦК України, щодо відповідальності установи, працівниками якої заподіяно шкоду є безпідставними, оскільки така шкода була завдана не під час виконання ними службових обов’язків.

Крім того, в результаті службової перевірки встановлено, що в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 формально вбачається ознаки злочину передбаченого ст. 365 КК України (а.с. 138-143).

Відповідно до ОСОБА_13 судово-медичного дослідження за № 225 від 10 серпня 2010 року у ОСОБА_4 виявлені пошкодження у вигляді ссадин на передній поверхні правого колінного суглобу, скола третього зуба на верхній щелепі зліва. В акті також зазначено, що утворення вказаних ушкоджень не виключається в наслідок ДТП, однак і не зазначено про виключення їх походження в тому числі і від нанесення ударів руками і ногами (а.с. 11).

Постановою слідчого прокуратури Арбузинського району Миколаївської області від 19 листопада 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 365 КК України за фактом перевищення службових повноважень відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Однак обставини, встановлені в даній постанові, відповідно до положень ст. 61 ЦПК України не є преюдиційними, та підлягають доказуванню в загальному порядку в цивільному процесі (а.с. 147).

Враховуючи обставини порушення прав позивача, те, що таке порушення мало місце з боку осіб, які перебувають на державній службі, що зобов’язує їх діяти в інтересах громадян, а не навпаки, шо поведінка відповідачів, підірвала довіру позивача до правоохоронних органів, привела до стійкого усвідомлення своєї незахищеності та життєвої неспроможності, оскільки позивач є інвалідом першої групи і самостійно не може пересуватись. Таке поглибило його душевні переживання та призвело до їх більшої тривалості. За такого, колегія суддів вважає необхідним стягнути на користь позивача з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 3000 гр. в рахунок компенсації моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України розподілу підлягають судові витрати понесені позивачем, які складаються з 120 грн. витрат на ІТЗ та 1500 грн. витрат на юридичну допомогу, а всього 1620 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача по 540 грн. з кожного. Крім цього, на користь держави необхідно стягнути судовий збір: з ОСОБА_6 – 107 грн. 30 коп. та 17 грн. 90 коп., а всього 125 грн. 20 коп., з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з кожного по 17 грн. 90 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України , судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2011 року - скасувати, по справі ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 – задовольнити.

          Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_6           6907 грн. матеріальних збитків, 1000 грн. моральної шкоди та 540 грн. судових витрат, а всього 8447 грн. ( вісім тисяч чотириста сорок сім грн.), з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 3000 грн. моральної шкоди та по 540 грн. судових витрат, а всього по 3540 грн. (три тисячі п’ятсот сорок грн.) з кожного.

          Стягнути з ОСОБА_6 125 грн. 20 коп. (сто двадцять п’ять грн. 20 коп.), з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 17 грн. 90 коп. (сімнадцять грн. 90 коп.) судового збору на користь держави.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча

Судді