Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #62895598

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/252/17 Справа № 203/2908/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Джерелейко О.Є.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Іванової А.П., Крот С.І.,

за участю секретаря судового засідання Гички Л.Ю.

прокурора Харів Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016040670000924 за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 жовтня місяця 05 дня, який народився у м. Торез Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,


обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності вини обвинуваченого і кваліфікацію його дій, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, призначивши покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в недостатній мірі врахував тяжкість вчинених ОСОБА_2 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, а один з них є насильницьким, також обвинувачений не має постійного джерела доходу, що є причиною вчинення ним корисливих злочинів, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України не визнав, не розкаявся, що свідчить про не усвідомлення останнім скоєного суспільно-небезпечного діяння, у зв’язку з чим вважає, що суд призначив ОСОБА_2 покарання, яке є явно несправедливим через м’якість.

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки з покладанням обов’язків; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За  обставин,  викладених  у  вироку, ОСОБА_2, 23 березня 2016 року приблизно о 03 годині 00 хвилин прибув до квартири АДРЕСА_1 з метою вступити в інтимні стосунки з потерпілою ОСОБА_4 В період часу приблизно з 03 години 10 хвилин до 04 години 10 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи у вищезазначеній квартирі, після інтимних відносин з потерпілою ОСОБА_4, почав спілкуватись з нею та в процесі спілкування з останньою, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, приставивши до обличчя потерпілої ОСОБА_4 пістолет моделі «Форт 14 ТП», погрожуючи їй застосувати насильство, небезпечне для її життя та здоров’я, діючи умисно, з корисливих мотивів, наказав ОСОБА_4 мовчати та за допомогою липкої стрічки зв’язав ОСОБА_4 руки за її спиною, чим позбавив її можливості чинити опір. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном марки «Lenovo А516», (ІМЕІ-1: 861.188.027.340.680, ІМЕІ-2: 861.188.027.340.690) з сім-картками операторів мобільного зв’язку ТОВ «Лайфселл» з номером +38(093)211-13-44, ПрАТ «Київстар» з номером +38(068)596-40-75, який знаходився на ліжку поряд з ОСОБА_4 та належить останній.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_2, приблизно о 04 годині 15 хвилин, перебуваючи у вищезазначеній квартирі, направився до кімнати, де знаходилась ОСОБА_5 Зайшовши до вказаної кімнати, ОСОБА_2 направив в сторону ОСОБА_5 пістолет моделі «Форт 14 ТП», став погрожувати їй застосувати насильство, небезпечне для її життя і здоров'я, діючи умисно, з корисливих мотивів, наказав останній мовчати та за допомогою липкої стрічки зв'язав ОСОБА_5 руки, чим позбавив її можливості чинити опір. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном марки «Huawei-Honor» (ІМЕІ-1: 865.312.026.364.052, ІМЕІ-2: 865.312.026.358.323) з сім-картками операторів мобільного зв’язку ТОВ «Лайфселл» з номером +38(073)028-29-33, ПрАТ «МТС» з номером +38(066)393-85-27, який знаходився на дивані поряд з потерпілою ОСОБА_5 та належить останній, а також грошовими коштами в сумі 2 500 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_4 та грошовими коштами в сумі 2 500 грн., які належать потерпілій ОСОБА_5, які знаходились в шухляді комп'ютерного столу, після чого із зазначеним майном з місця вчинення злочину пішов, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілої ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5, шляхом розбійного нападу, заволодів майном ОСОБА_5 на загальну суму 6 092 гривні 91 копійкою та майном ОСОБА_4 на загальну суму 3 800 гривень.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2, у невстановлений слідством час за невстановлених слідством обставинами, керуючись злочинним умислом, спрямованим на незаконне носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу, придбав пістолет моделі «Форт 14ТП» (заводський номер Р 0054), пістолет «Форт 14ТП» (серійний номер Р0019), пістолет моделі «Форт 14ТП» (заводський номер № Р0037) зі спорядженими в його магазин 13 патронами 9.0 мм, 164 пістолетних патронів 9-мм ПМ промислового виробництва та гранату РГД-5, які почав носити та зберігати при собі без передбаченого законом дозволу, пересуваючись вулицями м.Дніпро до 27 березня 2016 року.

Після цього, 27 березня 2016 року в період часу з 01 години 40 хвилин до 07 години 09 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська було проведено обшук за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2, в ході якого виявлено та вилучено: пістолет, який відповідно до висновку судово-балістичного експертизи № 08/3.1/.3.2-177 від 04 травня 2016 року є нарізною вогнепальною зброєю — 9-мм пістолетом «Форт 14ТП» (серійний номер Р 0019, українського виробництва призначений для стрільби патронами 9x18 мм), який ОСОБА_2 незаконно зберігав та придбав без передбаченого законом дозволу; за поясом одягнених на обвинуваченому ОСОБА_2 штанів - пістолет, який відповідно до висновку судово-балістичного експертизи № 08/3.1-164 від 29 березня 2016 року являється бойовою, нарізною, вогнепальною зброєю - 9 мм пістолетом моделі «Форт 14ТП» (виробництва України, заводський номер - Р 0037), та 13 патронів, які відповідно до висновку судово-балістичного експертизи № 08/3.1-164 від 29 березня 2016 року являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї — 9 мм пістолетними патронами до пістолету ПМ (АПС), промислового виготовлення; в одягненому на плечі ОСОБА_2 чорному рюкзаку - пістолет, який відповідно до висновку судово-балістичного експертизи № 08/3.1/.3.2-177 від 04 травня 2016 року є вогнепальною зброєю - 9-мм пістолетом «Форт 14 ТП» (серійний номер Р 0054, українського виробництва), призначений для стрільби патронами 9x18 мм; патрони у кількості 164 штуки, які відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №08/3.1/.3.2-177 від 04 травня 2016 року є 9-мм пістолетними патронами ПМ промислового виробництва, призначених для стрільби з пістолетів Макарова (ПМ), Стєчкіна (АПС), «Форт 12», «Форт 14 ТП»; гранату, яка відповідно до висновку судово-вибухотехнічної експертизи №3653 від 01 червня 2016 року є корпусом ручної протипіхотної гранати дистанційної дії, наступального типу РГД-5, зарядом вибухової речовини (тротилу) у міцному корпусі, спорядженим наданим на дослідження запалом УЗРГМ (засобом підриву), складає гранату РГД-5, яка належить до категорії бойових припасів, які ОСОБА_2 незаконно носив та придбав без передбаченого законом дозволу.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та частково їх дослідивши, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував тяжкість скоєних ним злочинів, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав частково, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину, приймав участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, за місцем утримання характеризується задовільно, порушень режиму утримання не допускав, раніше не судимий, що суд відніс до обставин, що пом’якшують покарання, і з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання,  прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі  із звільненням ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, та покладанням обов’язків, з чим погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невизнання обвинуваченим вини не в повній мірі відповідають встановленим судом першої інстанції обставинам. Так, ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, а у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 187 КК України -визнав частково, мотивуючи це тим, що при ньому був учбовий пістолет , зазначений пістолет бачила потерпіла ОСОБА_4, однак потерпілим він ним не погрожував, а телефони взяв через обурення їх поведінкою, які викинув, грошові кошти у них не брав, а навпаки заплатив їм 400 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 приймав участь у Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (т.1, а.к.п.68), що є безсумнівною підставою для пом’якшення покарання особі, яка у зв’язку із зазначеним має статус учасника бойових дій, що підтверджує посвідчення(т.1, а.к.п.69).

Тому колегія суддів погоджується з визнанням судом першої інстанції зазначеної обставини як такої, що пом’якшує покарання.

Також судом першої інстанції обґрунтовано визнано обставину, що пом’якшує покарання обвинуваченого, відсутність у нього судимості, що свідчить про позитивну характеристику його особи і тим самим надає суду право для пом’якшення покарання.

Крім того, при призначенні покарання судом враховано, що ОСОБА_2 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має малолітню дитину-Зеленкіну Віолетту(т.2, а.с.п.34), що також позитивно характеризує особу обвинуваченого та істотно знижує фактичний ступінь небезпечності винної особи для суспільства.

В період часу з 27 березня 2016 року по 01 листопада 2016 року ОСОБА_2 перебував у цьому кримінальному провадженні під вартою, за місцем утримання характеризувався задовільно, порушень режиму утримання не допускав. Зазначені обставини також враховані судом при призначенні покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, з чим погоджується колегія суддів, оскільки в суді апеляційної інстанції обвинувачений зазначив, що, перебуваючи під вартою, він усвідомив скоєні суспільно-небезпечні діяння.

Твердження апеляційної скарги прокурора щодо неврахування судом при призначенні покарання ОСОБА_2 того, що він не має постійного джерела доходу, що є причиною вчинення ним корисливих злочинів, не заслуговують на увагу, оскільки під час апеляційного перегляду встановлено, що обвинувачений після звільнення з під-варти працює на підставі цивільно-правової угоди, що позитивно характеризує обвинуваченого після вчинення злочину та свідчить про його бажання стати на шлях виправлення. За місцем виконання роботи за цивільно-правовим договором характеризується позитивно.

З урахуванням викладеного, у колегії суддів відсутні підстави для призначення більш суворого покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України та ч. 1 ст. 187 КК України.

Відповідно до ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п»яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, вину у вчиненні яких обвинувачений визнав за ч. 1 ст. 263 КК України повністю, а за ч. 1 ст. 187 КК України - частково, обстановку вчинення зазначеного діяння, яке було скоєне з погрозою застосування насильства, без настання тяжких наслідків, особу обвинуваченого, який як до вчинення злочину характеризувався позитивно, про що свідчить відсутність судимостей, прийняття участі в Антитерористичній операції, наявність статусу учасника бойових дій, участь в громадській організації «Українське Реєстрове Козацтво», так і позитивна характеристика після вчинення злочинів, про що свідчить працевлаштування обвинуваченого, позитивна характеристика за місцем роботи, а також зважаючи на молодий вік обвинуваченого, наявність у нього дружини та дитини, перебування його певний період часу під вартою в цьому кримінальному провадженні, протягом якого характеризувався посередньо, стягнень не мав, відсутність цивільних позовів потерпілих, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов’язків.

Призначене судом першої інстанції покарання колегія суддів вважає, що буде достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419  КПК  України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року – залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

_____________ _________ __________

О.Є. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Крот






  • Номер: 11-кп/803/503/18
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 203/2908/16-к
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Джерелейко О. Є.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.10.2018
  • Дата етапу: 04.12.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація