АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Шахової О.В.,

ПоливачЛ.Д.,

при секретарі Горак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3; треті особи: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року,

у с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та просив суд зобов'язати відповідачку не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином - ОСОБА_7, визначити наступні способи його участі у вихованні сина, особистому спілкуванні: побачення серед тижня з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем дитячого садочка (навчання) сина, проживання; 1,3 субота - неділя з 10 год. 00 хв. суботи по 20 год. 00 хв. неділі з виїздом до місця проживання батька; 2 рази на рік по 14 днів безперервно під час відпустки батька, з повідомленням матері про місце перебування з дитиною; в день його побачення з сином забирати його з дому, школи, дитячого садочка особисто; необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового та інших засобів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином; у разі, якщо святкові дні припадають на день його побачення з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком; повідомляти його, коли дитина виїжджає та куди, та якщо дитина хворіє (діагноз).

_____________________________________________

Справа № 759/17986/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/3520/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені частково, зобов'язано відповідачку не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином - ОСОБА_7, визначити наступні способи участі позивача у вихованні сина, особистому спілкуванні: з понеділка по п'ятницю, у будь-які зручні для батька дні та часи, із врахуванням графіку відвідування дитиною навчального закладу та гуртків у межах м. Києва, при умові задовільного стану здоров'я дитини та повідомлення матері про місце перебування дитини; кожної першої суботу та третьої неділі місця з 10 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.; в день побачення позивача з сином забирати його з дому, школи, дитячого садочка особисто; у разі, якщо світкові дні припадають на день побачення позивача з сином або цей день передує побаченню, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком з 10 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.137-139).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2017 року в частині годин побачень (графіку побачень), які були визначені позивачу для побачення з сином та умов його побачення у вихідній дні.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що оскаржуване судове рішення в частині графіку та часу побачень батька з сином було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не в повному обсязі досліджено всі матеріали справи, не взято до уваги пояснення самого позивача, у зв'язку з чим дане рішення не відповідає фактичним обставинам справи. Заперечення проти позовних вимог та встановленого судом порядку, були пов'язані особливо зі станом здоров'я спільної дитини.

В суді апеляційної інстанції, ОСОБА_4 та її представник - ОСОБА_8, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

ОСОБА_9 просив апеляційну скаргу відхилити.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.06.2011 року, який відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2015 року було розірвано (а.с. 8).

Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 5).

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 вересня 2015 року за № 575, визначено способи участі батька, ОСОБА_2, у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином (а.с. 9).

В ході розгляду справи, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація з'ясувала обставини даної справи, відібрала пояснення у сторін, провела обстеження житлово-побутових умов проживання та виховання малолітньої дитини та надала суду висновок від 20 травня 2016 року за № 100-7506 про визначення участі батька у вихованні дитини, відповідно до якого, керуючись рекомендаціями Комісії з питань захисту прав дитини (протокол №9 від 18 травня 2016 року), вважала за доцільне визначити способи участі батька, ОСОБА_2, у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_7, наступним чином:

- з понеділка по п'ятницю, у будь-які зручні для батька дні та часи, з врахуванням графіку відвідування дитиною навчального закладу та гуртів в межах міста Києва, при умові задовільного стану здоров'я дитини та повідомлення матері про місце перебування дитини;

- кожної першої суботи та третьої неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. (а.с.44).

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визначив способи участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, з урахуванням висновку та рекомендацій Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1-2, ст.51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч.1, ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Ч.2 цієї ж статті зазначає, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ч.2, ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Частина 3 цієї ж статті наголошує, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Як наголошує ч.3, ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини.

Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Стаття 5 цієї Конвенції наголошує, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Частина 3 ст.9 Конвенції продовжує, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Частина 2 ст.14 цієї Конвенції передбачає, що держави-учасниці поважають права та обов'язки батьків і у відповідних випадках законних опікунів керувати дитиною в здійсненні її права методом, що відповідає здібностям дитини, які розвиваються.

Частина 1 ст.18 Конвенції вказує, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

В доводах апеляційної скарги, ОСОБА_4 посилається на те, що судове рішення в частині графіку та часу побачень батька з сином було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не в повному обсязі досліджено всі матеріали справи, не взято до уваги її пояснення, у зв'язку з чим дане рішення не відповідає фактичним обставинам справи. Заперечення проти позовних вимог та встановленого судом порядку, були пов'язані особливо зі станом здоров'я спільної дитини.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими та безпідставними, оскільки ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з'ясував фактичні обставини справи, дослідив письмові докази у їх сукупності та співставленні, враховував, крім іншого, висновок та рекомендації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, яка визначила способи участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, враховував інтереси дитини та її вік, крім того, встановив в ході розгляду справи, що матір дитини перешкоджає батькові брати участь у вихованні сина та спілкуванні з ним, у зв'язку з чим дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги про встановлення іншого порядку способу участі позивача у вихованні сина, ретельно перевірені судом першої інстанції, взяті до уваги, що зазначене питання також досліджувалось органом опіки та піклування і з урахуванням інтересів сторін та дитини, було запропоновано саме той порядок, який задовольнив суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова